Постанова № 18622685, 13.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1382/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравец Т.В., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракова Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 187 від 25.12.2009 р.;

від відповідача ОСОБА_2., довіреність № 15-4709 від 22.06.2011 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми (вх. 3955С/2-6) на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. у справі № 5021/1382/2011 (головуючий суддя Сопяненко О.Ю., суддя Левченко П.І., суддя Зайцева І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “ІНДУСТРІАЛБАНК” в особі Сумської філії АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК”, м. Суми,

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми,

про стягнення 97565177,43 грн., -

в с т а н о в и л а :

ПАТ АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК” в особі Сумської філії АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК” звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь з ПАТ “Сумихімпром” заборгованість у розмірі 97565177,43 грн., в т.ч.: 52790000,00 грн. боргу за кредитом, 27099817,94 грн. відсотки за користування кредитом, 3103599,43 грн. пені за прострочення строків платежу сум кредиту та процентів, 14571760,06 грн. - штрафу; а також стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом справи.

Крім того, позивач просив вжити заходів до забезпечення позову у справі та накласти арешт на грошові суми, що належать ПАТ “Сумихімпром” та знаходяться на відкритих на його імя рахунках у банківських установах в межах суми позову.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. у справі № 5021/1382/2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сопяненко О.Ю., суддя Левченко П.І., судді Зайцева І.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 52790000,00 грн. боргу за кредитом, 27099817,94 грн. відсотки за користування кредитом, 3103599,43 грн. пені за прострочення строків платежу сум кредиту та процентів, 7285880,03 грн. штрафу з розстрочкою виконання рішення строком на 6 місяців з вересня 2011 р. по лютий 2012 р. за умови сплати щомісяця рівними частинами по 15046549,57 грн. У іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу. Уеноді Зайцева І.В.ладі: головуючий судді керуючогоючого у справі № іззасобів немає.не має висновку про неореувати у сторін задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовлено.

Вищезазначене рішення від 18.08.2011 р. вмотивовано тим, що відповідачем не виконано умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, проте, враховуючи поважність викладених відповідачем причин, що стали чинниками утворення заборгованості, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 %, що складає 7285880,03 грн., а також, враховуючи виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення по даній справі, і розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, починаючи з вересня 2011 р. по лютий 2012 р. за умови сплати щомісяця рівними частками по 15046549,57 грн.Крім того, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки ним не надано належних доказів в обґрунтування вимог даного клопотання, що можуть свідчити про ускладнення чи неможливість виконання рішення господарського суду по справі.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. у справі, розстрочивши виконання рішення на 36 місяців рівними частинами та стягнути позивача державне мито у розмірі 12750,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що стягнення з нього одразу 90279297,40 грн. заблокує його рахунки, призведе до неможливості своєчасного розрахунку з постачальниками енергоресурсів та сировини, викличе зупинку виробництва, призведе до заборгованості по заробітній платі, а це, в свою чергу, може призвести до соціального напруження в трудовому колективі і в регіоні в цілому, кількість працівників складає близько 5000 чоловік. Крім того, в разі блокування розрахунків з постачальниками газу (енергоресурсів), існує загроза припинення постачання природного газу на підприємство, що потягне виникнення техногенної катастрофи на ПАТ "Сумихімпром" та нещасні випадки і загибель людей на території м. Суми. Ці обставини ускладнюють виконання рішення суду, а негативне його виконання призведе до завдання значної шкоди діяльності державного підприємства. Але, як вказує заявник апеляційної скарги, у випадку розстрочення виконання Рішення рівними частинами строком на 36 місяців, відповідач зможе розрахуватися з позивачем за рахунок часткового відшкодування ПДВ з державного бюджету, отриманих прибутків від реалізації продукції та стягнення дебіторської заборгованості відповідача.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. у справі № 5021/1382/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" без задоволення, з посиланням на те, що при винесені рішення судом першої інстанції були досліджені, з'ясовані всі обставини, які мали значення для справи; рішення прийняте з врахуванням викладених позицій, заявлених клопотань, заперечень та інтересів двох сторін, а отже є обґрунтованим і таким, що не підлягає зміні, адже надання скаржнику розстрочки виконання рішення суду від 18.08.2011 строком на 6 місяців вже є негативним наслідком для банку, оскільки банк зобов'язаний щомісяця доформовувати резерв на нараховані відсотки. Так, за 6 місяців буде доформовано резерв в сумі 7370351,78 грн., а надання розстрочки виконання рішення на 36 місяців значною негативно вплине на грошово-кредитну політику банку та знизить його ділову активність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанції, 17.07.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 2305/1100/4/08 (з додатковими угодами до нього), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 53000000,00 грн. із строком повернення 07.04.2011 р. та сплатою 26 % річних.

В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р. було укладено Договори застави нерухомого майна (іпотеки) та рухомого майна, а саме:

- комплекс по виробництву гранульованого суперфосфату - СУП-1 заставною вартістю 123700000,00 грн. за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 р.;

- будівля цеху нейтралізації та очищення промислових вод, заставною вартістю 6749000,00 грн. за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 р.;

- обладнання комплексу по виробництву гранульованого суперфосфату - СУП-1 у кількості 1807 одиниць заставною вартістю 13018432,00 грн. за договором застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 р.;

- обладнання цеху нейтралізації та очищення промислових вод, у кількості 345 одиниць, заставною вартістю 1079273,00 грн. за договором застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 р.;

- товарів в обороті: емалі в кількості 157 т ринковою вартістю 1170901,00 грн. за договором застави рухомого майна (товарів) № 2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 р.;

Відповідно до умов кредитного договору відповідач, зобов'язаний точно у строки, обумовлені кредитним договором, проводити погашення кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Пунктом 4.5 кредитного договору встановлено, що позичальник зобовязаний сплачувати банку відсотки за користування кредитом на відкритий в банку рахунок нарахованих процентів щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 числа наступного місяця.

Ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором;

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору 07.04.2011 р., позичальник зобов'язаний був повернути кредитні кошті та сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, банком на адресу відповідача направлявся лист-повідомлення № 540 від 04.05.2011 р. щодо наявності простроченої заборгованості з вимогою погасити заборгованість.

Однак, відповідачем умови кредитного договору не виконані і на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить: 52790000 грн. 00 коп. прострочена заборгованість по кредиту та 27099817 грн. 94 коп. прострочена заборгованість по відсотках .

Відповідачем не надано жодних документів, які б спростовували наявну заборгованість.

З матеріалів справи, з апеляційної скарги, а також з пояснень, наданих представником відповідача апеляційному господарському суду, вбачається, що відповідач не заперечує проти суми заборгованості та визнає її у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 52790000,00 грн. боргу за кредитом та 27099817,94 грн. відсотків за користування кредитом є обґрунтованими і мають бути задоволеними.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначена грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 7.1. кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих відсотків, банк може нараховувати пеню в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості, але не більше подвійного розміру діючої облікової ставки НБУ, за кожний календарний день прострочення платежу.

Отже, позивачем було правомірно нараховано відповідачу 1392876,71 грн. пені на прострочену суму кредиту та 1710722,72 грн. пені на прострочену суму відсотків, всього 3103599,43 грн., тобто позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до умов договорів застави рухомого майна (обладнання, товарів) та нерухомого майна (іпотеки), а саме п. 3.1.4, відповідач зобов'язаний у десятиденний строк застрахувати предмет іпотеки в страховій компанії, за узгодженням з іпотекодержателем, на строк фактичної дії договорів застави, за свій рахунок на всю суму іпотеки від знищення, пошкодження або псування та сплачувати страхові платежі в строки, визначені договорами добровільного страхування майна серія МЗ №110/02-000546 від 02.07.2010 р., МЗ №110/02-000545 від 02.07.2010 р., ХоЦО-10-005938 від 10.01.2011 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем дані умови договорів не виконані, заставне майно не застраховано, страхові внески у строки, визначені договорами добровільного страхування майна, не вносяться.

Отже, відповідно до умов договорів застави рухомого майна (обладнання, товарів) та нерухомого майна (іпотеки), відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від заставної вартості майна, зазначеної у договорах застави, що становить 14571760,06 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та розстрочення виконання рішення рівними частками строком на 36 місяців, в звязку з тяжким фінансовим становищем, що склалося на його підприємстві, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Апелянт, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням в частині розстрочення виконання рішення, вказує, що при прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції не врахував матеріальні інтереси відповідача, взявши до ували лише доводи позивача, чим порушив норми процесуального права, а саме вимоги ст. 4 ГПК України, згідно якої правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

При цьому слід враховувати приписи ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання.

З матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ПАТ “Сумихімпром” є підприємством загальнодержавної власності, в якому 100 % акцій належить державі і створене для забезпечення агропромислового комплексу України мінеральними добривами.

В даний час на підприємстві склалося складне економічне становище, викликане значною кредиторською заборгованістю відповідача по кредитам та відсоткам, перед постачальниками газу та енергоносіїв. В разі блокування розрахунків з постачальниками газу (енергоресурсів) існує загроза припинення постачання природного газу на підприємство, що може викликати техногенну катастрофу на підприємстві.

Крім того, майно відповідача включено в державний реєстр обтяжень рухомого та нерухомого майна щодо його розпорядження останнім, а на рахунках ПАТ “Сумихімпром” практично відсутні кошти.

Негативно вплинуло на платоспроможність підприємства, укладення відповідачем у 2007 році меморандуму з Урядом на заборону продажу підприємством мінеральних добрив на експорт до повного забезпечення мінеральними добривами українських споживачів, однак, враховуючи вплив фінансово економічної кризи, відсутність чіткої політики Уряду відносно фінансування аграріїв, як результат відсутність попиту на продукцію відповідача через низьку платоспроможність аграрного сектору, який є основним споживачем мінеральних добрив. Крім того, підприємство має велику заборгованість перед контрагентами, платежами по кредитних договорах та кредиторську заборгованість перед бюджетами та фондами всіх рівнів. Підприємство не має можливості сплатити кошти одразу після винесення рішення по справі, оскільки стягнення з відповідача одразу 97565177,43 грн. заблокує рахунки відповідача, що в свою чергу призведе до неможливості своєчасного розрахунку з постачальниками енергоресурсів та сировини, а як наслідок зупинку виробництва.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення скаржником умов кредитного договору № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р. стосовно повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в строк, встановлений кредитним договором, для банку також наступають негативні наслідки, які полягають в тому, що відповідно до положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ №279 від 06.07.2000 р., банк зобов'язаний формувати резерви у повному обсязі за кредитом та нарахованими відсотками.

Так, станом на 04.10.2011 р. за кредитним договором № 2305/1100/4/08 від 17.07.2011 р. сформовано резерв по кредиту в сумі 52790,00 грн., по відсоткам - в сумі 32040383,42 грн., при цьому щомісячно донараховуються відсотки, під які додатково формується резерв.

Резерв формується за рахунок власних ресурсів банку, тобто, частина ліквідних активів, яка могла б ефективно бути використана в діяльності банку, вилучається з обігу для формування обов'язкових резервів, що приводить до заморожування певної частини ліквідних активів банку. Ліквідність - є одним із основних факторів, що визначає фінансовий стан та надійність банку, тобто, можливість банку виконувати свої обов'язки перед клієнтами, не тільки по поверненню вкладених в нього коштів з виплатою винагороди, а також и по видачі нових кредитів.

Враховуючи вищезазначене, та прийнявши до уваги поважність викладених відповідачем причин, що стали чинниками утворення заборгованості, та зважаючи на те, що надання розстрочки виконання рішення на 36 місяців значною мірою негативно вплине на грошово-кредитну політику банку та знизить його ділову активність, колегія судів вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 %, що складає 7285880,03 грн. та частково задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі та розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, починаючи з вересня 2011 року по лютий 2012 року за умови сплати щомісяця рівними частками по 15046549,57 грн.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю.

Стосовно клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать ПАТ “Сумихімпром” та знаходяться на відкритих на його імя банківських установах в межах суми позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції на вбачає необхідності у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки позивачем не надано належних доказів в обґрунтування вимог даного клопотання, що можуть свідчити про ускладнення чи неможливість виконання рішення господарського суду по справі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції від 18.08.2011 р. було прийнято з урахуванням інтересів обох сторін, з повним та обєктивним дослідженням всіх обставин, що мають значення для справи, та у відповідності нормам матеріального та процесуального права, а отже це рішення є законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає зміні або скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. у справі № 5021/1382/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Кравец Т.В.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.

Повний текст постанови підписаний 12.10.2011 р.