Ухвала суду № 1865132, 06.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а -112/08( 1260)                                                                                                      Головуючий суддя у 1

Категорія статобліку -33                                                                                                             інстанції -.В.Проскуряков

№5/240-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2008 року                                                                      м.Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суді - Проценко О.А.,

суддів         - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

            при секретарі: Піцик Р.В.,

            за участі представника

позивача - Мельник М.І., Резниченко І.А.,                                                                          

відповідача-1 - Андросович Г.Є.,

відповідача-2 - Хорунжий Я.В., Кондратенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків  у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 18.04.2007р. у справі №5/240-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

до відповідача 1-Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, відповідача 2-Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0001050201/0 від 05.07.2004 року,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2004 р. до господарського суду Запорізької області звернувся позивач -Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" із позовом до відповідача-1 - Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, відповідача 2 -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 05.07.2004 року №0001050201/0 в частині зменшення податкового кредиту на суму 596 515,01 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 615 875грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що СДШ по роботі з ВІШ у м.Запоріжжі порушено пп. 1.6 п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями, та іншими відокремленими підрозділами від 16.09.2002р. № 429. Операцію щодо продажу сировини слід розглядати цілком, а не лише її першу половину. Так, зобов'язання з ПДВ при реалізації сировини дійсно було зменшено, але на таку ж суму, на яку і було зменшено податковий кредит під час повернення цих самих матеріалів, тобто сумарно у підприємства ніяких змін у структурі зобов'язань по ПДВ з приводу здійснення наведеної операції не відбулось. Таким чином, в акті перевірки відображено лише першу половину подій, які мали місце. Зазначена операція була досконально вивчена в попередній перевірці і відображена в акті від 20.01.2003р. № 47/26/-20, яка була проведена працівниками податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, за результатами якої порушень не встановлено. По операціях продажу товарів за цінами, нижчими ціни придбання, ДПА України видала для оприлюднення декілька листів, в яких зроблені певні висновки. Так, в листі від 25.07.2003р. №6519/6/15-116 зазначено, що чинним законодавством України не передбачено коригування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ при продажу товарів за ціною, нижчою за ціну  придбання; в листі від 19.09.2003р. № 7931/6/15-2415-8  вказано: «…щодо коригування податкового кредиту за товарами, продаж яких здійснюється за цінами, нижчими ніж ціна придбання, такого корегування чинним законодавством не передбачено». Таким чином, позивач вважає, що ВАТ "Запоріжабразив" правомірно сформовано розмір податкового кредиту за придбаним товаром, підстави для його зменшення відсутні, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає нормативу, за яким потрібно коригувати податковий кредит, якщо придбаний товар у подальшому продано за ціною, нижчою від ціни придбання. Також було беобгрунтовано нараховано фінансові санкції на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки вказаний пункт застосовується у разі зниження податкового зобов'язання у великих розмірах. В акті перевірки такого порушення не відображено.

Постановою від 18.04.2007р. господарський суд Запорізької області адміністративний позов задовольнив. При цьому суд першої інстанції посилався на ст.ст.1, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням визначення «господарська діяльність», ст.ст.4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказавши, що база оподаткування ПДВ при продажу товарів не залежить від вартості придбання матеріальних цінностей і визначається тільки з договірної вартості, оскільки відповідачем не надано доказів наявності підстав для визначення бази оподаткування, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайну ціну. З урахуванням невідповідності вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності акту перевірки від 01.07.2004р. № 60/32-02/00222226 суд першої інстанції не прийняв даний акт як підставу для визначення податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі подала апеляційну скаргу на постанову від 18.04.2007р., просить колегію суддів скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що постанова підлягає скасуванню з огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які   суд   першої   інстанції   вважає   встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи. Апелянт зазначає, що судом помилково тлумачаться   положення   п.1.32   ст.1   Закону   України   «Про   оподаткування   прибутку підприємств» та відповідні положення п.5.1 цього ж Закону. Апелянт зазначає, що основною умовою віднесення витрат до складу валових є чітко визначені нормативні критерії - пов'язаність витрат зі здійсненням господарської діяльності, яка в свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу (п. 1.32), тобто на збільшення, а не зменшення, економічних вигод. Апелянт стверджує, що судом не дослідженозростання власного капіталу позивача в досліджуваних операціях; перекручено зміст п.1.32 Закону про прибуток; вбачається вибіркове застосування норм права, що  суперечить приписам ст.ст.7-10 КАС України. Апелянт зауважує, що СДПІ не відомо про існування ухвали Вищого господарського суду України від 01.02.20207 року, на яку посилається суд в спірній постанові по справі №32/51, оскільки касаційну скаргу на постанову подавала СДПІ до Вищого адміністративного суду України, який розглянув її, проте не 01.02.20207р., а 01.02.2007 року.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним.

Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта не обгрунтовані і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки від 01.07.2004р. № 60/32-02/00222226 зазначено, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство позивача в грудні 2001р. здійснило реалізацію сировини ДП "Укрметімпекс" за ціною нижче ціни придбання, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 596 515,01 грн.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору № 53/10 від 03.10.2000р. ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" зобов'язалося здійснити поставку ДП "Укрметімпекс" продукції власного виробництва. Згідно з актом прийому-передачі від 20.12.2001р. та податкової накладної № 1045 від 20.12.2001р. була здійснена реалізація покупної сировини (тканини, боксити, нафтококс) на загальну суму 3 624 330,96 грн. (ПДВ - 724 866,19 грн.), фактична вартість придбаної сировини складає 6 604 346,03 грн. (ПДВ -1 320 869. Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону №283 Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Чинне законодавство не обмежує терміни використання товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, він лише визначає їх як такі, що використовуються у власній господарській діяльності. Тобто, основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаної із придбанням товару, у валові витрати, є те, що отриманий товар буде в подальшому використовуватися у власній господарській діяльності, тобто призначений для такого використання. Період часу, в якому цей товар можу бути використано у власній господарській діяльності законодавчо не визначено. В Законі відсутні вказівки на те, що для віднесення у певному податковому періоді вказаних витрат до складу валових, придбані товари мають бути використані саме в цьому податковому періоді. Таким чином, вартість продукції, призначеної для подальшого продажу, має відноситься до складу валових витрат позивача.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у тому, що відповідач неправомірно звужує поняття господарської діяльності, не беручи до уваги що наступний продаж продукції після її придбання також є господарською діяльністю. Отримання прибутку є лише фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, як і збиток. Отримання збитків у будь-якому періоді, або від окремої операції, не свідчить про те, що ця діяльність не є господарською. Поняття«доход» та  «прибуток» не є тотожними. Єдиною забороною, щодо включення до складу валових витрат збитків встановлено пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про   оподаткування   прибутку підприємств», а саме:не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, особам, пов'язаним з таким платником податку. При цьому пунктом 1.20 ст. 1 даного Закону визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, і, якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, тобто при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Пунктом 1.26 цієї статті надано поняття пов'язаної особи, згідно з яким пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що було здійснено продаж ТМЦ особам, пов'язаним з позивачем, відсутні такі дані і в акті перевірки, а тому судом зроблено вірний висновок про те, що вказане у п.5.3.9 обмеження не поширюється на зазначені в акті перевірки операції позивача.

Пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону містить вичерпний перелік,витрат на потреби, не зв'язані з веденням господарської діяльності, і, як наслідок, не включаються до складу валових витрат. Як свідчить аналіз даної норми, сума збитків понесених платником податку у зв'язку із продажем товару за ціною нижче за ціну придбання у даному переліку відсутня. А відтак, здійснені позивачем вищевказані витрати є витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства,і їх сумав повному обсязі має бути включена до складу валових витрат.

Законом України "Про підприємства в Україні" (п. 2 ст. 1 та п. 2 ст. 23) передбачено, що підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства та реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами. Законом України "Про ціни і ціноутворення" (ст.7) визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. По асортименту сировини, реалізованої позивачем ДП "Укрметімпекс" в грудні 2001 року не здійснювалось державне регулювання цін і тарифів. Тому позивач мав право реалізовувати сировину за вільними (договірними) цінами і в зв'язку з її реалізацією в 4-му кварталі 2001 року отримав доход.

Судом першої інстанції правомірно взяті до уваги факти, встановлені рішенням господарського суду м.Києва у справі №32/51, оскільки дане рішення набрало законної сили. Помилка у даті прийняття рішення не впливає на правові наслідки його існування.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як доказ акт перевірки від 01.07.2004 року № 60/32-02/00222226, оскільки даний документ складений третім відповідачем в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 року № 429, оскільки в ньому не вказані показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства, не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинені записи в податковому та бухгалтерському обліку (не наведена кореспонденція рахунків операцій), а дані,  наведені в таблиці 2.3.1., є суперечними. За таких обставин акт "Про результати комплексної планової документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" код 00222226 за період з 01.07.2001 року по 31.12.2003 року" від 01.07.2004 року № 60/32-02/00222226 не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій до позивача.

З урахування вищевикладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 18.04.2007р. - без змін.

Керуючись статями 195,196,198, 200, 205,206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 18.04.2007р. у справі №5/240-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 18.04.2007р. у справі №5/240-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця у відповідності до ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                               О.А.Проценко

Судді:                                                                                        А.О. Коршун

                                                                                                                                      Л.П.Туркіна