Ухвала суду № 18666500, 06.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р.Справа № 2-а-10766/09/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛЛ» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.08.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛЛ»(надалі - ТОВ «БЕЛЛ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (надалі -ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.08.2009р. №00017552301/0, від 01.09.2009р. №0001752301/1, від 05.08.2009р. №0001742301/0 та від 01.09.2009р. №0001742301/1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.09.2009р. №0001752301/1, від 01.09.2009р. №0001742301/1; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.06.2009р. до 20.07.2010р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було проведено планову виїзну перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. до 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. до 31.03.2009р. За результатами перевірки був складений акт №1751/23-30914307 від 23.07.2009р. /а.с.12-57/

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001752301/0 від 05.08.2009р., яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 442622грн. та за штрафними санкціями на суму 221440грн., усього на суму 664062грн. /а.с.10/, та повідомлення-рішення №0001742301/0 від 05.08.2009р. яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 33219грн. та за штрафними санкціями на суму 12001грн., усього на суму 45220грн. /а.с. 11/, повідомлення-рішення №0001752301/1 від 01.09.2009р., яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 442622 грн. та за штрафними санкціями на суму 221440 грн., усього на суму 664062грн. /а.с.120/, та повідомлення-рішення № 0001742301/1 від 01.09.2009р. яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 33219 грн. та за штрафними санкціями на суму 12001 грн., усього на суму 45220грн. /а.с. 119/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Податкове повідомлення рішення №0001752301/1 від 01.09.2009р. винесено відповідачем на підставі того, що позивач у склад податкового кредиту у період, який перевірявся, включав суми сплаченого (нарахованого) ПДВ, які складалися із сум податкового кредиту відповідно податковим накладним, які виписані у попередніх періодах, що передували періоду, якій перевірявся, тобто по даті отримання податкових накладних.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом на подання скарги до податкового органу як на підставу для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту того періоду, в якому такі податкові накладні були виписані постачальниками відповідно до абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним, оскільки вказана норма передбачає, що «у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового періоду. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)».

Отже, заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови з боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит та Законом визначено право, а не обов’язок платника податків подання такої заяви зі скаргою на постачальника.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за господарськими операціями. Позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у додатку до акту перевірки вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податкових деклараціях за січень 2008р. по березень 2009 року., тобто, у відповідності до вимог п.п 7.2.8. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Заперечень відповідача стосовно правильності відображення позивачем податкових зобов’язань за перевіряємий період встановлено не було.

На підставі викладеного, дії позивача по включенню сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «БЕЛЛ»та приватним підприємством «Охорона фірма «Ліс», 01.03.2007р. укладено договір, відповідно до якого приватне підприємство «Охорона фірма «Ліс», виконує послуги щодо охорони території земельної ділянки, яка надана позивачу для проведення протизсувних та берегоукріплюючих робіт та земельної ділянки для розміщення берегової випробувальної станції. /а.с.101-106/

Основною метою надання ПП «Охорона фірма «Ліс»послуг охорони для позивача є запобігання несанкціонованому проникненню та розкраданню майнових цінностей, а також будівельних матеріалів, що перебували на орендованій товариством території.

Згідно додатку 1 «Групування та склад витрат операційної діяльності будівельної організації за елементами витрат»до Методичних рекомендацій до складу елементу «інші операційні витрати»включаються витрати будівельної організації, які не увійшли до складу попередніх елементів витрат, а саме п.5.9 «оплата послуг, робіт, що надаються сторонніми організаціями: - з протипожежної та сторожової охорони».

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, іншими витратами вважаються витрати, безпосередньо пов’язанні з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Отже, висновок відповідача про віднесення витрат на охорону земельних ділянок де проводяться протизсувні та берегоукріплюючі роботи до витрат які пов’язані з цим виробництвом є помилковим, оскільки послуги охорони являються лише способом захисту матеріальних цінностей.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: