Постанова № 18616893, 28.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. № 2а- 8301/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретері судового засідання Федіної Н.Я.

у присутності представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив

Позивач,Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №№0000981720, 0000991720, 0001001720 від 13.05.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі пославшись на обставини, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що за результатами перевірки позивача встановлено нікчемність угод укладених між ним та його контрагентом ТОВ «Едан плюс», внаслідок чого встановлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кордит з податку на додану вартість та визначено розмір валових витрат. За результати перевірки позивача та встановлених на її підставі порушень обґрунтовано винесені податкові повідомлення-рішення

Вивчивши матеріали справи, доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, перевіривши рішення відповідача на дотримання вимог ч.3 ст. 2 КАС України, судом встановлено наступні обставини.

Відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_3, зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради в якості фізичної особи підприємця, про що йому видане відповідне свідоцтво № В02 № 223711 та взятий на облік як платник податків, зборів (обовязкових платежів) у ДПІ Жовтневого району м.Харкова. Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 7552 основним видом діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована та роздрібна оптова торгівля.

11.04.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Едан плюс»за період вересень, жовтень, листопад 2009 року. При проведенні перевірки складений акт №580/172/242524893 від 11.04.2011 року, яким встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим з ТОВ «Єдан плюс»; пп. 7.2.3 п.7.2, п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР; п. 4 ст.14 ДКМУ «Про прибутковий податок громадян»№ 13-92 від 26.12.92р., п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р.

На підставі акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000981720 від 13.05.2011 роки, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 33451,67 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 8362,91 грн.; №0000991720 від 13.05.2011 року , яким позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25088,76 грн; № 0001001720 від 13.05.2011 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

Позивач не погодився в вищезазначеними висновками акту перевірки, та винесеними на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, скористався правом адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст.56 ПК України, за результатами якого рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАСУ країни суд зазначає наступне.

Щодо порушення позивачем вимог п.п 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова посилається на те, що при проведенні перевірки позивача на підставі використання відомостей інформаційних баз та відомостей з ДПА У Харківській області, податкових декларацій позивача встановлено, що ним до складу податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, віднесено суми коштів за договорами, укладеними з ТОВ «Едан плюс». Тоді як вищевказаним підприємством, сформовано податковий кредит за участі контрагента ПП «Графіт», яким остання податкова звітність надана за лютий 2010 року та за участі підприємств високого ризику ТОВ «Вігро-плюс», ТОВ «Фінансово інвестиційна компанія Мілена», відносно яких за даними СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Крім того у вересні 2010 року фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Єдан плюс», за результатом якої складено акт № 4231/26-104/36032757 від 21.09.2010 року про визнання угод нікчемними, внаслідок чого завищені податкові зобовязання у сумі 27,7 млн. грн. та податковий кредит у сумі 27,5 млн.грн. Також фахівцями податкової інспекції встановлено, що відносно керівника ТОВ «Едан плюс»порушено кримінальну справу за ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 33451,67 грн.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Завод кормових добавок ДЕН»укладено договір купівлі-продажу дрожжів кормових від 01.04.2009 року. На виконання вказаного договору між позивачем та ТОВ «Едан плюс»укладено договір надання послуг від 16.09.2009 року. Відповідно до положень вказаного договору продавець зобовязується надати послугу по фасуванню, надати при цьому власні складські приміщення та самостійно здійснити розвантажувально - навантажувальні роботи, а покупець прийняти та оплатити відповідні послуги, загальна вартість договору складає 150000 грн. (п.1,2 договору).

На виконання вказаного вище договору ТОВ “Едан плюс” виписані податкові накладні від 22.09.2009 року № 1812 на загальну суму 13000. грн., в тому числі ПДВ 2166,67 грн.; від 05.10.2009 року № 217 на загальну суму 2600 грн., в тому числі ПДВ 4333,33 грн.; від 10.10.2009 року № 235 на загальну суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн.; від 18.10.2009 року № 259 на загальну суму 12000 тис. грн.., в тому числі 2000 тис. грн..; від 20.10.2009 року № 265 на загальну суму 12000 тис. грн.., в тому числі ПДВ 2000 грн.; від 27.10.2009 року № 295 на загальну суму 17710 грн., в тому числі ПДВ 2951,67 грн.; від 30.10.2009 року 3319 на загальну суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн.; від 07.11.2009 року № 341 на загальну суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн.; від 17.11.2009 року № 368 на загальну суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн.; від 18.11.2009 року № 374 на загальну суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн.

Суд зауважує, що підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, що діяла на момент формування спірного податкового кредиту, визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Крім цього згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

На підставі зазначених вище податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 33451,67 грн.

Суд зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене вище відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості тощо.

Так із досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані послуги у їх вартості.

Факт придбання та подальшого використання придбаних послуг позивачем у його господарській діяльності підтверджується накладними на переміщення товарів та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угода, укладена між позивачем та ТОВ “Едан плюс” мала реальний характер, висновки податкової інспекції про нікчемність договору є помилковими, а позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту минулих періодів суму податку на додану вартість за договором, укладеним з ТОВ “Едан плюс”.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 13.05.2011 року №0000991720, позивач посилається на порушення позивачем положень ст..13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.92 р. зі змінами та доповненнями та п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. в частині віднесення до складу валових витрат за вересень, жовтень, листопад 2009 року витрат, сформованих за рахунок ТОВ «Едан плюс» на загальну суму 167258,35 грн. (п.2.2 акту перевірки)

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року у редакції, що діяла на момент формування валових витрат, до валових витрат належить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності позивача згідно довідки зі статистки є здійснення неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом. Матеріалами справи підтверджено, що витрати за угодою з ТОВ «Едан плюс»спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, просування її на ринку, та спрямована на забезпечення отримання в майбутньому доходів по його виробництву.

Оскільки характер витрат позивача на придбання послуг з передпродажної підготовки товару для подальшої його реалізації є таким, що пов'язаний з власною господарською діяльністю позивача, суд вважає, що ним правомірно відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР сформовано валові витрати за відносинами з ТОВ «Едан плюс»та вважає в цій частині позовних вимог позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 0001001720, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн. суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що штрафні санкції до позивача застосовані за порушення приписів ч.4 ст.14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року в частині перекручення даних декларації за 2009 рік внаслідок невірного визначення суми валових витрат у розмірі 167258,35 грн. по відносинам з ТОВ «Едан плюс», що призвело до заниження обєкту оподаткування у 2009 році.

Оскільки в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт неправомірності формування валових витрат позивачем по відносинам з ТОВ «Едан плюс», суд вказане податкове повідомлення вважає таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідач в силу положень ст..71 КАС України, не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а тому суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160-163,185-186 КАС України суд,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 13.05.2011 року № 0000981720, № 0000991720, № 0001001720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 03.10.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.