Ухвала суду № 18623844, 05.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18232/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Чаку Є.В.,

Суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.

за участю секретаря:Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Українська гірнича металургійна компанія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Українська гірнича металургійна компанія»звернулась до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення № 0000624010/0 від 22.10.2010 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26 березня 2011 року позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків здійснила виїзну планову перевірку відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010.

За результатами перевірки ДПІ у м. Києві складено акт № 534/40-10/25412086 від 11.10.2010 року про результати планової виїзної перевірки ВАТ „УГМК" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, в п. 12 розділу 4 «Висновок»якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ВАТ «УГМК»ст. ст. 2, 5, 7, 14, 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII «Про плату за землю»зі змінами та доповненнями, ст. 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»зі змінами і доповненнями, ст. 196, 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768 - III, а саме: неподання по Шевченківському району міста Києва податкових рахунків з земельного податку за 2009-2010 роки, внаслідок чого, занижено податкове зобов'язання з земельного податку в перевіряємому періоді з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року на загальну суму 16525,00 гривень.

На підставі вказаного Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010 року № 0000624010/0, яким визначено податкове зобов'язання ВАТ «УГМК»по земельного податку у сумі 24787,50 грн., в т.ч. основний платіж - 16525,00 грн. та штрафні санкції в сумі 8262,50 грн.

22.10.2010 позивач повністю сплатив визначену суму податкового зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно було взято до уваги лист Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 03-23/26/42 від 07.09.2010 року, згідно відомостей якого, за даними автоматизованої системи ПК «Кадастр», земельна ділянка площею 0,72 га на вул. Якіра, 8 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки в натурі обліковується за військовим містечком № 116 і відсутні жодні зареєстровані документи, що посвідчують право користування позивачем вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (стаття 92 Конституції України).

Пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»передбачено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Законом України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(Далі - Закон про плату за землю), положення якого діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 2 Закону про плату за землю використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 Закону про плату за землю передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону про плату за землю об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону про плату за землю).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-Ш право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до статті 13 Закону про плату за землю підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні (частина 4 статті 14 Закону про плату за землю).

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Українська гірнича металургійна компанія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна