Постанова № 18665813, 06.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2011 р. № 2-а- 8606/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Летючий В.П.,

представника відповідача Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО"

до Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Антік-Агро» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000411800 від 17.06.2011р. та № 0000421800 від 17.06.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, а також з податку на прибуток приватних підприємств та нараховано штрафні санкції.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в травні 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Крокус-Агро» у вересні-грудні 2010 року та ТОВ «Трейд-Ойл» в січні 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 31.05.2011р. № 967/18-013/24126065, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставне завищення податкового кредиту на загальну суму 2733138,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 596335,00 грн., жовтень 2010 року на суму 795973,00 грн., листопад 2010 року на суму 556416,00 грн., грудень 2010 року на суму 728481,00 грн., січень 2011 року на суму 55933,00 грн.; порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1- 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18.1 декларації) на загальну суму 2733138,00 грн., у тому числі за вересень 2010 року на суму 596335,00 грн., жовтень 2010 року на суму 795973,00 грн., листопад 2010 року на суму 556416,00 грн., грудень 2010 року на суму 728481,00 грн., січень 2011 року на суму 55933,00 грн., а також занижено суми податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації) на загальну суму 2733138,00 грн., у тому числі за вересень 2010 року на суму 596335,00 грн., жовтень 2010 року на суму 795973,00 грн., листопад 2010 року на суму 556416,00 грн., грудень 2010 року на суму 728481,00 грн., січень 2011 року на суму 55933,00 грн.; порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - неправомірне віднесення до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми за 9 місяців 2010 року в розмірі 2981675,00 грн., 2010 рік в розмірі 13386024,00 грн., що призвело до заниження сум податку на прибуток, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за 9 місяців 2010 року на суму 745419,00 грн., 2010 рік на суму 3346506,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000411800 від 17.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 4071741,50 грн., в тому числі основний платіж 2733138,00 грн. та штрафні санкції 1338603,50 грн., а також податкове повідомлення рішення № 0000421800, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4183132,50 грн., в тому числі основний платіж 3346506,00 грн. та штрафні санкції 836626,50 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність встановлених порушень, відповідач виходив з того, що за результатами перевірки встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентом позивача - ТОВ "Крокус-Агро" з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4 , ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Також відповідачем враховано, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано довідку від 01.04.2011р. № 912/1505/36459061 про неможливість проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Трейд-Ойл» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень- лютий 2011р. За результатами перевірки ТОВ «Трейд-Ойл» встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови, для ведення господарської діяльності: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені з даним підприємством можливо мають ознаки нікчемності.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Крокус-Агро" за період з 01.09.2010р. 31.12.2010р. та з ТОВ „Трейд-Ойл" за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., відповідачем зроблено висновок про те, що укладені з ними правочини не обумовлені наявністю об'єктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки відсутні розумні економічні або інші причини (ділова мета) укладання таких правочинів.

Вищенаведене, на думку відповідача, свідчило про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Крокус-Агро" та ТОВ „Трейд-Ойл" та неможливість ведення ними господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, що, в свою чергу, унеможливлює реальне виконання угод, укладених між згаданими підприємствами та позивачем.

Також відповідачем враховано, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Крокус-Агро», зазначеною у реєстраційних документах, проте не встановлено місцезнаходження посадових осіб підприємства, про що складено акти „Про неможливість вручення направлення та копії наказу про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крокус-Агро» від 15.12.2010 за № 4048/18-010/32437793 та від 16.12.2010 № 4060/18-010/32437793.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Крокус-Агро" не здійснює реальної господарської діяльності, натомість по ланцюгу постачання використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними „податковими ямами" місцезнаходження яких не встановлено, у яких відсутні трудові ресурси, основні засоби і які не виконують своїх податкових зобов'язань перед бюджетом. В ході проведення перевірок по ланцюгу постачання не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з не наданням для перевірки (відсутністю) первинних документів, що засвідчують приймання-передачу, транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг), тощо.

З урахуванням матеріалів перевірок Нововодолазької МДПІ Харківської області, ДПІ у Червонозоводському районі м. Харкова, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, Харківської ОДПІ відповідач встановив,що правочини, укладені по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки, на думку відповідача, у постачальників відсутні по ланцюгу постачання необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, основних засобів (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, тощо), а також відсутні належним чином оформлені документи, угоди поставки укладено без мети настання реальних наслідків.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що ТОВ "Антік-Агро" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.03.2006 року №29149587 НБ-№389048 виданого ДПІ у Ленінському районі міста Харкова зареєстровано платником ПДВ, індивідуальний податковий номер юридичної особи 241260620335.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки спірні правовідносини в даній справі виникли в тому числі і в 2010 році, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, суд доходить висновку, що при розгляді справи слід також застосовувати і норми чинного раніше законодавства, оскільки згідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді мали місце господарські правовідносини з придбання товарів (соняшникової олії та інших олій та продуктів їх перероблення). Замовлення продукції здійснювалось на підставі рахунку-фактури, підтверджувалось видатковим та податковими накладними.

Позивачем до суду надано належно засвідчені копії податкових накладних, виданих контрагентами, які оформлені належним чином. Наявність зазначених податкових накладних та їх належне оформлення сторонами у справі не заперечується.

З наданих копій видаткових накладних на товар судом встановлено, що товар дійсно передавався позивачу, ним отримувався та використовувався у власній господарській діяльності. З копій банківських виписок вбачається, що кошти за товар перераховувались позивачем в грошовій формі.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів не виявлено.

Наявність контрагентів позивача на час здійснення операцій та видачі ними податкових накладних в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій України підтверджується матеріалами справи та сторонами у справі не заперечується.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і його контрагентами ТОВ "Крокус-Агро" та ТОВ „Трейд-Ойл" при здійсненні купівлі-продажу (постачання) товарів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші норми цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів ТОВ "Крокус-Агро" та ТОВ „Трейд-Ойл" належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість придбаної продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість», що був чинним на час виникнення спірних відносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Так само, відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином судом встановлено, що вимоги зазначеної норми позивачем при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями, що досліджуються в даній справі, дотримано.

Наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, враховуючи, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Позивачем до суду надано докази на підтвердження реальності виконання угод, укладених між ним та ТОВ "Крокус-Агро" та ТОВ „Трейд-Ойл", які іншими матеріалами справи не спростовано.

Також у відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати, понесені позивачем на закупівлю товарів відповідаютъ наведеному пункту норми Закону та правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Так, відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та необґрунтованого заниження податку на прибуток підприємств.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000411800 від 17.06.2011р. та повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000421800 від 17.06.2011р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-агро" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 11 жовтня 2011 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова