Ухвала суду № 18630820, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-16496/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представника відповідача: Рацин Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровекс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007

у справі №6/208-4956

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровекс»

до Тернопільської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2007 позов задоволено. Визнано нечинними податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0010062304/0/82606 від 06.12.2006 в частині визначення ТОВ «Ровекс» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41232,60 грн., у т.ч. 27488,40 грн. основного платежу та 13744,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій та рішення Тернопільської ОДПІ №0011782303/0/82604 від 06.12.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4420 грн. за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2007 скасовано. У позові ТОВ «Ровекс» про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2006 №0010062304/0/82606 та рішення від 06.12.2006 №0011782303/0/82604 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт № 19176/23-422/30690822 від 29.11.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту за червень 2006 року 27488,40 грн. ПДВ по податковій накладній №49 від 30.06.2006 виданій ТОВ «Еверест», а також п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у зв’язку з проведенням розрахункових операцій через опломбовані з порушенням встановленого порядку 13-ть реєстраторів розрахункових операцій.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0010062304/0/82606 від 06.12.2006, яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 49376,41 грн. у т.ч. 32917,61 грн. основного платежу та 16458,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та рішення №0011782303/0/82604 про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачених п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 4420 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0010062304/0/82606 від 06.12.2006 оскаржується в частині нарахування зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41232,60 грн., у т.ч. 27488,40 грн. основного платежу та 13744,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, рішення №0011782303/0/82604 - в повному обсязі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, відповідно до вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. За підтвердження наявності у позивача належно оформленої податкової накладної №49 від 30.06.2006 виданої ТОВ «Еверест»за наслідками господарської операції по виконанню договору по благоустрію прилеглої території по вул. Миру, 7, у м. Тернополі, на загальну суму 164930,40 грн., у т.ч. 27488,40 грн. податку на додану вартість, акта приймання робіт за червень 2006 року, та проведення оплати в повному обсязі в червні-липні 2006 року, згідно платіжних доручень, що не заперечується відповідачем, формування позивачем податкового кредиту здійснено з дотриманням норм чинного законодавства.

Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено для віднесення до податкового кредиту відповідних сум такої умови, як їх сплата до бюджету постачальником робіт (послуг).

Така позиція суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права і на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність рішення податкового органу про донарахування позивачу зобов’язань з податку на додану вартість, з підстав відсутності підтвердження надмірної сплати податку за результатами звітного податкового періоду, та скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, оскільки платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз.

Правильними є і висновки суду першої інстанції, про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій передбачених п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 4420 грн., оскільки згідно акта, на час податкової перевірки реєстратори розрахункових операцій були опломбовані, порушення цілісності пломб перевіркою не виявлено, що виключає підстави для висновку про недотримання п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та можливість покладення на позивача відповідальності за його порушення у вигляді штрафу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровекс» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 скасувати.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2007 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров