Рішення № 18619717, 11.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/100/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 14.06.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 22.09.2011р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 261847,58 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 216608,51грн. інфляційних та 45239,07грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки нафтопродуктів №27/08/10-01 та договору поставки нафтопродуктів №27/08/10-02 від 27.08.2010р. Також просить стягнути з відповідача судові витрати. При цьому, позивач посилається на те, що під час розгляду справи №14/5007/41/11, в якій ставилась вимога про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар, не були заявлені вимоги про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав в повному обсязі. Повноваження представника в частині визнання позову підтверджені довіреністю від 22.09.2011р.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" - постачальник (позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - покупець (відповідач) були укладені договори на поставку нафтопродуктів №27/08/10-01 та №27/08/10-02 (а.с.10-15, 24-29 т.1) та додатки (специфікації) до них (а.с.16-22,30-41).

Відповідно до п.1.1 договору №27/08/10-01 постачальник зобов'язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно Положення "Про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти", в порядку та на умовах, визначених цим договором, продукти нафтоперероблення рідкі: бензин А-76 (А-80), дизельне пальне, названі у подальшому "Товар", протягом серпня - грудня місяця поточного року.

Відповідно до п. 1.2 договору №27/08/10-01 орієнтовна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором: бензин А-76(А-80) - 300 тон; дизельне пальне - 600 тон.

Згідно з п. 1.1 договору №27/08/10-02 постачальник зобов'язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно Положення "Про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти", в порядку та на умовах, визначених цим договором, продукти нафтоперероблення інші: бітум дорожній БНД 90/130, названі у подальшому "Товар", протягом серпня - грудня місяця поточного року.

Відповідно до п. 1.2 договору орієнтовна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором: бітум дорожній БНД 90/130-1200 тон.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться в ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4120556,06грн.

Відповідно до п. 7.1 договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02 отримувач здійснює оплату за поставлений товар у гривнях на підставі рахунку-фактури, який йому надається постачальником, за банківськими реквізитами постачальника в термін до 90 календарних днів із дати поставки.

У разі здійснення постачальником поставки залізничним або автомобільним транспортом, отримувач сплачує витрати на транспортування, відповідно до умов цього договору.

Транспортні витрати сплачуються отримувачем протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (п.7.2. договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 1400000,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 2720556,06 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р. по справі №14/5007/41/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" встановлений факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2720556,06грн. за поставлений товар, а також стягнуто 89672,21грн. пені. Рішення суду набрало законної сили та 20.07.2011р. видано наказ.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунків позивача становить: 216608,51грн. - інфляційних та 45239,07грн. - 3% річних. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає, що вказані суми обґрунтовані, нараховані відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), позов визнав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 216608,51грн. - інфляційних та 45239,07грн. - 3% річних відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, буд.75, ід.код 32008278)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, ід.код 35744348) - 216608,51грн. - інфляційних та 45239,07грн. - 3% річних, а також 2618,47грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 13 жовтня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

<Текст >