Ухвала суду № 18625486, 15.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 р. Справа № 37868/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засіданняЛивак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області та прокуратури Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001362301/0 та № 0001412301/0 від 07.10.2010 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 року №0001362301/0 та №0001412301/0 від 07.10.2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька обєднана державна податкова інспекція Волинської області та прокуратура Волинської області оскаржили його в апеляційному порядку, вважають. що висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Луцька обєднана державна податкова інспекція Волинської області в апеляційній скарзі зазначає, що позивач не довів неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а також не підтвердив належним чином тих обставин на які посилався в судовому засіданні. Відповідно суд безпідставно прийняв до уваги доводи представника ТзОВ «Феміда-Інтер».

Позивач доводив правомірність своєї позиції та реальність поставки тим, що обладнання знаходиться на консервному заводі в м. Рожище, ТзОВ «Феміда- Інтер» проведено на 100 % розрахунок за придбане обладнання та під час перевірки були представленні усі первинні документи на придбання (договір, податкова та видаткова накладна).

Податковим органом за результатами проведеної перевірки позивача було зроблено висновок про вчинення безтоварної операції, метою здійснення якої є формування податкового кредиту, яка в результаті дала можливість підприємству занижувати податкові зобов'язання по податку на додану вартість. Відповідно, сторонами був вчинений нікчемний правочин, який направлений на порушення публічного порядку.

При цьому апелянт зазначає, що згідно інформації отриманої від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва (лист №2821/7/26-351) ТзОВ «Будсинтез» (підприємство, яке поставило обладнання позивачу згідно договору № 19/09-3 від 19.10.2009р. на загальну суму 32 531 005,0 грн., в т.ч. ПДВ - 5 421 834,16 грн.) в кінці 2009 р. перереєстроване з ДПІ у Личаківському районі м. Львова до ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Звітність в 2010 року не подавало. ТзОВ «Будсинтез» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться (працівниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва складено довідку 674/26-352 від 19.01.2010р. про те, що місцезнаходження платника не встановлено). Опитати керівника та головного бухгалтера в одній особі ОСОБА_2 не виявилось можливим, у зв'язку з тим, що за даними адресного бюро м. Києва та Київської області він не значиться. Крім того ОСОБА_2 рахується посадовою особою у 67 СГД та засновником 65 СГД. Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва (лист №1855/04 від 26.05.2010р.) та Головне управління статистики у м. Києві (лист №05/27-3343 від 20.05.2010р.) на письмові запити ГВПМ Луцької ОДПІ повідомили, що ТзОВ «Будсинтез» на обліку не перебувало - та звітність не подавало. Документи на перевезення вищезазначеного обладнання, сертифікати відповідності ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» для перевірки не надано.

Відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» постачальники зобов'язані реалізовувати(продукцію) що підлягає сертифікації, тільки за умови наявності копії сертифіката відповідності або(та) копії декларації про відповідність, або(та) копію свідоцтва про визнання відповідності(засвідчує відповідність іноземних документів про підтвердження відповідності вітчизняним при імпорті).

Під час судового розгляду Луцькою ОДПІ особливу увагу було звернуто на те, що позивач не може пояснити яким саме чином здійснювалась поставка обладнання, хто саме здійснював цю поставку, яким транспортом та які на це є підтверджуючі документи.

У відповідності до п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків. У зв'язку із чим апелянт вважає, що ТзОВ «Феміда-Інтер» повинно було також обґрунтовувати свою позицію поясненнями та відповідними доказами, що стосуються саме руху товару, а не тільки його документальним оформленням (наявністю договору, податкової та видаткової накладної) та відповідно суд не повинен був керуватись виключно тим, що згідно умов договору поставка здійснювалась продавцем, а покупець в даному випадку не має документів на перевезення.

Під час підготовки до розгляду даної справи було встановлено, що 19.10.2010 року від Луцької об'єднаної податкової інспекції до головного відділу податкової міліції Луцької ОДПІ надійшли матеріали про результати планової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», що того ж дня були зареєстровані у книзі обліку інформації про злочини та пригоди ГВПМ Луцької ОДПІ під № 234. Згідно зібраних матеріалів податковою міліцією слідує, що у жовтні 2009 року службовими особами ТзОВ «Феміда Інтер» проведено по обліку операції з ТзОВ «Будсинтез» предметом яких є придбання обладнання для виробництва соків та пюре на суму 32 531 005,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 421 834,16 грн. згідно договору № 19/09-3 від 19.10.2009 року. В ході відпрацювання правомірності формування податкового кредиту ТзОВ «Феміда Інтер» встановлено, що обладнання для виробництва соків та пюре розташоване на території Рожищенського заводу, який знаходиться за адресою: м. Рожище, вул. Селянська 9, та є структурним підрозділом ТзОВ «Феміда Інтер». 22.04.2010 року в ході попереднього відпрацювання матеріалів опитано директора з виробництва Рожищенського консервного заводу ОСОБА_3 З його слів встановлено, що придбанням та пошуком обладнання займався безпосередньо він та його підлеглі. ОСОБА_3 повідомив, що обладнання для виробництва соків та пюре періодично закуповується по мірі необхідності. Зокрема у 2008 році обладнання було імпортовано з Італії, яке протягом 2009 року встановлено у цеху №3 на території заводу. Крім того обладнання ще імпортувалось з Польщі. ОСОБА_3 повідомив, що СГД з назвою ТзОВ «Будсинтез» м. Київ та особа на ім'я ОСОБА_2 йому не відомі. Пошук обладнання здійснює відвідуючи виставки та шляхом аналізу ринку по Україні та за її межами. Підприємство «Будсинтез» йому не зустрічалось. Вищеописане обладнання для виробництва соків та пюре, яке імпортоване з Польщі у 4 кв. 2009 року знаходиться на території заводу. Дане обладнання купувалося востаннє. Окрім імпортованого у 4 кв. 2009 року обладнання, інше на завод не придбавалося та не поставлялося.

05.10.2010 року від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва отримано лист, який містив надані ОСОБА_2 копії документів по взаємовідносинах ТзОВ «Будсинтез» з ТзОВ «Феміда Інтер» та його пояснення. У своєму поясненні ОСОБА_2 підтвердив, що обіймав посаду директора ТзОВ «Будсинтез» та дослівно зазначив наступне: «Перед початком ліквідаційної процедури обнулив остатки по складу шляхом відчуження товару». По інших обставинах, у зв'язку з поганим почуттям відмовився давати пояснення згідно ст. 63 Конституції України. Договір купівлі-продажу укладений між ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ТОВ «Будсинтез» №19/09-3 від 19.10.2009р. зі сторони ТзОВ «Будсинтез» підписано попереднім керівником ОСОБА_4. При візуальному порівнянні зразка підпису проставленому на вищевказаному договорі із зразком підпису, проставленому на інших документах, зокрема на довіреності ВЕС №361291 виданої ОСОБА_4, встановлено, що підпис є не ідентичними, тобто можуть належати різним особам. З метою з'ясування даних обставин виникла необхідність опитати попереднього керівника ОСОБА_4 З цією метою ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомлено про необхідність зявитися до ГВПМ Луцької ОДПІ для дачі пояснення та двічі надсилалися запрошення (поштою, засобами факсимільного зв'язку). Всі повідомлення про запрошення ОСОБА_4 проігнорувала. Окрім того здійснено виїзд по місцю прописки ОСОБА_4, а саме: с.м.т. Іваничі, вул. Єрьоміна 18/1, в ході якого встановлено, що за даною адресою вказана громадянка не проживає.

Згідно із постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.11.2010 року вбачається: 29.10.2010 р. старшим слідчим з ОВС СВПМ ДПА в області Шелепіним С.В. за вказаними матеріалами прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТзОВ «Феміда-Інтер» на підставі п.2 ст.6 КПК України, зважаючи на відсутність в їх діях складу злочину. Вивченням матеріалів встановлено, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прийнято передчасно, без виконання комплексу необхідних перевірочних дій та інших, передбачених законом заходів, постанова є невмотивованою.

Луцькою ОДПІ у зв'язку із тим, що прокуратура скасувала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та зобов'язала податкову міліцію провести додаткові заходи було в судовому засіданні 29.11.2010 заявлено клопотання про зупинення розгляду даної справи до завершення додаткової перевірки, яка проводиться УПМ ДПА у Волинській області згідно постанови прокурора відділу прокуратури Волинської області від 18.11.2010 року про скасування постанови щодо відмови в порушенні кримінальної справи, а саме: до з'ясування всіх обставин, які будуть проведенні щодо здійснення господарських операцій між ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ТзОВ «Будсинтез», встановлення та ідентифікації обладнання, що було предметом операцій між даними підприємствами, необхідністю здійснити огляд адміністративних, виробничих, складських та інших допоміжних приміщень Рожищенського консервного заводу, що належить ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та розташований за адресою: м. Рожище, вул. Селянська, 9, а також отримання технічної документації на дане обладнання та фінансово-господарської документації, що стосується його придбання в ТзОВ «Будсинтез».

Судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання, як необгрунтованого. Суд при цьому послався на те, що Луцькою ОДПІ не представлено доказів того, що податковою міліцією розпочалося проведення додаткових заходів (проведення огляду місця події та проведення почеркознавчого дослідження).

При цьому апелянт вказує, що постанова прокурора відділу прокуратури Волинської області про скасування постанови щодо відмови в порушенні кримінальної справи була винесена тільки 18.11.2010 року, а отримана СВ ПМ ДПА у Волинській області 22.11.2010 року. Отже, за такий короткий термін (з 22.11.2010 по 29.11.2010 року) об'єктивно не можливо провести огляд консервного заводу та почеркознавче дослідження, окрім того не зрозуміло які саме докази на вимогу суду повинен був надати відповідач, на підтвердження того, що ці додаткові заходи розпочались за вказівкою прокурора.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі у разі наявності відповідних причин за обґрунтованим клопотанням сторони. Тому вважає, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки клопотання є цілком обґрунтованим через те, що результат проведення правоохоронними органами додаткових заходів може суттєво вплинути на хід даної справи.

Крім того апелянт зазначає, що твердження представника позивача про остаточне проведення розрахунків за придбаний товар не відповідає дійсності. Згідно акта перевірки від 24.09.2010 року в розрахунок за отриманий товар ТзОВ «Феміда-Інтер» згідно акта прийому-передачі векселя від 23.11.2009 року передано ТзОВ «Будсинтез» простий вексель АА № 0012603 номінальною вартістю 32 531005 грн. датою складання 23.11.2009 року та датою погашення по пред'явленню. Станом на момент перевірки та на момент розгляду справи даний вексель не погашений.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску(емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства. Видача векселя власної емісії, передача векселя, раніше емітованого третьою особою, не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги. Це випливає з абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого векселі для цілей оподаткування не вважаються засобом платежу. Зазначена норма податкового законодавства є переважною для застосування під час визначення правил оподаткування порівняно з нормами інших галузей законодавства, зокрема фінансового та банківського.

У свою чергу, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари(роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій. При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того апелянт вказує, що відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери. Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя(крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування(пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При отриманні податкової накладної за умови проведення розрахунку з продавцем шляхом видачі йому простого векселя у відповідному звітному податковому періоді в покупця товарів не виникає право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених в такій податковій накладній, оскільки така податкова накладна в порушення підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є такою, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене апелянт вважає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи. В даному випадку комплекс доказів, посилання на які містяться в акті перевірки, та які надані безпосередньо під час розгляду справи, в певній мірі наявний.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин з придбання ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» обладнання, внаслідок якого неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу України є нікчемним.

У зв'язку із цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Феміда-Інтер» повністю.

Прокуратура Волинської області в апеляційній скарзі навела доводи аналогічні за змістом та по суті доводам зазначеним в апеляційній скарзі Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області та просила скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцію проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, результати якої оформлені актом №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року, в якому відповідачем зроблені висновки про те, що договір на поставку обладнання для виробництва соків та пюре № 19/09-03 від 19.10.2009 року, укладений між ТзОВ «Феміда-Інтер» та ТзОВ «Будсинтез», є на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, 228, 216 ЦК України нікчемним. Підставами для визначення податковим органом нікчемності правочину № 19\09-3 від 19.10.2009 року слугували інформаційні листи від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва стосовно контрагента позивача ТзОВ «Будсинтез». Зокрема, в акті №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року вказується на ту обставину, що ТзОВ «Будсинтез» в кінці 2009 року - перереєстроване з ДПІ у Личаківському районі м. Львова до ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Звітність до ДПІ протягом 2010 року не подає, за фактичною адресою не знаходиться, а опитати керівника та головного бухгалтера ТзОВ «Будсинтез» не виявилось можливим. Також в акті №6605/23-2/20136463 від 24.09.2010 року перевіряючими зазначається про те, що ТзОВ «Будсинтез» придбало обладнання для виробництва соків та пюре у ТзОВ «Обнафтобудальянс», яке 11.01.2010 року знято з податкового обліку у зв'язку з визнанням товариства банкрутом. З урахуванням наведеного, а також те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» до перевірки не надано документів на перевезення та сертифікатів відповідності обладнання для виробництва соків та пюре, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.228 та ст.216 ЦК України, що стало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень № 0001362301/0 від 07.10.2010 року, яким за порушення п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано (визначене) податкове зобов'язання в розмірі 218 965 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 109 482 грн. 50 коп. та №0001412301/0 від 07.10.2010 року, яким за порушення пп.7.2.6, 7.4.1 та 7.5, 7.2, 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за 1 місяць 2009 року в сумі 94 010 грн., за 2 місяць 2009 року в сумі 261 059 грн., за 11 місяць 2009 року в сумі 345 435 грн., за 1 місяць 2010 року в розмірі 312 630 грн., всього в розмірі 1 013 134 грн.

Крім того в процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Будсинтез» та ТзОВ «Феміда-Інтер» укладений договір № 19/09-3 від 19.10.2009 року на поставку товару визначеного згідно накладних, відповідно до якого ТзОВ «Будсинтез» зобов'язується передати у власність, а ТзОВ «Феміда- Інтер» зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно накладних. Згідно п.2 договору сторони визначились, що фактична кількість товару, його ціна та загальна сума вказані у накладних. Відповідно до п.3 договору, поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Товар приймається за кількістю вказаній у накладній. Договір № 19/09-3 від 19.10.2009 року підписаний посадовими особами ТзОВ «Будсинтез» та ТзОВ «Феміда-Інтер» та засвідчений печатками учасників договору. Згідно видаткової накладної №231101 від 23.11.2009 року ТзОВ «Будсинтез» поставив на адресу ТзОВ «Феміда-Інтер» товар в кількості 50 примірників обладнання на суму 32 531 005 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5 421 834 грн. 16 коп. На виконання умов договору № 19/09-3 від 19.10.2009 року ТзОВ «Будсинтез» виписано податкову накладну на суму 32 531 005 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5 421 834 грн. 16 коп. Відповідно до додатку 1 від 29.10.2009 року до договору № 19/09-3 від 19.10.2009 року сторони погодили, що розрахунок між сторонами може здійснюватись шляхом передачі належним чином оформлених векселів, у зв'язку з чим ТзОВ «Феміда-Інтер» передано, а ТзОВ «Будсинтез» в погашення заборгованості, отримано простий вексель серії АА 0012603 від 23.11.2009 року на суму 32 531 005 грн. з терміном погашення по предявленню.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.7.4.1 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної(контрактної) вартості товарів(послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(послуги), та складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням(будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Згідно п.п.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.228 та ст.216 ЦК України є необгрунтованими, бо згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно договору № 19/09-3 від 19.10.2009 року вказаний правочин укладений між юридичними особами з метою отримання ТзОВ «Феміда-Інтер» товарно-матеріальних цінностей, а ТзОВ «Будсинтез» відповідно грошової винагороди за поставлений товар. Зазначений договір підписаний уповноваженими особами учасників договору та вчинений у письмовій формі, відповідно до вимог ст.207 ЦК України.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що згідно із ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції дана правильна оцінка доводам сторони відповідача та зроблено вірний висновок, що застосування податковим органом ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ст.228 та ст.216 ЦК України щодо нікчемності договору № 19/09-3 від 19.10.2009 року є безпідставним, оскільки податковий орган керувався не підтвердженою належним чином інформацією, неналежними доказами, а також власним внутрішнім переконанням, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України є недопустимим.

Також судом першої інстанції обгрунтовано відхилено посилання податкового органу на відсутність у ТзОВ «Феміда-Інтер» на момент перевірки, документів на перевезення та сертифікатів обладнання, бо згідно п. 3 договору № 19/09-3 від 19.10.2009 року поставка товару здійснювалась за рахунок продавця, тобто ТзОВ «Будсинтез», у зв'язку з чим документи на перевезення в силу ст.8 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинні обліковуватись у ТзОВ «Будсинтез», а не у позивача..

Крім того суд першої інстанції вірно вказав, що згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Відповідно до податкової накладної №231101 від 23.11.2009 року ТзОВ «Будсинтез» поставлено, а ТзОВ «Феміда-Інтер» прийнято товар в кількості 50 примірників обладнання на суму 32 531 005 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 5 421 834 грн. І6 коп., що в силу вище згаданої норми є підтвердженою обставиною.

Оскільки згідно ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, то відповідно суд першої інстанції вірно вважав, що доводи податкового органу щодо нікчемності договору № 19/09-03 від 19.10.2009 року та, як наслідок, порушення ТзОВ «Феміда-Інтер» п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та необгрунтованими.

Крім того суду апеляційної інстанції надано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Волинській області від 02 лютого 2011 року згідно якої в ході дослідчої перевірки не здобуто даних, які би вказували на «фіктивність» проведеної операції між ТзОВ «Феміда-Інтер» та ТзОВ «Будсинтез» з приводу купівлі-продажу обладнання, та завідомо неправдивий характер документів про цю операцію, а відтак, в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТзОВ «Феміда-Інтер» відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

З врахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційні скарги Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області та прокуратури Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі № 2а-2818/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2011 року