Рішення № 18620605, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/29828.09.11 За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "ТРЕСТ Київміськбуд-1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна

про визнання права власності

Суддя Курдельчук І.Д

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 - дов. № 137 від 23.02.2009 р.

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

в судовому засіданні 28.09.11 року, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошену вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

Позивач пред'явив позов про визнання права власності на нерухоме майно, будівництво якого проінвестоване та введене в експлуатацію.

Розгляд справи призначено на 15.09.11.

Через неявку відповідача, невиконання вимог ухвали суду позивачем та необхідність залучення третьої особи розгляд спраив відкладений на 28.09.11

Клопотання Позивача про продовження строку вирішення спору задоволено з огляду на положення ст.4-3, 22, 69 ГПК України.

Суд, згідно до положень ст.27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна.

Зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, надати доказ введення в експлуатацію спірного майна, надати довідку про його вартість на даний час, а відповідача - надати відзив.

В судове засідання позивач зявився, надав ивтребувані документи, підтримав позов, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа в судове засідання своїх представників не направили поважних причин неявки суду не повідомили.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідки ЄДРПОУ.

Відповідно до положень ст..ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2002 року між ЗАТ „Трест Київміськбуд -1" (змінено найменування на ПрАТ „Трест Київміськбуд -1" та ВАТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" був укладений Інвестиційний договір № 56\ВПП 1\2. Згідно з умовами Інвестиційного договору, Відповідач, як забудовник зобов'язався своїми силами і засобами, за рахунок залучених від інвестора коштів, збудувати і передати інвестору вбудоване приміщення, яке розташоване на 2-му поверсі між осями 7-11; А-Е; та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на 1-му поверсі загальною площею 117,96 кв.м.

Відповідно до п. 3.2. Інвестиційного договору, інвестор зобов'язаний був до 15.03.2003 р. перерахувати на рахунок Відповідача 100 % вартості вбудованого приміщення, а саме -409911,00 грн. Інвестор належним чином виконав зобов'язання з оплати за Інвестиційним договором - 05.02.2003 р. сплатив 178 493,00 грн., 07.02.2003 р. сплатив 231418,00 грн., всього 409911,00 грн. На підтвердження повної оплати вартості вбудованого приміщення за інвестиційним договором №56\ВПП 1\2, Відповідачем було видано довідку № 171 від 17.02.2003 р.

23 травня 2003 року відповідно до Угоди уступки вимоги, укладеної між ВАТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" та Позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, до Позивача перейшли права та обов'язки за Інвестиційним договором. ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" надав згоду на укладання угоди уступки вимоги, що підтверджується листом № 361 від 11.04.2003 р..

Відповідно до умов Інвестиційного договору Позивач став інвестором об'єкту інвестування будівництва - нежитлового приміщення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Закінчений будівництвом об'єкт був прийнятий в експлуатацію 13 квітня 2005 року затверджено Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту .

Як встановлено п. 1.1. Інвестиційного договору, ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" взяв на себе зобов'язання збудувати і передати у власність Позивачу приміщення, яке розташоване на 2-му поверсі між осями 7-11; А-Е; та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на 1-му поверсі.

20.02.2006 року Позивач звернувся до Відповідача з листом № 79, у якому просив надати акт приймання-передачі об'єкта у власність.

Листом № 14-і від 22.02.2006 р. відповідач відмовив у передачі обєкту, обґрунтовуючи відмову тим, що Позивачу необхідно здійснити розрахунки з Відповідачем відповідно до технічного паспорту БТІ, (123,2 кв. м. - загальна площа, 27,7 кв.м. - сходи другого поверху; 15,95 кв.м 1/2 сходів першого поверху та тамбуру, всього 166,85 кв.м.), а саме оплатити 48,89 кв.м. - різницю між площею 166,85 кв. м. (за технічним паспортом) та 117,96 кв. м., передбаченої Інвестиційним договором на загальну суму, згідно розрахунків Відповідача.

Листом № 172-і від 21.06.2006 та листом № 181-і від 01.08.2006 ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" зазначено, що в приміщенні за рахунок Позивача була збудована додаткова площа, яку ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" вимагав оплатити додатково, зазначаючи, що „надлишок загальної площі, незалежно від того за чий рахунок вона створена".

У зв'язку з відмовою ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" передати вбудоване приміщення у власність Позивача спір було передано на розгляд Господарського суду м. Києва.

було зобов'язано Відповідача видати Фізичній особі - підприємцю акт прийому - передачі нежитлового приміщення яке розташоване на другому поверсі між осями 7-11; А-Е; та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі.

Щоб передати позивачу за актом нежиле вбудоване приміщення загальною площею 123, 20 м. кв. відповідач вимагав здійснити доплату за додаткові квадратні метри.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 22.02.07 по справі № 26/13 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд 1” про зобовязання видати акт та стягнення 170 000 грн. моральноъ шкоди за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Трест Київіськбуд 1” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18209,00 грн., первісний позов задоволений частково, зобовязано відповідача Закрите акціонерне товариство “Трест КИЇВМІСЬКБУД 1” видати Фізичній особі ОСОБА_1 акт прийому - передачі нежитлового приміщення 81 А за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення на другому поверсі між осями 7-11; А-Е, та 1/2 приміщення між осями 7- 8; А В на першому поверсі. В зустрічному позові відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Водночас суд звертає увагу, що при вирішенні вказаного спору господарським судом розяснено положення ст. ст.1, 19 Закону України “Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” відповідно до яких сходові клітини є допоміжними приміщеннями, а сходові марші конструктивними елементами будинку та відносяться до неподільного майна, що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню та не може бути передане у приватну власність.

На виконання вказаного рішення Господарським судом м. Києва 25.09.2007 року було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду по справі № 26/13 від 22.02.2007 року та ухвали Господарського суду, що набрала законної сили 25.09.2007 року.

У грудні 2008 року ЗАТ "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 1" Позивачу було видано акт прийому передачі яким Позийачу передано приміщення площею 166,85 кв. м., що не відповідає дійсній площі приміщення, яке знаходиться в межах осів 7-11; А-Е на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі та згідно відомостей БТІ площа, якого становить 176,25 м2, про що свідчать матеріали технічної документації. Крім того вказаний акт не відповідав також і резолютивній частині рішення суду, про що Позивачем відразу після отримання документів з БТІ було заявлено Відповідачу.

09.06.2009 року листом з вихідним № 121 Позивачем було направлено лист Відповідачу з пропозицією зробити уточнення та надати акт прийому передачі, зазначивши у ньому дійсні розміри приміщення. На даний лист надано було відповідь за підписом виконавчого директора В. П. Цимбала з вихідним № 56-і від 15.06.2009 р., яким Позивачу було відмовлено у наданні уточненого акту прийому - передачі з дійсними розмірами вбудованого приміщення. В обґрунтування відмови зазначено, що приміщення площею 123,20 кв. м. та місця спільного користування загальною площею 43,65 кв. м. було передано у власність відповідно до акту прийому - передачі від 22.12.2008 р., а приміщення, які виникли на підставі здійсненого перепланування передати СПД, ф/о ОСОБА_1 у власність ЗАТ "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД -1" не може. Оскільки, такі перепланування були здійснені позивачем самовільно без погоджень з Забудовником, Проектантом, Замовником. Позивач зазначає, що, що правомірність перепланувань перевірена та досліджена Господарським судом міста Києва при розгляді справи № 26/13 і судом було встановлено, що у зазначеному вітринному просторі позивачем самостійно, за його рахунок, з необхідними для цього погодженнями були встановлені перегородки. Для становлення перегородок відповідно до п. 2.2. Інвестиційного договору Позивач отримав дозвіл ЗАТ "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 1" на встановлення перегородок і здійснення перепланувань.

Листами № 19 від 27.07.2009, № 127 від 18.09.2009, № 134 від 19.01.2010 Позивач звертався до Відповідача з вимогою виконати рішення суду. Проте всі вимоги залишились без задоволення.

Отже, відповідач ухилявся від виконання Рішення Господарського суду міста Києва № 26/13.

Під час розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця та зважаючи на те, що ЗАТ "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 1 неодноразово наполягав на тому, що „повноваження на визначення загальної площі приміщень надані тільки БТІ м. Києва", 30 квітня 2010 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з клопотанням про витребування доказів по справі №26/13, яким просив зробити до КП „Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності запит про встановлення загальної прощі вбудованого приміщення (нежитлового приміщення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1), що знаходиться в межах осів 7-11; А-Е на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі.

Крім того, 12 травня 2010 Позивачем було направлено запит з вих. № 29 до КП „Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності"(вх. 2969 від 12.05.2010), яким просив надати довідку про загальну площу вбудованого приміщення (нежитлового приміщення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1), що знаходиться в межах осів 7-11; А-Е на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі, належного ОСОБА_1.

БТІ надано відповідь від 17.05.2010 з вих. 17543 з якої вбачається, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_1 при проведенні інвентаризації груп не житлових приміщень № 81-а на II поверсі, що відповідає згідно проектної документації приміщенням, розташованим в межах осей 7-11; А-Е, станом на 14.04.2009, було визначено загальну площу приміщень 160,3 м.2

Водночас, як встановлено матеріалами даної справи сходові клітини другого поверху - 37,1 кв.м.; та першого поверху (1/2 частина) -13,55 кв.м. є частинами не всієї будівлі за адресою: АДРЕСА_1 а лише вбудованого нежитлового приміщення, що розташоване між осями 7-11; А-Е; на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі, загальною площею 176,30 кв.м.

Також даним листом зазначено, що в межах осей 7-8, А-В знаходяться підсобне приміщення та коридор 1/2 яких складає 16,0 м2.

Таким чином, враховуючи інформацію зазначену в листі виданому КП „Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності" від 17.05.2010 року з вих. № 17753, загальна площа вбудованого нежитлового приміщення (житлового будинку за адресою АДРЕСА_1), що знаходиться в межах осів 7-11; А-Е на другому поверсі та Ѕ приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі, про інвестовано ОСОБА_1 становить 176,3 м.2

27 липня 2010 року Київським апеляційним господарським судом винесено постанову, якою задоволено скаргу СПД ф/о - ОСОБА_1 на дії ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 6723407 від 27.04.2009 року та визнано дії ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 6723407 від 27.04.2009 року незаконними.

21.03.2011 Постановою ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було поновлено виконавче провадження по виконанню Наказу № 26/13, проте до цього часу рішення суду невиконане -Акт Позивачу не переданий.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 26/13 від 22.02.2007 Відповідача зобов'язано виконати умови інвестиційного Договору та надати Позивачу акту приймання - передачі нерухомого майна для оформлення права власності. Проте, судове рішення не виконане, акт приймання передачі Позивачу не передано, що вказує на невизнання його права власності і позбавляє його можливості оформити своє право власності на приміщення.

Відповідно до наведеного вище вбачається, що Позивачем було сплачено кошти на будівництво вбудованого нежитлового приміщення з метою набуття права власності.

Фактично своїми діями Відповідач оспорює право власності Позивача на приміщення, за адресою АДРЕСА_1 , що розташоване між осями 7-11; А-Е; на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі, що і стало підставою для звернення Позивача до суду з даним Позовом.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих („ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Об'єктами відповідно до ст. 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність" може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Суб'єктами інвестиційної діяльності відповідно до ст. 5 Закону України „Про інвестиційну діяльність" можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори субєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування і можуть виконувати функції вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Згідно з ст. 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо ) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття об'єкту нерухомості до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно до п. 5 ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність " інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні марки на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Внаслідок того, що Відповідачем не вчинено необхідних дій щодо передачі об'єкта інвестування у власність Позивача, останній позбавлена права володіння, користування та розпоряджання об'єктом та результатом інвестицій.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається особою на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. А ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності... Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 876 ЦК України: власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 177 ЦК України Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Отже, об'єкт інвестування є об'єктом цивільних прав, який відповідно до ст. 178 ЦК може вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Отже вбудоване не житлове приміщення є об'єктом інвестування, що визначене індивідуально (АДРЕСА_1 , що розташоване між осями 7-11; А-Е; на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки - встановлено ст. 179 ЦК України. Ст. 181 основного акта цивільного законодавства зазначає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Переміщення вбудованого не житлового приміщення без знецінення неможливе, оскільки знаходиться у складі багатоповерхового будинку, що розташований саме на земельній ділянці.

Майном, як особливим об'єктом, вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. За ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а ст. 16 ЦК зазначено, що одним із способів захисту прав є визнання права в судовому порядку.

Частиною першою ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абзацу третього частини другої ст. 331 зазначеного Кодексу, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень настає після державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду про право власності на об'єкт нерухомості.

Як встановлюють положення ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожен субєкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної або комунальної.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв'язку з тим, що Відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків та фактично не визнає за Позивачем право власності на Об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване між осями 7-11; А-Е; на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому, позивач правомірно звернувся із даним позов за захистом права, яке не визнається відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано жодного належного або допустимого доказу на спростування позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд приходить до висновку, що вимоги належним чином позивачем доведено, вони є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (04074,АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване між осями 7-11; А-Е; на другому поверсі та 1/2 приміщення між осями 7-8; А-В на першому поверсі, загальною площею 176,30 кв. м. яке складається з наступних нежилих приміщень: основне 15,5 кв.м.; основне 53,9 кв.м.; основне 28,5 кв.м.; підсобне 2,0 кв.м.; санвузол 2,3 кв.м.; основне 11,9 кв.м.; сходова клітина другого поверху - 37,1 кв.м.; вітрина 9,1 кв.м.; сходова клітина першого поверху (1/2 частина) -13,55 кв.м.; підсобне приміщення (1/2 частина) - 2,4 кв.м. - всього 176,30 м.кв.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд»(04205,м. Київ, вул.М.Тимошенко,29-Б код 31176312) 4099,12 грн. державного мита. 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 04.10.11