Ухвала суду № 18630239, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4081/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача –Бартюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року

у справі № 20/286-НА

за позовом Приватного підприємства «Джемете»

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Джемете»(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі –відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому від 13 квітня 2007 року № 0000232302/0/3354, № 0000242302/0/3355, № 0000252302/0/3356.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242302/0/3354 від 13 квітня 2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 293708,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242302/0/3355 від 13 квітня 2007 року про визначення сум податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 241987,00 грн. з яких за основним платежем 223963,00 грн., за штрафними санкціями 18024,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 216562,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Джемете»державне мито в сумі 10,20 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у місті Хмельницькому, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у місті Хмельницькому провела виїзну позапланову перевірку ПП «Джемете»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, за результатами якої складено акт № 1896/23-3/32179670 від 02 квітня 2007 року.

В акті перевірки було зазначено порушення позивачем пункту 4.1. статті 4, підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку за грудень 2006 року на 293708,00 грн.; порушення позивачем пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало заниженні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 223963,00 грн., у тому числі: за травень 2006 року на 86094,00 грн., за листопад 2006 року на 19319,00 грн., за грудень 2006 року на 118550,00 грн.; порушення позивачем пункту 4.1. статті 4, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 168102,00 грн., у тому числі: за лютий 2006 року на суму 1587,00 грн., за квітень 2006 року на суму 48460,00 грн., за липень 2006 року на суму 84675,00 грн., серпень 2006 року на суму 41413,00 грн., за жовтень 2006 року на суму 40427,00 грн.

13 квітня 2007 року ДПІ у місті Хмельницькому прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000232302/0/3354, яким згідно підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Джемете»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2006 року на суму 293708,00 грн.

13 квітня 2007 року ДПІ у місті Хмельницькому прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000242302/0/3355, яким згідно підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Джемете»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 241987,00 грн., у тому числі: 223963,00 грн. – за основним платежем, 18024,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

13 квітня 2007 року ДПІ у місті Хмельницькому прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000252302/0/3356, яким згідно підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»збільшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 216562,00 грн., а саме: за лютий 2006 року на суму 1587,00 грн., за квітень 2006 року на суму 48460,00 грн., за липень 2006 року на суму 84675,00 грн., серпень 2006 року на суму 41413,00 грн., за жовтень 2006 року на суму 40427,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивач правильно обчислив та сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, відтак має право на податкових кредит. Також суди виходили з того, що поняття «митна вартість»та «звичайна ціна»не є тотожними поняттями при здійсненні податкових платежів, а законодавства України не містить положень про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у період з лютого по грудень 2006 року ПП «Джемете»(замовник) імпортувало на митну територію України килимові вироби згідно контракту № 2 від 28 червня 2003 року та додатків до нього, укладеного з фірмою СМТ.IPLIK ve Gida SAN ve TIC LTD. STI, місто Газіантеп, Туреччина (постачальник), що підтверджується вантажними митними деклараціями.

При розмитненні килимових виробів, одержаних згідно вказаного контракту, витрати на придбання товарів підприємство формувало виходячи із митної вартості, що визначена в графі 12 вантажної митної декларації, а при реалізації килимових виробів на території України, податок на додану вартість розраховувався із ціни продажної вартості товару, яка була нижчою за митну вартість та нижчою за середню вартість, яка склалася на вказані товари у перевіряємий період, що підтверджується експертним висновком Хмельницької торгово-промислової палати № С-61 від 29 березня 2007 року. Викладене слугувало підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

У відповідності до абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України килимових виробів згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, податковий орган з посиланням на пункти 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

Колегія суддів відзначає, що суди правомірно відхилили вказані доводи податкового органу, як необґрунтовані, оскільки пункти 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначають базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) та базу оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, та стосуються оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем була сплачена сума податку на додану вартість, виходячи із митої вартості придбаних товарів по вищезазначеному зовнішньоекономічному контракту.

Посилання податкового органу на те, що ціна продажу позивачем товарів була нижчою за ціну, яка склалася на вказані товари у перевіряємий період, що підтверджується експертним висновком Хмельницької торгово-промислової палати № С-61 від 29 березня 2007 року, правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій, як необґрунтовані, з огляду на те, що у вказаному експертному висновку не вказано класифікаційних кодів товарів за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) для можливості співставлення цін товарів на ринку із цінами імпортованих товарів за кодом 5702429000, вказаним у графах 33 вантажних митних декларацій позивачем, з урахуванням того, що у вказаному висновку вказано орієнтовану роздрібну ціну килимів та інших килимових виробів, тоді як позивач здійснює оптову торгівлю килимовими виробами, що підтверджується наказом ПП «Джемете» № 6 від 30 жовтня 2006 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем були правомірно сформовані податкові зобов’язання за операціями з продажу килимів на території України, виходячи із договірної вартості, у зв’язку з чим підстави для визначення ПП «Джемете»податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість та, як наслідок, підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відсутні.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга –без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров