Ухвала суду № 18630778, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8854/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Васильківському районі Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.01.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2007 року у справі №11/680/06-АП-11/775/06-АП за позовом Приватного малого виробничо – комерційного підприємства «Ассоль»до Державної податкової інспекції у Васильківському районі Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000152302/0 від 16.03.2006, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати на державне мито в сумі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми, підтверджені належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями, у періоді їх отримання, а визначення штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за відсутності нарахування позивачу податкового зобов’язання є правомірним.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 06.08.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 02.01.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, вимог п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено що на підставі акту перевірки №18/23/20470908 від 07.03.2006, складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного малого виробничо –комерційного підприємства «Ассоль»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2005, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення №0000152302/0 від 16.03.2006, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 123673,00грн., у т. ч. за основним платежем - 0,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -123673,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення п.п. .7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового кредиту звітного періоду включено суми ПДВ, сплачені при розмитненні імпортованих товарів та на які мало оформлені вантажно-митні декларації не в податковий період, на який припадає дата виникнення права на податковий кредит, а в іншому податковому періоді, в результаті чого підприємство зависило податковий кредит у листопаді, грудні 2004 року, травні, липні, вересні 2005 року.

          Згідно п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті (п.п.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

          Відповідно до п.п.7.2.7 вказаного Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.          За змістом п.8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов’язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

          В силу ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

          За результатом розгляду справи, було встановлено, що дата отримання ВМД підприємством зафіксована у книзі обліку придбання товарів, робіт, послуг №38/4 та з 29.07.2005 в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Згідно зафіксованих дат отримання ВМД позивачем віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

          Відповідно до вимог п.5.1 ст. 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

          Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

          Згідно приписів п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов’язок щодо сплати штрафу виникає у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону.

Враховуючи, що відсутність визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання унеможливлює застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Васильківському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 02.01.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна