Рішення № 18619851, 23.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.2011 Справа № 5008/916/2011

за позовом Хустського міжрайонного прокурора, м. Хуст в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс”, м. Ужгород в особі філії „Хустдержспецлісгосп”, м. Хуст

про стягнення заборгованості в сумі 15583,91 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 86/05 від 12.01.2011 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

В судовому засіданні приймав участь Онуфрій В. І., прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян в судах Закарпатської облпрокуратури

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Хустським міжрайонним прокурором, м. Хуст в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород до головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс”, м. Ужгород в особі філії „Хустдержспецлісгосп”, м. Хуст про стягнення заборгованості в сумі 15583,91 грн.

У судовому засіданні 11.08.2011 року приймав участь представник відповідача Поцко В. В., якому розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Прокурору та представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор та представник позивача підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги в повному обсязі, однак доказів в обгрунтування наведеного суду не надав.

Водночас, прокурор наголосив, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08 травня 2009 року не оскаржено, тоді як несвоєчасність надходження коштів (у відшкодування заподіяних збитків) до

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/916/2011

від 23.09.2011 року

місцевого бюджету сільських рад Хустського району негативно впливає на забезпечення реалізації екологічної політики України щодо підвищення продуктивності охорони та відтворення лісів, порушує припис ст. 107 Лісового кодексу України.

Через задоволення судом клопотання сторін, спонукання сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва в судовому засіданні з 20.09.2001 року по 23.09.2011 року (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення прокурора та представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Хустською міжрайонною прокуратурою спільно з державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено перевірку філії „Хустдержспецлісгосп” ГДСЛАП „Закарпатагроліс” щодо повноти та своєчасності відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням вимог лісового законодавства при розробці лісосічного фонду Хустського району.

Перевіркою встановлено, що при ведені лісового господарства філія „Хустдержспецлісгосп” ГДСЛАП „Закарпатагроліс” не дотримується вимог лісового законодавства щодо використання земельних ділянок у власному лісофонді відповідно до умов їх надання.

У травні 2009 року державною екологічною інспекцією в Закарпатській області виявлено порушення вимог лісогосподарського законодавства (ст. 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та ст. 19 Лісового кодексу України) під час розробки власного лісофонду.

Зокрема, при проведені лісозаготівельних робіт по розробці вибіркових, суцільно санітарних та лісовідновних рубок в 2008 році та в січні травні 2009 року допущені такі порушення: незаконне вирубування дерев на лісосіках масою 3,3 м3; пошкодження дерев до ступеня припинення росту масою 2,11 м3; пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту масою 1,02 м3; порушення термінів санітарних рубок і залишення деревини на пні масою 77 м3; незадовільна та несвоєчасна очистка місць рубок від порубкового залишку на площі 10,6 га; незаконне вирубування дерев в насадженні масою 4,72 м3.

За результатами перевірки, у відповідності до вимог Лісового кодексу України, Санітарних правил в лісах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” відповідачу нараховані збитки за порушення вимог лісового законодавства в сумі 15583,91 грн., які на даний час не сплачено.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/916/2011

від 23.09.2011 року

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну

ними лісу внаслідок порушення лісового господарства у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Зазначені підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори,

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/916/2011

від 23.09.2011 року

зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

У вирішенні спору, щодо відшкодування шкоди заподіяної порушенням вимог лісового законодавства за обставин встановлення контролюючими органами при проведення перевірки дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушень, суд виходив з того що обовязки із забезпечення охорони захисту відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних користувачів.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно

правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, прокурором і позивачем доведені ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/916/2011

від 23.09.2011 року

України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс”, м. Ужгород в особі філії „Хустдержспецлісгосп” (м. Хуст, вул. Гвардійська, 93) на користь:

- Хустської міської ради (м. Хуст; р/р 33110331700004) суму 246,17 (двісті сорок шість грн. 17 коп.) основного боргу (збитків);

-Вишківської селищної ради (с. Вишківка Хустського району; р/р 33117331700319) суму 996,86 (девятсот девяносто шість грн. 86 коп.) основного боргу (збитків);

-Монастирецької сільської ради (с. Монастирець Хустського району; р/р 33111331700337) суму 1041,41 (одну тисячу сорок дну грн. 41 коп.) основного боргу (збитків);

-Горінчівської сільської ради (с. Горінчово Хустського району; р/р 33113331700324) суму 9185,30 (девять тисяч сто вісімдесят пять грн. 30 коп.) основного боргу (збитків);

-Кривської сільської ради (с. Крива Хустського району; р/р 33115331700333) суму 169,37 (сто шістдесят девять грн. 37 коп.) основного боргу (збитків);

- Рокосівської сільської ради (с. Рокосово Хустського району; р/р 33117331700342) суму 26,21 (двадцять шість грн. 21 коп.) основного боргу (збитків);

-Золотарівської сільської ради (с. Золотарьово Хустського району; р/р 33119331700328) суму 476,97 (чотириста сімдесят шість грн. 97 коп.) основного боргу (збитків);

- Боронявської сільської ради (с. Бороняво Хустського району; р/р 33115331700322) суму 57,90 (пятдесят сім грн. 90 коп.) основного боргу (збитків);

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/916/2011

від 23.09.2011 року

-Олександрівської сільської ради (с. Олександрівка Хустського району; р/р 33117331700320) суму 49,14 (сорок девять грн. 14 коп.) основного боргу (збитків);

-Нанківської сільської ради (с. Нанково Хустського району; р/р 33119331700338) суму 1994,22 (одну тисячу девятсот девяносто чотири грн. 22 коп.) основного боргу (збитків);

-Липецько Полянської сільської ради (с. Липецька Поляна Хустського району; р/р 33114331700334) суму 1,52 (одну грн. 52 коп.) основного боргу (збитків);

-Липчанської сільської ради (с. Липча Хустського району; р/р 33112331700336) суму 1320,84 (одну тисячу триста двадцять грн. 84 коп.) основного боргу (збитків). Видати наказ.

- на користь державного бюджету України суму 155,83 (сто пятдесят пять грн. 83 коп.) державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

-на користь державного бюджету м. Ужгорода (р/р 31214264700002, банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 259) суму 236 (двісті тридцять шість грн.) витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.