Рішення № 18620727, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/15203.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт"

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування збитків в порядку регресу 7 297,27 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2. дов. № 279 від 18.07.2011 р.

від відповідача: не зявилися

від третьої особи: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт"(відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 7 297,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" на підставі договору автомобільного страхування № 23/019403/ПР/2.1.5.1 від 24.10.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Subaru forester», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Український страховий стандарт"на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5162238), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. порушено провадження у справі № 39/152 та призначено справу до розгляду на 03.10.2011 р. о 10:00 год., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Резвіна Тараса Григоровича.

21.09.2011 р. третя особа через відділ діловодства суду подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

27.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування визнає частково в сумі 6787,27 грн., за виключенням франшизи в сумі 510,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.10.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів, на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.10.2011 р., про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 03.10.2011 р., не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.10.2011 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.10.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 7297,27 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

24.10.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (позивач, страховик) та громадянином Стехіним Ігорем Миколайовичем (страхувальник) було укладено договір автомобільного страхування № 23/019403/ПР/2.1.5.1.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору у позивача був застрахований автомобіль «Subaru forester», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008.

Відповідно до п. 6.3.1. договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо транспортна пригода (ДТП).

26.06.2009 р. в м. Києві по вул. Луначарського сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Subaru forester», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_3 та автомобіля "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України, виданою громадянину ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_1 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.07.2009 р. у адміністративній справі № 3-4212/09, відповідно до якої Резвіна Тараса Григоровича визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

На підставі страхового акту № 23/13199/2.1.5.1. від 18.08.2009 р. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", виконуючи свої зобов'язання за договором автомобільного страхування № 23/019403/ПР/2.1.5.1 від 24.10.2008 р., сплатило своєму страхувальнику громадянину ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 7297,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14856 від 28.08.2009 року.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" перейшло в межах суми 7297,27 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Subaru forester», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Український страховий стандарт", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5162238.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянину ОСОБА_3 збитки, у спірному випадку є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5162238.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 7297,27 грн. за договором автомобільного страхування № 23/019403/ПР/2.1.5.1 від 24.10.2008 р., перейшло право вимоги, до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 6787,27 грн. (7297,27 грн. сума виплаченого страхування 510,00 грн. франшиза = 6787,27 грн.).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 6787,27 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; код ЄДРПОУ 22229921) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія "Країна"(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) 6787,27 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 27 коп.) страхового відшкодування, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата складання повного тексту рішення: 06.10.2011 р.