Ухвала суду № 18630244, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4127/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року

у справі № 13/101-2352

за позовом Державного підприємства «Борщівський спиртовий завод»(правонаступник - Державне підприємство «Марилівський спиртовий завод»)

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Борщівський спиртовий завод», правонаступником якого є Державне підприємство «Марилівський спиртовий завод»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2007 року № 0000082302/0 в частині завищення підприємством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 50481,99 грн. (в редакції уточнення позовних вимог від 11 червня 2007 року за вих. № 555).

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2007 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Борщівської МДПІ Тернопільської області № 0000082302/0 від 20 березня 2007 року в частині завищення підприємством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 50481,99 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь ДП «Борщівський спиртовий завод»85,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 10325 від 11 травня 2007 року, яке знаходиться в матеріалах справи. В решті позовних вимог провадження у справі закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Борщівська МДПІ Тернопільської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Марилівський спиртовий завод», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Борщівська МДПІ Тернопільської області провела виїзну позапланову перевірку ДП «Борщівський спиртовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 269/23-02/00375119 від 20 березня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.6 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом», яке полягало у завищенні підприємством суми відшкодування податку на додану вартість на 118762,00 грн.

20 березня 2007 року Борщівська МДПІ Тернопільської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000082302/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ДП «Борщівський спиртовий завод»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2006 року на 118762,00 грн.

          Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не є законом про оподаткування та не може змінювати порядок сплати та нарахування податків. Також суди виходили з того, що податковий кредит позивача підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Однак, погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 11.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість 118762,00 грн. за податковими накладними № 169 від 31 жовтня 2006 року та № 178 від 30 листопада 2006 року, отриманими від ТОВ «Укренерго», оскільки ТОВ «Укренерго»реалізовуючи газ для ДП «Борщівський спиртовий завод»–підприємства –промислового споживача, неправильно застосувало ставку податку на додану вартість 20% замість нульової ставки податку на додану вартість. Виходячи з вищенаведеного, податковий орган дійшов висновку, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму податку на додану вартість 118762,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2006 року між ТОВ «Укренерго»(постачальник) та ДП «Борщівський спиртовий завод»(покупець) було укладено договір № 1-т-06/п про постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати покупцю природний газ в обумовлених цим договором порядку та кількості, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункту 1.1 статті 1 договору). Ціна природного газу, що поставляється за даним договором, становить 532,82 грн. за одну тисячу кубічних метрів, в тому числі цільова надбавка до тарифу на природний газ –8,71 грн. та податок на додану вартість –88,80 грн. (пункт 3.5 статті 3 договору).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Укренерго»виписало позивачу податкові накладні: № 169 від 31 листопада 2006 року на суму 329955,58 грн., у т.ч. податок на додану вартість –54992,60 грн., та № 178 від 30 листопада 2006 року на суму 302891,96 грн., у т.ч. податок на додану вартість –50481,99 грн.

Як зазначено в акті перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту по декларації за листопад 2006 року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема встановлено, що у 2006 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання податком на додану вартість при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

З аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що не відносяться до об’єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є передчасними.

Отже, судами попередніх інстанцій належним чином не з’ясовано обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту за листопад 2006 року та відшкодування податку на додану вартість з бюджету за грудень 2006 року. Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов’язковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров