Постанова № 18616604, 28.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 р. № 2-а- 5431/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Смоляр Є.А.

за участю представників

позивача Нефьодова В.В.,

відповідача Лавренчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. №0000210700. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, пославшись на те,що згідно пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. У даному випадку основними постачальниками позивача (контрагентами) по ланцюгу були субєкти господарювання, які не знаходяться за юридичною адресою, що унеможливлює підтвердження правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче обєднання «Вертикаль», пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статус субєкта господарювання-юридичної особи та взятий на облік в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова. Підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видане відповідне свідоцтво №29869314. Згідно довідки ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробницто електродвигунів, генераторів і трансформаторів (31.10.1).

Судовим розглядом встановлено, що 20.01.2011 року позивачем до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова подано податкову декларацію з податку на додану вартість з розрахунками суми бюджетного відшкодування, згідно з яким підприємством задекларовано до відшкодування на рахунок платника за грудень 2010 року 1835411,00 грн., яке сформовано на підставі залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (жовтень-листопад 2010 року)

У період з 21.02.2011 року по 18.03.2011 року фахівцями відповідача проведено перевірку ТОВ НВО «Вертикаль»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень - листопад 2010 року, за результатами якої складено довідку від 18.03.2011 року № 1144/07-008/30750980.

29.03.2011 року на підставі наказу від 29.03.2011 року № 578 фахівцями відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.03.2011 року № 1386/07-008/30750980, яким встановлено порушення п.п7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 закону України від 03.04.1997 року № 168/ВР-97 «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту за грудень 2010 року у розмірі 101277, 57 грн. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення відносно позивача податкового повідомлення рішення від 12.04.2011 року № 0000210700, яким підприємству зменшено суму відємного значення податку на додану вартість у розмірі 101278,0 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що за ревізуємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», між ними укладено договір поставки від 01.04.2010 року № 01/2010, копія якого наявна у матеріалах справи. Предметом договору є товари згідно специфікації, яка є додатком до договору, розрахунок за вказаним договором проводиться по факту поставки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок поставника (п.п.1, 3.3 Договору). На виконання умов договору позивачеві надані податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, на підставі яких позивач відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 101277,57 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що на підставі відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва встановлено, що ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна»( код 36259157)придбання електронних компонентів, до податкового кредиту за грудень 2010 року включило суму ПДВ у розмірі 101277,57 грн.. За даними проведеної зустрічної перевірки (запити від 21.02.2011 року № 144/7/07-014 та від 26.01.2011 року № 689/7/07-014) посередник, одним із постачальників є ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», яке згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва від 24.03.2011 року № 8338/7/23-1110 має стан не встановлено місцезнаходження. Внаслідок чого фахівцями відповідача зроблено висновок про те, що позивач в порушення приписів п.п.7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 101277,57 грн. і як наслідок завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2010 року.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного, підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували та не спростували той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ "Рейнбоу Технолоджіс Україна»відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Суд також зважує на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи протокольною ухвалою витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості, використання у подальшій господарській діяльності, тощо.

Так із досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, листів стосовно технологічного процесу, ВМД, вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості та використано їх у подальшій господарській діяльності.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів постачальників по ланцюгу до виробника придбаних товарів та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Суд також зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. В судове засідання доказів виключення ТОВ “Рейнбоу Технолоджис Україна»” з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Вертікаль"до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № 0000210700

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 02.08.2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.