Постанова № 18630796, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2011 р. м. КиївК-16420/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області на постанову Господарського суду Херсонської області від 22.02.207 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2007 року по справі №8/50-АП-07 за позовом Генічеського державного бюро технічної інвентаризації до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про скасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Херсонської області від 22.02.2007 року , залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2007 року, позовні вимоги Генічеського державного бюро технічної інвентаризації до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0001322301/0 від 25.12.2006 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 69410,00грн., застосування 28455,00грн. штрафу, №0001342301/0 від 25.12.2006 року про визначення податкового зобовязання з комунального податку в сумі 219,00грн. та застосування 340,00грн. штрафу, №0001332301/0 від 25.12.2006 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 30423,00грн. та застосування штрафу в сумі 3212,00грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 10,20грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з попередніми судовими рішеннями, відповідач 02.08.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 22.02.207 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2007 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що на підставі акту №62/23-1/03355494 від 14.12.2006, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Генічеським державним бюро технічної інвентаризації за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, податковим органом було прийнято податкові повідомлення рішення №0001322301/0 від 25.12.2006 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 69410,00грн., застосування 28455,00грн. штрафу, №0001342301/0 від 25.12.2006 року про визначення податкового зобовязання з комунального податку в сумі 219,00грн. та застосування 340,00грн. штрафу, №0001332301/0 від 25.12.2006 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 30423,00грн. та застосування штрафу в сумі 3212,00грн.

Зі змісту акту№62/23-1/03355494 від 14.12.200 вбачається, що за результатом перевірки податковим органом було встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.10 п.5.2, п.п. 5.4.8, п.5.4, п.5.6, п.5.7 ст. 5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст. 8, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон №283), а саме: занижено валовий дохід за 3 квартал 2006 року в сумі 351503,00грн.; занижено валові витрати за 3 квартал 2006 року на суму 226464,00грн.; занижено суму амортизації за 3 квартал 2006 року на суму 3427,00грн. Сума занижено податку на прибуток за висновками ДПІ становила 30423,00грн. Крім того, було встановлено, що позивач не подавав декларацію по податку на прибуток за 3 квартал 2006 року.

Податковим органом також було встановлено порушення декларування та сплати ПДВ, а саме: порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість в сумі 69410,00грн.; та порушення ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», занижено суму комунального податку за 3 квартал 2006 року у розмірі 219,00грн. В порушення ст. 4 п. 4.1 п.п. 4.14 «б»Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем не надано розрахунок зі сплати комунального податку за 3 квартал 2006 року.

Виявлено порушення вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а також порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 263,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач, у період визначення йому спірних податкових зобовязань, був платником єдиного податку. При цьому, судом зазначено, що комунальні підприємства, у яких не сформований або взагалі відсутній статутний фонд, зареєстровані як платники єдиного податку без порушення вимог чинного законодавства, а спонукання позивача до переходу на загальну систему оподаткування на підставі Узагальнюючого податкового розяснення в 3-ому звітному періоді є незаконним та таким, що суперечить Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»(далі-Указ №727/98).

Проте із зазначеним висновком погодитися не можна, тому що він не відповідає вимогам закону.

Згідно зі статтею 1 Указу №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для субєктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

При цьому, частиною 4 статті 7 Указу №727/98 встановлено обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема, дія цього Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Судом першої інстанції встановлено, що Генічеське державне бюро технічної інвентаризації є юридичною особою, державним комунальним підприємством, заснованим на власності адміністративно-територіальних одиниць і підпорядковується управлінню майном області Херсонської обласної державної адміністрації. Згідно розділу 3 Статуту БТІ майно бюро є обласною комунальною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

Згідно з частинами третьою та четвертої ст. 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Частинами першою, третьою та четвертою ст. 78 цього ж Кодексу встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

Пунктом 3.2 Статуту Генічеського державного бюро технічної інвентаризації, визначено, що майно бюро є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Передане засновником майно складає статутний фонд підприємства, безвідносно до того, чи містить статут підприємства визначення статутного фонду. З огляду на це висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не має статутного фонду, не відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству.

Оскільки статутний фонд Генічеського державного бюро технічної інвентаризації в цілому складає майно, що не належить субєкту малого підприємництва, бюро відповідно до ст. 7 Указу № 727/98 не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що комунальні підприємства, у яких не сформований або відсутній взагалі статутний фонд, зареєстровані як платники єдиного податку без порушення вимог чинного законодавства, є неправомірним, а позовні вимоги необґрунтованими.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до приписів до абзацу 4 пункту 2 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 29.10.1999 №599, свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року, а тому перебування позивача на спрощеній системі оподаткування відповідно до свідоцтва №2110000719 від 21.12.2005 не спростовує висновок відповідача про порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, постанова Господарського суду Херсонської області від 22.02.207 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2007 року підлягають скасуванню із прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області задовольнити.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 22.02.207 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 05.07.2007 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров