Ухвала суду № 18625808, 15.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 р. Справа № 47055/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Каралюса В. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західагротранс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

12 лютого 2009 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Західагротранс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005531701/0 від 19 листопада 2008 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 04.06.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт №1234/23-101/35123772 від 14.11.2008 року. Однак, таку перевірку проведено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Крім того вказано, що ТзОВ «Західагротранс» не є платником податку з доходів фізичних осіб, а підприємець ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, тому контрагенти не повинні сплачувати чи утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0005531701/0 від 19.11.2008 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що ОСОБА_2 є субєктом господарської діяльності, який перебуває на загальній системі оподаткування і свої доходи від торговельної діяльності має оподатковувати самостійно відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, субєкт господарської діяльності ОСОБА_2в трудових відносинах з ТзОВ «Західагротранс» не перебуває, не надавав послуг за цивільно-правовими угодами, тому посилання в податковому повідомленні-рішенні щодо найманих працівників є безпідставним як і те, що порушено неіснуючий пункт 11.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що обов'язки нарахування, утримання та сплати податку до бюджету відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. Податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону. ТзОВ «Західагротранс» в даному випадку є податковим агентом і мало утримати з доходу ОСОБА_2 15 відсотків від 34 000 грн., тобто 5100 грн.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання податкового та іншого законодавства ТзОВ «Західагротранс» за період з 04.06.2007 року по 30.06.2008 року про що складено відповідний акт № 1234/23-101/35123772 від 14.11.2008 року.

На підставі вищевказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 р. № 0005531701/0 згідно з яким ТзОВ «Західагротранс» нараховано податкове зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників, а саме: основний платіж 5100 грн. і штрафна (фінансова) санкція в сумі 10 200 грн., всього 15 300 грн.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, за результатами проведення планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.4.).

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушенні платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (п. 2.3.2.).

В акті перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення вказано: «на порушення пункту 9.12 статті 9, пункту 11.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV встановлено, а саме: від СГД ОСОБА_1 протягом четвертого кварталу 2007 року пройшла проплата на суму 34000 грн. по перерахунку за зерно без утримання податку з доходів фізичних осіб, таким чином було занижено податкове зобов'язання з даного податку на суму 5100 грн.».

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що зазначені висновки Луцькою ОДПІ зроблено з порушенням вимог п. 1.7 вищезгаданого Порядку від 10.08.2005 року № 327.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2007 року ТзОВ «Західагротранс» перерахувало кошти в сумі 34 000 грн. суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_2 за придбані у останнього зернові.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір встановлено п. 9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Після набрання чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі Декрет № 13-92), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності.

Так, відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства, в даному випадку, належать спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», та загальна система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету № 13-92.

Відповідно до частини другої статті 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом від провадження підприємницької діяльності є чистий дохід, який визначається як різниця між валовими доходами та витратами, понесеними у звязку з його одержанням, на підставі поданих підприємцем податкових декларацій.

Системний аналіз вищевказаних правових норм, на переконання колегії суддів дає підстави для висновку, що податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як субєкти підприємницької діяльності.

Згідно із п. 9.12.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

З декларації про доходи СГД ОСОБА_2 вбачається, що він займається торгівельною діяльністю, валовий дохід за 2007 рік, в тому числі від реалізації зернових на суму 34 000 грн. ТзОВ «Західагротранс» отримано саме від цього виду діяльності, доходів від іншого виду діяльності в декларації не зазначено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи у взаємозвязку з вищевказаними правовими нормами свідчать про вірність висновку суду першої інстанції, що субєкт господарської діяльності, який перебуває на загальній системі оподаткування, своїх доходи повинен оподатковувати самостійно відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що субєкт господарської діяльності ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТзОВ «Західагротранс» не перебуває, не надавав послуг за цивільно-правовими угодами, тому посилання в оскаржуваному повідомленні-рішенні щодо найманих працівників є безпідставним як і те, що порушено неіснуючий пункт 11.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Узагальнюючи викладене, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року в справі № 2а-14446/09/0370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. М. Каралюс

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 20 вересня 2011 року