Рішення № 18619697, 10.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2011 р. Справа № 2/5007/98/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенко О.М. <Поле для тексту >

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №123 від 23.05.11)

від відповідача ОСОБА_2. (довіреність від 23.03.11)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хр. Хансен Україна" (м. Київ)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир) <Поле для тексту >

про стягнення 107 616,80 грн. <Поле для тексту >

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 107616,80 грн., з яких: 102891,76грн. боргу за поставлений товар, 3960,32грн. пені, 764,72грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення по справі, в яких визнає вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу, 3699,89грн. пені, 716,11 грн. 3% річних. Крім того, просить суд зменшити на 50% розмір суми пені, посилаючись на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого надав звіт про фінансові результати за І півріччя 2011р. відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив щодо стягнення штрафних санкцій за розрахунком відповідача та зменшення розміру пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хр. Хансен Україна" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (покупець) був укладений договір поставки №СН-0109-104 за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався продавати, а покупець (відповідач) приймати та оплачувати інгредієнти виробництва компанії "Chr. Hansen" (далі-товар).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102891,76грн., що підтверджується видатковими накладними №81450481 від 20.05.11 на суму 69957,76грн., №81461204 від 15.06.11 на суму 32934,00грн. (а.с.16-17) та довіреностями на отримання товару №336 від 19.05.11,№440 від 14.06.11 (а.с.18-19).

За п.4 Додаткової угоди від 01.01.2011 (а.с.15) до договору поставки №СН-0109-104 від 02.12.08, якою пролонговано термін дії зазначеного договору на 2011 рік, в пункт 5.2 договору, були внесені зміни щодо термінів здійснення розрахунків, згідно яких розрахунки за поставлений товар проводяться у гривнях протягом 30 календарних днів з дати відвантаження відповідної партії товару. Датою відвантаження вважається дата виписки видаткової накладної (п.2.7 договору).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за поставлений товар по вказаним накладним у строк до 19.06.11 та 15.07.11, відповідно.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар не провів, тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становить 102891,76 грн.

25.08.11 позивач надіслав відповідачу претензію за № 281 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с.20).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність боргу перед позивачем в сумі 102891,76грн., який також підтверджується пидписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.23).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 102891,76грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 3960,32 грн.(а.с.5).

За п.8.2 договору, у випадку затримки покупцем сплати за товар відносно терміну, визначеного цим договором, постачальник має право пред'явити вимогу на сплату покупцем неустойки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки стосовно несплаченої суми вартості товару, що був поставлений покупцю.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, що згідно розрахунку позивача становить 764,72грн. (а.с.6).

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач у судовому засіданні та у своїх запереченнях заперечив щодо розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, посилаючись на те, що позивач невірно визначив при розрахунку період прострочення оплати, не взявши до уваги п.4 Додаткової угоди від 01.01.2011 (а.с.15) до договору поставки №СН-0109-104 від 02.12.08, та надав контррозрахунок пені та 3% річних (а.с.30-31).

Перевіривши розрахунки позивача по обрахуванню пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що позивач при їх обрахуванні не вірно визначив період прострочення виконання не взявши до уваги п.4 Додаткової угоди від 01.01.2011 (а.с.15) до договору поставки №СН-0109-104 від 02.12.08.

Заперечення відповідача заслуговують на увагу, оскільки як зазначалось вище, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за поставлений товар по вказаним накладним у строк до 19.06.11 та 15.07.11, відповідно.

Виходячи з умов договору, суд вважає, що позивач неправомірно здійснив розрахунок пені та 3% річних починаючи з 13.06.11 та 07.07.11, оскільки саме 19.06.11 та 15.07.11 у відповідача закінчувався строк проведення остаточного розрахунку. Тому розрахунок слід починати з 20.06.11 та 16.07.11, відповідно.

Обрахувавши суму пені та 3% річних самостійно, за допомогою нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство", суд дійшов висновку, що :

- сума пені за видатковою накладною №81450481 від 20.05.11 на суму 69957,76грн. за період з 20.06.11 по 20.09.11 (з розрахунку позивача) становить 2762,85грн. (69957,76х15,5%:365х93);

- сума пені за видатковою накладною №81461204 від 15.06.11 на суму 32934,00грн. за період з 16.07.11 по 20.09.11 (з розрахунку позивача) становить 937,04грн. (32934,00х15,5%:365х67),

всього сума пені складає 3699,89грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення 260,43грн. пені суд відмовляє (3960,32-3699,89);

- сума 3% річних за видатковою накладною №81450481 від 20.05.11 на суму 69957,76грн. за період з 20.06.11 по 20.09.11 (з розрахунку позивача) становить 534,75грн. (69957,76х3%:365х93);

- сума 3% річних за видатковою накладною №81461204 від 15.06.11 на суму 32934,00грн. за період з 16.07.11 по 20.09.11 (з розрахунку позивача) становить 181,36грн. (32934,00х3%:365х67),

всього сума 3% річних складає 716,11грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення 48,61грн. 3% річних суд відмовляє (764,72-716,11).

Представник позивача у судовому засіданні визнав допущені при обрахуванні пені та 3% річних вказані недоліки.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення по справі (а.с.30-31), в яких просить суд зменшити розмір пені на 50%, у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

В підтвердження викладеного, представник відповідача надав звіт про фінансові результати за І півріччя 2011р. (а.с.32), з якого вбачається, що за звітний період підприємство не отримало чистого прибутку, тоді як збитки підприємства становлять 5055000,00 грн.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також інтересів громади.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів понесених збитків, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, та важке фінансове становище відповідача (відсутність чистого прибутку та наявність збитків), господарський суд прийшов до висновку, що сума пені повинна бути зменшена до 50% і відповідно підлягає стягненню в розмірі 1849,95грн. (3699,89:2).

Представник позивача у судовому засіданні не заперечив щодо зменшення розміру пені.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 105457,82грн., з яких: 102891,76грн. боргу, 1849,95грн. пені, 716,11грн. 3% річних. В частині стягнення 260,43грн. пені та 48,61грн. 3% річних суд відмовляє.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Зменшити розмір пені до 1849,95грн.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031,м. Житомир, вул.Ватутіна,45; код 32176931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хр. Хансен Україна" (03067,м.Київ, Солом'янський район, бульвар Івана Лепсе, будинок 4, корпус 20; код 32657174) - 102891,76грн. боргу, 1849,95грн. пені, 716,11грн. 3% річних, 1054,58грн. витрат на оплату державного мита, 231,26грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

<Поле для текста >

Віддрукувати:

1- в справу