Ухвала суду № 18630782, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4111/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 31.10.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 23/62/06-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно –транспортного обладнання»до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 31.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року, позовні вимоги –задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000072330/0 від 24.01.2006, №0000072330/1 від 31.03.2006, №0000072330/2 від 23.06.2006, №0000072330/3 від 18.09.2006. Стягнуто з Державного бюджет України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 24.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 31.10.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, вимог п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2/23-211/01124980 від 20.02.2004, складеного за результатами перевірки Відкритого акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно –транспортного обладнання» дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2005, податковим органом було прийнято податкове-повідомлення рішення №0000072330/0 від 24.01.2006, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 48511,67грн. та штрафних санкцій у сумі 19404,67грн.

За результатом апеляційного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача залишено без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0000072330/1 від 31.03.2006, №0000072330/2 від 23.06.2006, №0000072330/3 від 18.09.2006, якими суми, визначені попереднім податковим повідомленням-рішенням залишені без змін.

З вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невірно визначено дату збільшення валових витрат, в результаті чого відбулося завищення загальної суми валових витрат за І квартал 2005 року у розмірі 194046,67грн.

Судами встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді, на підставі договору №4 від 15.10.2004, було списано грошові кошти з розрахункового рахунку підприємства на рахунок ТОВ «Діліс» у розмірі 194046,67грн., які у І кварталі 2005 віднесено позивачем до складу валових витрат. Станом на 01.10.2005 поставка товару не відбулася.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Правила ведення податкового обліку визначено ст. 11 вказаного Закону, відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Нормами п. «б»п.п. 11.2.3 п. 11.2 якої, передбачено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена вище, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Оскільки, обов’язок вказувати про свій особливий статус у господарських договорах мають лише особи перелічені у п.п. «б» п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а позивач є платником податку на загальних умовах, висновок податкового органу про те, що відсутність у договорі застереження про статус позивача як платника податку на загальних підставах позбавляє останнього збільшити валові витрати по першій події - списання грошових коштів з рахунку, є помилковим.

Враховуючи вищезазначене, формування позивачем валових витрат, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та спростовує висновок податкового органу про наявність правопорушення.          

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 31.10.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна