Постанова № 18622674, 10.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5021/996/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Пелипенко Н.М., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за дорученням № 374 від 14.03.2011 року

відповідача не зявився

1-ї третьої особи - не зявився

2-ї третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача (вх.№ 3595С/1-32) та позивача (вх.№3596С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 12 липня 2011 року у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ромни, Сумської області

до Виробничо-торгівельного кооперативного підприємства «Роменський меблевий комбінат», м.Ромни, Сумської області

треті особи:

1. Управління Держкомзему у м.Ромни Сумської області, м.Ромни, Сумської області

2. Роменська міська рада Сумської області, м.Ромни, Сумської області

про визнання відсутності права користування земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту

встановила:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати відсутність у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року (т.1 а.с.1-5).

02.06.2011 року позивач подав через канцелярію господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд: визнати відсутність у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року та визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року виданий ВТКП «Роменський меблевий комбінат»(т.1 а.с.40,41).

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 липня 2011 року (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено частково. Визнано відсутність права у Виробничо-торгівельного колективного підприємства «Роменський меблевий комбінат»користування земельною ділянкою площею 0,0430 га. за адресою АДРЕСА_1.Стягнуто з Виробничо-торгівельного колективного підприємства «Роменський меблевий комбінат»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 12 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту серія СМ00023 на право постійного користування земельною ділянкою припинити. В задоволенні позову про визнання відсутності права користування земельною ділянкою відмовити. Вказує на те, що право на звернення до суду з позовом про усунення будь-яких порушень прав на землю з підстав, визначених законом, належить виключно власнику земельної ділянки або землекористувачу, зокрема органам державної влади та місцевого самоврядування щодо земель державної та комунальної власності. ФОП ОСОБА_2, звернувшись до господарського суду з позовом, належними засобами доказування не довів факту порушення ВТКП «Роменський меблевий комбінат»його прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 12 липня 2011 року змінити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує на те, що після зміни меж земельної ділянки правовстановлюючий документ на земельну ділянку втрачає чинність, у звязку з чим, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року, виданий відповідачу є недійсним. Також зазначає, що позов про визнання недійсним державного акта заявлений у зв'язку зі зміною меж земельної ділянки, а не у зв'язку з порушенням вимог закону при його видачі, у звязку з чим ця вимога може розглядатися окремо від рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки відповідачу.

Враховуючи, що апеляційні скарги відповідача та позивача на рішення господарського суду Сумської області від 12 липня 2011 року стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, колегія суддів вважає доцільним об'єднати зазначені апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не зявився, надіслав телеграму, в якій просить відкласти розгляд апеляційної скарги у звязку з зайнятістю його представника в судовому процесі господарського суду Сумської області.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку позивача, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання у звязку з необґрунтованістю, оскільки позивач мав можливість направити для участі у справі іншого представника або директора підприємства.

В судове засідання також не зявились представники третіх осіб, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача та третіх осіб про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Через канцелярію суду 04.10.2011 року позивач подав заяву про доручення до матеріалів справи документів в обґрунтування своєї позиції по справі, посилаючись на неможливість подання їх суду першої інстанції у звязку з отриманням їх після прийняття рішення по даній справі.

Колегія суддів розглянувши заяву позивача, залучила подані документи до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд зазначив, що п.п. 3,4 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право постійною користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 року «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою мають бути зазначені межі земельної ділянки та їх опис. Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 24.01.2001 року № 422 затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Кондор»із земель ВТКП «Роменський меблевий комбінат»площею 0,0430 га. Дана земельна ділянка знаходиться в користуванні ТОВ «Кондор»для здійснення комерційної діяльності па підставі договору оренди. Відповідно до листа управління держкомзему у місті Ромни Сумської області від 17.08.2010 року за № 1566\01-20 інвентаризація земель ВТКП «Роменський меблевий комбінат»після затвердження проекту відведення земельної ділянки 'ГОВ «Кондор»не проводилась. Таким чином, межі земельної ділянки, якою користується ВТКП «Роменський меблевий комбінат»на підставі Державного акту на право постійного користування землею змінились, але нова технічна документація на зазначену земельну ділянку ВТКП «Роменський меблевий комбінат»не виготовлена. На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо визнання відсутності права у Виробничо-торгівельного колективного підприємства «Роменський меблевий комбінат»користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0430 га обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства виходячи з наступного.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.09.2008 року вбачається, що ФОП ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі, магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.10).

30.06.2006 року між Роменською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) на підставі рішення 2-ї сесії 5 скликання Роменської міської ради від 23.06.2006 року укладено Договорів оренди землі, який зареєстрований у Сумському міському центрі ДЗК про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.07.2006 року за № 040662200119 (т.1 а.с.11-13).

Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, цільове призначення житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_2.

Згідно з п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0460 га для комерційного використання.

Відповідно до п.3 Договору на земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна будівля, яка належить орендарю на праві власності (проводиться добудова).

У п.8 Договору зазначено, що договір укладено на 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2008 року позивач звернувся в до Роменського міського голови з заявою, в якій просив продати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 164 кв.м. (т.1 а.с.15).

Рішенням Роменської міської ради від 27.11.2008 року затверджено перелік земель, які підлягають продажу: АДРЕСА_2, землекористувач приватний підприємець ОСОБА_2 для комерційного використання.

З позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_2 просить суд визнати відсутність у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ВТКП «Роменський меблевий комбінат»чинить йому перешкоди у придбанні ним земельної ділянки на якій розташована його власність.

Відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України власник нерухомого майна має право придбати у власність земельну ділянку на якій розташована його нерухомість.

Згідно зі ст. 128 ЗК України, рішення про продаж земельної ділянки приймається місцевою радою, після затвердження експертної оцінки земельної ділянки.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, визнано протиправною бездіяльність Роменської міської ради Сумської області при розгляді заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 16.04.2010 року про продаж земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2. Зобовязано Роменську міську раду Сумської області в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі прийняти одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України, за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 16.04.2010 року про надання дозволу на продаж йому земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідач користується сусідньою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Акт на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року (т.1а.с.21,22) та вказані земельні ділянки не перетинаються, а є суміжними.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ФОП ОСОБА_2 звернувшись до господарського суду з позовом про визнання відсутність у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не надав ні суду першої інстанції, ні у суду апеляційної інстанції доказів порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів щодо придбанні земельної ділянки на якій розташована його власність.

Посилання позивача на передачу частини земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ №00023 від 15 червня 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №23, у користуванні іншій юридичній особі, зокрема ТОВ «Кондор», також ніяким чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_2

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до чинного законодавства України право на розпорядження землями державної та комунальної власності, а також здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, віднесено до виключної компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, з врахуванням кожної конкретної земельної ділянки, її правового статусу, цільового призначення тощо.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. З ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про усунення будь-яких порушень прав на землю з підстав, визначених законом, належить виключно власнику земельної ділянки або землекористувачу, зокрема органам державної влади та місцевого самоврядування щодо земель державної та комунальної власності.

На підставі наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не встановлює такого способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи, який відповідав би заявленим позовним вимогам про визнання відсутності права користування земельною ділянкою.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа N 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про визнання відсутності у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року виданого ВТКП «Роменський меблевий комбінат»колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що із земельної ділянки наданої у користування відповідачу, виділено у користування ТОВ «Кондор»земельну ділянку площею 0,0430 га. У зв'язку зі зміною меж земельних ділянок, наданих відповідачу у користування, його державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року є недійсним, у звязку з чим відповідач втратив право користуватися земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 55 червня 1998 року ВТКП «Роменський меблевий комбінат»видано Державний акт на право постійного користування землею серії СМ №00023, зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №23, відповідно до якого підприємству надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,323 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд відповідно до рішення Роменської міської ради народних депутатів від 22 квітня 1998 року №150 (т.1 а.с.21).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.ст.142, 149 Земельного кодексу України право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року 2005 у справі №5-РП/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що Роменською міською радою рішення про вилучення у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»земельної ділянки площею 0,0430 га не приймалося.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що передача частини земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ВТКП «Роменський меблевий комбінат»на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ №00023 від 15 червня 1998 року, у користування ТОВ «Кондор»порушує права чи охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_2

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оспорюваний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не містить ознак акту органу державної влади чи місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, оскільки вказаний акт є виключно посвідчувальним документом в розумінні ст. 126 Земельного кодексу України, автоматично виданим на підставі та на виконання рішень 2-го відповідача.

Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України рішення 2-го відповідача є актом органу місцевого самоврядування, що породжує набуття 1-м відповідачем прав та обов'язків землекористувача, і тому саме визнання недійсними зазначених рішень може бути предметом господарського спору, а не визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який має похідний характер від рішення компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 року зазначено, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності або право користування), не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»зазначив, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. У спорах, повязаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначенні рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Таким чином, визнання недійсним акту про право власності чи постійного користування повязано безпосередньо з визнанням недійсним відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року, виданого ВТКП «Роменський меблевий комбінат», також необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідача та позивача підлягають задоволенню частково, а рішення господарського суду Сумської області від 12 липня 2011 року скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційні скарги відповідача та позивача об'єднати в одне апеляційне провадження.

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги відмовити.

Апеляційні скарги відповідача та позивача задовольнити частково.

Рішення суду Сумської області від 12 липня 2011 року у справі № 5021/996/2011

скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Пелипенко Н.М.

суддя Терещенко О.І.

Постанову підписано 10.10.2011 року