Постанова № 18659513, 12.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5005/4278/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Стратієнко І.Д.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР ИТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 липня 2011 року у справі № 5005/4278/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА" до товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР ИТ" про стягнення суми, –

Встановив:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР ИТ" про стягнення основної заборгованості в розмірі 373270,17 грн. за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 14/13-ПК від 17 березня 2010 року в частині розрахунків, 34641,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 37327,02 грн. штрафу, 14424,59 грн. пені, 7876 грн. інфляційних, 2791,85 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 липня 2011 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 373270,17 грн. основного боргу, 34641,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 37327,02 грн. штрафу, 14424,59 грн. пені, 7876 грн. інфляційних, 2791,85 грн. 3 % річних та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання укладеного сторонами у справі договору купівлі-продажу № 14/13-ПК від 17 березня 2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 831448,19 грн., кінцевий розрахунок за який відповідач мав провести у строк до 24 березня 2010 року, проте, останній цього зобов'язання належним чином не здійснив, провівши розрахунок частково, в сумі 458178,02 грн. і заборгувавши позивачу, таким чином, 373270,17 грн. Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Встановивши зазначене, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в даній частині та необхідність їх задоволення.

При цьому, судом, на підставі ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та умов п. 7.1 договору купівлі-продажу, задоволено в повному обсязі й вимоги позивача стосовно стягнення пені, інфляційних, 3 % річних і штрафу за порушення термінів оплати, з посиланням на те, що відповідні розрахунки, надані позивачем, є правильними.

Крім того, судом встановлено, що, оскільки, відповідно до п. 4.7 договору, у разі несвоєчасної сплати товарного кредиту у відповідності до умов оплати на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,1 % за кожний день користування, – вимога позивача щодо стягнення з відповідача 34641,16 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, є обґрунтованою і також підлягає задоволенню.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних, відсотків за користування товарним кредитом і штрафу є правомірними, оскільки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

Проте, з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України погодитись не можна.

В силу приписів чинного законодавства України, 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, не дивлячись на той факт, що умовами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлені проценти, що є заходом відповідальності, яка передбачає особливі підставі виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому стягнення відсотків відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України виключає можливість стягнення відсотків, передбачених ст. 625 цього Кодексу.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин справи, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2791,85 грн. є безпідставною, в зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувані у справі судові рішення в частині задоволення такої вимоги –скасувати.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 липня 2011 року у справі підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР ИТ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 липня 2011 року у справі № 5005/4278/2011 в частині стягнення 3 % річних в сумі 2791,85 грн. скасувати і в задоволенні позову в даній частині відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий           Гончарук П.А.

Судді Стратієнко Л.В.

Кондратова І.Д.