Рішення № 18621101, 19.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 9/17-2812-2011 За позовом: Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція"; До відповідача: Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС";

про виселення та стягнення 26817,77 грн.

За зустрічним позовом: Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС";

До відповідача: Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція";

про визнання договору оренди недійсним

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 19.07.2011р. за вх. №4173/2011 Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (далі Позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення та стягнення з Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" (далі Відповідач за первісним позовом) в сумі 26 817,77 грн.

Ухвалою суду (суддя Меденцев П.А.) від 20.07.2011 р. було порушено провадження у справі №9/17-2812-2011.

10.08.2011 р. за вх. №4714/2011 Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" (далі Позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (далі Відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою суду від 11.08.2011р. прийнято зустрічну позовну заяву до провадження суддею Меденцевим П.А.

Позивач на первісних позовних вимогах наполягає, а проти зустрічного позову заперечує у повному обсязі, відповідно до наданих письмових пояснень.

Відповідач у судових засіданнях проти первісного позову заперечував, посилаючись на положення викладені у відзиві, а на зустрічних позовних вимогах наполягає, та підтримує їх у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01 грудня 2010 року Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" та Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" уклали договір №3 оренди нежитлових приміщень площею 30,6 м. кв., розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Середня, 25, під розміщення офісу. Розмір орендної плати згідно з договором складав 2 454,24 грн. в місяць, включаючи ПДВ.

З позовної заяви випливає, що зазначені приміщення є державною власністю, до 24.06.2010р. рахувались на балансі Державного підприємства Одеське підприємство „Стромпроект”, а після ліквідації Одеського підприємства „Стромпроект”, відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.03.2010р №64, належать Інституту на праві оперативного управління.

Відповідно до зазначеного наказу Інститут є правонаступником всіх прав та обов'язків Одеського підприємства „Стромпроект”.

Згідно з передавальним актом від 24.06.2010р. Інституту передані права вимоги дебіторської заборгованості Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" перед Одеським підприємством „Стромпроект” по орендній платі в розмірі 3300,00 грн.

До моменту подачі позову, Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" жодного разу не сплачувало Інституту орендну плату та не повернув заборгованість по орендній платі, право вимоги якої отримано Інститутом разом з майновими правами.

Станом на 01.07.2011 року сума заборгованості Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" перед Інститутом за сім місяців оренди склала 17 179,68 грн., а загальна сума боргу з урахуванням дебіторської заборгованості - 20 479,68 грн.

Таким чином, станом 05.07.2011р., позивач за первісним позовом розраховує суму боргу, що просить стягнути з Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС": орендну плати за договором з урахування індексу інфляції в розмірі 17 739,23 грн., заборгованість за передавальним актом в розмірі 3 300,00 грн., пеню за прострочення орендних платежів в розмірі 141,20 грн., та неустойку за несвоєчасне повернення предмета оренди в розмірі 5 726,56 грн.

Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" просить також зобовязати Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" звільнити не житлові приміщення, площею 30,6 м. кв., розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Середня, 25, під розміщення офісу.

10.08.2011 року за вх. №4717/2011 Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" подало до суду зустрічну позовну заяву до Державного підприємства "Державний науково дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" про визнання договору оренди недійсним, посилаючись на наступне.

Укладення договору оренди Інститутом, а не Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, та без дозволу Міністерства житлово-комунального господарства України, як органу управління є порушенням вимог чинного законодавства. А тому, позивач за первісним позовом - Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", на думку відповідача за первісним позовом, є неналежним позивачем.

Інститут вказує, що відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.03.2010року№64 „Про припинення діяльності Одеського підприємства „Стромпроект”, шляхом приєднання до Державного підприємства "Державний науково дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" він являється правонаступником усіх майнових прав Одеського підприємства „Стромпроект”, а тому спірне майно належать йому на праві оперативного управління, але Інститут, на думку відповідача за первісним позовом, приховав від суду той факт, що згідно доданого до цього наказу передавального акту від 24 червня 2010 року при передачі майна та майнових зобов'язань ОП „Стромпроект” на баланс Інституту "НДІпроектреконструкція" вказане спірне нерухоме майно, а саме: не житлове приміщення, площею 30,6 м. кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вуя. Середня, 25 не передавалося.

На підставі викладеного, Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" просить суд визнати договір оренди №3 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2010 року, який укладений між Державним підприємством "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" та Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" недійсним.

26.08.2011 за вх. №29564/2011 Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" надало до суду відзив на первісний позов Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", згідно якого проти вимог позивача за первісним позовом не погоджується в повному обсязі.

07.09.2011 року за вх. №31038/2011 Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" подало до суду відзив на зустрічний позов, де зазначає, що вимоги Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.09.2011 року за вх. №30915/2011 представник Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" направив до суду письмовий відзив на позов Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", надаючи додаткові пояснення стосовно заявлених первісних вимог.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Вимогами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір №3 оренди від 01.12.2010 року нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким позивач за первісним позовом (Орендодавець) зобовязався передати відповідачу за первісним позовом (Орендар) у строкове платне користування індивідуально визначене приміщення (надалі майно), загальною площею 30,6 кв. м. розміщене на території підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25, в окремій одноповерховій будівлі, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається з метою використання під офіс. А відповідач зобовязався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до положень ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарський суд встановив, що Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" жодного разу не сплачував Інституту орендну плату та не повернув заборгованість по орендній платі, право вимоги якої отримано Інститутом разом з майновими правами.

Згідно з передавальним актом від 24.06.2010р. Інституту передані права вимоги дебіторської заборгованості Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" перед ОП „Стромпроект” по орендній платі в розмірі 3300,00 грн.

Станом на 01.07.2011 року сума заборгованості відповідача за первісним позовом перед Інститутом за сім місяців оренди склала 17 179,68 грн., а загальна сума боргу з урахуванням дебіторської заборгованості - 20 479,68 грн. (3 300,00 грн. + 17 179,68 грн.).

При цьому, як зясовано судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість з орендної плати, про що свідчать листи позивача від 14.12.2010 року № 173, від 18.03.2011 року №33, від 30.03.2011 року № 51, від 10.05.2011 року № 73, 31.05.2011 року № 89 - як претензія про сплату заборгованості. Проте, відповіді від відповідача позивачем не отримувались. Тому, позивач, за первісним позовом, попросив звільнити займані приміщення та провести розрахунок.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, яка склала 17179,68 грн., а також суму у розмірі 3300,00 грн., в якості дебіторської заборгованості Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" перед ОП „Стромпроект”.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач не оспорив. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу, становить 141,20 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості, який здійснений позивачем за первісним позовом у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 559,55 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача за первісним позовом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розрахунок неустойки, який здійснений позивачем за первісним позовом у позовній заяві, та згідно з яким, сума становить 5726,56 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача за первісним позовом.

У тексті позовної заяви Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" зазначає загальну суму стягнення з Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" суму у розмірі 26817,77 грн., а в даному випадку стороною вчинено арифметичну описку. В загальному підрахунку, що здійснено самостійно судом, а саме: 17179,68 грн. + 3300,00 грн. + 141,20 грн. + 559,55 грн. + 5726,56 грн. = 26906,99 грн., що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви (аркуш справи стр. 22).

До того ж згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України Інститут в односторонньому порядку відмовився від продовження договору оренди №3 від 01.12.2010р. з 01 червня поточного року, про що повідомив Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" листом №89 від 31.05.2011 року, попросив звільнити займані приміщення та провести розрахунок. Проте, жодної реакції з боку власника та директора Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" не надійшло.

Так, оскільки відсутні правові підстави для використовування відповідачем за первісним позовом приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача за первісним позовом щодо виселення відповідача з не житлового приміщення, площею 30,6 м. кв., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Середня, 25, під розміщення офісу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В своєму зустрічному позові Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" стверджує, що Інститут „НДІпроектреконструкція” не є орендодавцем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Середня, 25, переданих йому по договору оренди №3 від 01.12.2010р., а орендодавцем цих приміщень є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Зазначене твердження не відповідає дійсності - договір оренди №3 від 01.12.2010р, про який йдеться в первісному позові, з боку орендодавця підписано не РВ ФДМУ в Одеській області, а Інститутом „НДІпроектреконструкція”, а з боку орендаря - Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС".

Крім того, до передачі майна з балансу ОП „Стромпроект” на баланс Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", діяв подібний договір оренди між двома підприємствами, за яким позивач за зустрічним позовом сплачував орендну плату на користь Державного підприємства ОП „Стромпроект”, а не на користь Регіонального відділення ФДМУ.

Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" стверджує в своєму зустрічному позові, що укладання договору оренди Інститутом, а не РВ ФДМУ в Одеській області та без дозволу Міністерства житлово-комунального господарства України, як органу управління, є порушенням вимог чинного законодавства, тому Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" є неналежним позивачем.

Знову таки, ці твердження Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" помилкові. По-перше, Інститут „НДІпроектреконструкція” є належним позивачем, тому що є стороною договірних відносин, які є предметом судового розгляду. По-друге, Інститут не допустив порушень при укладанні договору оренди, так як станом на момент приймання приміщень ОП „Стромпроект” на свій баланс, приміщення, орендоване Приватним підприємством "ПАВЛО І БОС" фактично знаходилось в його користуванні за діючим договором оренди.

За ст.15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” правонаступництво у відносинах оренди передбачає обов'язок переукласти договір оренди з діючим орендарем навіть в разі зміни власника, а отже, і для нового підприємства - балансоутримувача.

Таким чином, законодавством передбачений не дозвіл, а обов'язок продовження діючих орендних відносин.

В своєму зустрічному позові Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" просить суд визнати договір оренди №3 від 01.12.2010 року недійсним, але не зазначає жодної підстави, визначеної Цивільним кодексом України, яка б надавала йому право вимагати визнання недійсності договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню у повному обсязі, як безпідставні, не підтверджені належними доказами.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по первісному позову, віднести за рахунок Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС", пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" (65091, Одеська область, Приморський район, м. Одеса, вул. Середня, буд. 25, кім. 5, код ЄДРПОУ 31493239) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199) основний борг у сумі 17179,68 грн.; дебіторської заборгованості 3300,00 грн., пені 141,20 грн., індекс інфляції 141,20 грн., неустойка 5726,56 грн., 268,18 грн. - витрат по держмиту, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" (65091, Одеська область, Приморський район, м. Одеса, вул. Середня, буд. 25, кім. 5, код ЄДРПОУ 31493239) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 0,89 грн. державного мита.

4. Виселити Приватне підприємство "ПАВЛО І БОС" (65091, Одеська область, Приморський район, м. Одеса, вул. Середня, буд. 25, кім. 5, код ЄДРПОУ 31493239) з займаного нежитлового приміщення площею 30,6 м. кв., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25.

5. У зустрічному позові Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" - відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2011 року.