Постанова № 18665528, 27.07.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2011 року 2а-2561/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Халупко С.І.,

від відповідача: Селянко А.О.,

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»

простягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2185, 36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, який відповідно до закону зобовязаний сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Оскільки відповідач не сплатив страхові внески в повному обсязі, у підприємства утворилася заборгованість перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 2185, 36 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2185, 36 грн. являється нарахуванням внесків, повязаних з нестачею коштів для виплати заробітної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.07.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» (ідентифікаційний код 33130442) перебуває на обліку у Васильківській районній виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як платник внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік (а.с.7), підписаний керівником та скріплений печаткою підприємства, відповідач самостійно визначив суму простроченої заборгованості за страховими внесками у розмірі 2185, 36 грн.

У звязку з тим, що відповідач суму заборгованості за страховими внесками не сплатив в установлений законом строк, позивач звернувся до суду про стягнення даної суми.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору, обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини сьомої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464 суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, а також суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2185, 36 грн. нарахованих за 2010 рік, тобто до 1 січня 2011 року.

Таким чином, до даних правовідносини застосовуються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-III у редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року (надалі Закон України від 18.01.2001 №2240-III).

Відповідно до статті 22 Закону України від 18.01.2001 №2240-III, платниками страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю.

Розмір внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням встановлено Законом України від 11.01.2001 №2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», а саме:

для роботодавців 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці,- окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб: 0,5 відсотка для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1,0 відсотка для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Статтею 23 Закону України від 18.01.2001 №2240-III передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що перерахування страхових внесків до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності повинно проводитись страхувальниками у розмірах пропорційних фактично отриманих в установах банків сумі коштів на оплату праці.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, який був поданий відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, нарахування в сумі 2185, 36 грн. являється нарахуванням внесків, строк сплати яких не настав, оскільки у відповідача існує заборгованість по виплаті заробітної плати.

Так, у розділі V пункт 2 звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, вказано, що заборгованість у розмірі 2185, 36 грн. повязана з невиплатою заробітної плати.

Поряд із цим, відповідачем до матеріалів справи надано розрахунок наявної заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» станом на 01.01.2011.

Суд звертає увагу на ту обставину, що факт наявності заборгованості по виплаті заробітної сплати не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2185, 36 грн., оскільки законодавець чітко повязує підстави перерахування страхових внесків з фактичним отриманням в установах банків сум коштів на оплату праці. В даному випадку сума страхових внесків у розмірі 2185, 36 грн. є нарахуванням внесків, повязаних з невиплатою заробітної плати.

В силу положень частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності стягнення суми страхових внесків у розмірі 2185, 36 грн.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Проте, клопотання з цього приводу суду не заявлялись, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 28 липня 2011 року.