Ухвала суду № 18655018, 04.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р. Справа № 3461/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2009 року у справі за позовом кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне обєднання» до ДПІ у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У серпні 2009 року кооперативне підприємство «Рівненське гуртово-роздрібне обєднання» звернулося з позовом до ДПІ у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що відповідачем проведено перевірку КП «Рівненське гуртово-роздрібне обєднання» Рівненської обласної спілки споживчих товариств, щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №/23-100/30318321 від 05.02.2009 року на підставі якого 17.02.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462342/0/23-121 та №0000452342/0/23-121.

У процесі адміністративного оскарження ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення №0000462342/3/23-121 та №0000452342/3/23-121 від 27.07.2009 року.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2009 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 27.07.2009 року №0000462342/3/23-121, №0000452342/3/23-121 визнано протиправними та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття.

Постанову суду оскаржила ДПІ у м. Рівне. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи доводи апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена планова комплексна документальна перевірка позивача за період його діяльності з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, з 15.12.2008 року по 30.01.2009 року, результати якої оформлені актом №79/23-100/30318321 від 05.02.2009 року.

На підставі акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000462342/3/23-121 від 27.07.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 48375,00 грн., в тому числі за основним платежем - 32250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -16125,00 грн.; №0000452342/3/23-121 від 27.07.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств споживчої кооперації" в сумі 55533,00 грн., в тому числі за основним платежем - 40313,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15220,00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті у звязку із порушенням вимог п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем завищено валові витрати на 161250,00 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року в сумі 12500,00 грн., за І квартал 2008 року - 16250,00 грн., за II квартал 2008 року - 16250,00 грн., за III квартал 2008 року - 16250,00 грн. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 32250,00 грн., в тому числі за жовтень 2007 року в сумі 833,00 грн., за листопад 2007 року - 833,00 грн., за грудень 2007 року - 834,00 грн., за січень 2008 року - 833,00 грн., за лютий 2008 року 1333,00 грн., за березень 2008 року - 21084,00 грн., за квітень 2008 року - 1083,00 грн., за травень 2008 року - 1083,00 грн., та червень 2008 року - 1084 грн., за липень 2008 року - 1083,00 грн., за серпень 2008 року -1083,00 грн., за вересень 2008 року -1084,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання послуг від Рівненської обласної спілки споживчих товариств, позивачем не надано документів, що підтверджують факт отримання послуг, конкретний опис наданих послуг, доказів, у якій формі надані послуги, доказів про їх фактичне використання у господарській діяльності та доказів того, що надані юридичні послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність підприємства, в результаті яких отримано прибуток, а тому не має правових підстав для включення цих витрат до складу валових витрат підприємства і сплаченого в ціні послуг ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, ст.11 Закону не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Частинами 1,2, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем позивачем в ході проведення перевірки були надані акти приймання наданих Рівненською обласною спілкою споживчих товариств послуг. Предметом послуг були щотижневі телефонні консультації та рекомендації, а також юридичні послуги.

Вказані акти приймання наданих послуг, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані акти та/або угоди про надання послуг, не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Доказів того, що отримані від Рівненської обласної спілки споживчих товариств послуги отримувались позивачем з метою, відмінною від використання у власній господарській діяльності суду не надано. Натомість їх номенклатура узгоджується з веденням основного виду господарської діяльності позивача.

Відтак, позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевіряємому періоді послуг, позаяк отримання таких послуг підтверджено належною документацією, а саме актами приймання наданих послуг, які оформлені у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється .

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А відповідно до пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податковий кредит позивача сформовано на підставі виписаних Рівненською обласною спілкою споживчих товариств податкових накладних, що були видані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам справи дана вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ в м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2009 року у справі №2а-5424/09/1770 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.10.2011 року