Ухвала суду № 18623565, 21.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2525/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петрик І.Й.,

суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту та алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту та алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» (далі - ПП «Виробничо-комерційна фірма «Курсір») про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 12055,55 грн..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року зазначений адміністративний позов задоволено. Позовні вимоги Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту та алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області до ПП «Виробничо-комерційна фірма «Курсір», задоволено в повному обсязі, стягнуто з ПП «Виробничо-комерційної фірми «Курсір»12 055 ( дванадцять тисяч пятдесят пять ) грн.55 коп. штрафу в доход Державного бюджету, на код бюджетної класифікації 21081100, код 22825965, р/р 31118106700002, банк ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, одержувач Державний бюджет м. Чернігова.

Не погоджуючись з Постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що при постановленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції працівниками РУ Департаменту CAT ДПА України в Чернігівській області проведена перевірка відділу в орендованому приміщенні, який розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 та належить приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Курсір». Перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, які не внесені до Єдиного реєстру місць зберігання. Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_3, яка підписала акт перевірки без зауважень та отримала один примірник. Журнал реєстрації перевірок контролюючих органів не надавався. За результатами перевірки складено акт № 039/32/24836565 від 23.03.2010 р.

Згідно висновків вказаного акта, позивачем було порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі Закон № 481/95, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях, які не внесені до Єдиного Державного Реєстру.

Відповідно до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 (далі Порядок), на підставі акту перевірки № 039/32/24836565 від 23.03.2010 p., позивачем прийнято рішення №250474/26/32/046 від 31.03.2010 р. про застосування до ПП «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 9372,10 грн. та за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 2683,45 грн., разом 12055,55 грн. Рішення отримано комерційним директором ОСОБА_1 08.04.2010 р..

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі Закон № 509, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі платники податків).

Частиною 6 ст. 11-1 вказаного Закону передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4)платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у звязку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обовязкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ч.7 ст. 11-1 Закону № 509, позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Співставляючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку, що всі перевірки щодо дотримання норм Закону № 481/95 є позаплановими.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч. 4 ст. 11 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі Закон) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до Закону Єдиний державний реєстр місць зберігання перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Статтею 15 вищезазначеного Закону визначено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів повинно здійснюватися в місцях зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого субєкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Частиною 6 статті 15 Закону передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися субєктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензії.

Відповідно до ст. 16 Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначається Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту та алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області до ПП «Виробничо-комерційна фірма «Курсір», є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а фінансова санкція у вигляді штрафу стягненню з відповідача.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія судів може погодитись із огляду на наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоровя громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

У відповідності до ч. 33 ст. 15 Закону № 481/95, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого субєкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону № 481/95, до субєктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивач, приймаючи рішення №250474/26/32/046 від 31.03.2010 р. про застосування до ПП «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 9372,10 грн. та за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 2683,45 грн., разом 12055,55 грн. Рішення отримано комерційним директором ОСОБА_1 08.04.2010 р.., діяв у спосіб передбачений ст. 19 Конституції України та Законами України та довів суду правомірність своїх дій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 2, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір»залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддяІ.Й. Петрик

СуддіГ.В. Земляна

І.О. Лічевецький