Постанова № 18615730, 19.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13:00 год.

19.04.2011 р.справа № 2а-2350/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31 від 07.02.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2633/10/10-009 від 17.02.11 р.,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 253, видане 26.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ Торговий дім "Алькор", вул. Урсулова, 2 (вул. Леніна, 83), м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 доВознесенської обєднаної ДПІ у Миколаївській області, пров. Б. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім «Алькор»(далі - позивач, ТОВ ТД «Алькор») до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - відповідач, ОДПІ), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2010 р. № 0000028800/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 765829,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 382915,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час його перевірки ОДПІ зробила висновок про порушення Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, які не підтверджені документально. Єдиною підставою для такого висновку ОДПІ, стала наявність висновку експерта про те, що первинні бухгалтерські документи від таких контрагентів позивача, як ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс», ТОВ «Сабстрой НК»підписані не їх посадовими особами, а згідно протоколу допиту директора ТОВ «Прокс-М», він не має відношення до господарської діяльності підприємства, адже створював його за винагороду. На думку позивача, ці обставини не можуть бути підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту. Позивач посилається на наявність у нього всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджують отримання товару та його оплату. Крім того, як зазначає позивач, на час розгляду адміністративної справи в суді, всі постанови про порушення кримінальної справи відносно нього скасовані в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав та подав суду письмові заперечення (т. 1. а. с. 46-49), у яких навів такі доводи. На підставі постанови слідчого, ОДПІ проведена перевірка позивача. Під час перевірки у позивача були виявлені податкові накладні, видані такими підприємствами, як ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс», ТОВ «Сабстрой НК»та ТОВ «Прокс-М». ОДПІ на час перевірки мала висновок експерта, згідно якого підписи на податкових накладних, виданих ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс», ТОВ «Сабстрой НК»виконані одною особою, яка не мала відношення до діяльності цих підприємств. Крім того, допитаний директор ТОВ «Прокс-М»пояснив, що він створив підприємство за грошову винагороду і у подальшому не приймав участі у діяльності товариства. З цього відповідач робить висновок про те, що оскільки первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформовано податковий кредит, підписані неповноважними особами, він сформований без належного документального підтвердження, що є порушенням ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Також під час розгляду адміністративної справи, відповідачем заявлялись клопотання про зупинення провадження у справі (т. 1, а. с. 45, 80), у задоволенні яких судом було відмовлено (т. 1, а. с. 56-57, т. 2, а. с. 244-246).

Обидва клопотання відповідача мотивовані тим, що на даний час у Приморському районному суді м. Одеси розглядається кримінальна справа за обвинуваченням осіб, які створили фіктивні підприємства, що виступали контрагентами позивача. Відмовляючи у задоволенні клопотань, суд виходив з того, що розгляд кримінальної справи не унеможливлює розгляд даної адміністративної справи, предметом якої є законність податкового повідомлення-рішення, прийнятого ОДПІ.

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу (т. 1, а. с. 34), у розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який надав суду пояснення аналогічні поясненням відповідача.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 19 квітня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

На підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Одеській області Балахтіна І.М. з 21 до 22 січня 2010 р. ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2007 р. до 30 вересня 2009 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 25 січня 2010 р. № 331/95-10/30999972 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 89-113).

Як зазначено відповідачем у висновку цього акту перевірки (а. с. 112), позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 765829,0 грн.

Обставини порушень викладені на аркушах 6-9 та 15-20 акту перевірки (т. 1, а. с. 94-97, 103-108).

Зокрема, відповідач зазначає, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські стосунки з ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс»та ТОВ «Сабстрой НК». Згідно висновку Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21 жовтня 2009 р. № 5677, первинні бухгалтерські документи підписані не посадовими особами цих підприємств, а ОСОБА_4 Крім того, у зазначений період, позивач мав господарські стосунки з ТОВ «Прокс-М», директор якого ОСОБА_5 під час досудового слідства надав пояснення про те, що він зареєстрував зазначене товариство за грошову винагороду і у подальшому не мав відношення до його господарської та фінансової діяльності. Ці обставини, на думку відповідача, свідчать про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, які підписані неповноважною особою.

На підставі висновків акту перевірки, 4 лютого 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000028800/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 765829,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 382915,0 грн. (т. 1, а. с. 9).

Суд не може погодитись із обґрунтованістю висновків акту перевірки та законністю прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

У першу чергу суд має зазначити, що незважаючи на неодноразові вимоги до відповідача та прокурора, останні за час розгляду справи не надали копій постанови про порушення кримінальної справи та інформації щодо стану її розслідування або судового розгляду. Також, відповідач не надав суду і копії висновку судово-почеркознавчої експертизи та протоколу допиту директора ТОВ «Прокс-М»ОСОБА_5, на які відповідач посилається, як на обставини, які підтверджують обґрунтованість його заперечень.

Довідка судді Приморського районного суду м. Одеси (т. 1, а. с. 155), на яку посилається відповідач та прокурор, як на доказ перебування у провадженні суду кримінальної справи відносно директора ТОВ ТД «Алькор»ОСОБА_6, не може бути взята до уваги, так як з неї слідує, що названим судом розглядається кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

У той же час, як вбачається з поданих позивачем письмових доказів, всі постанови про порушення кримінальних справ, відносно директора ТОВ ТД «Алькор»ОСОБА_6 були скасовані у судовому порядку. Законність цих постанов суду була предметом апеляційного розгляду та за його наслідками рішення судів залишені без змін, а апеляції без задоволення (т. 1, а. с. 115-126).

Відповідно до п. п. 1.5., 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 (далі - Порядок № 327), чинного на момент проведення перевірки позивача та складання акту перевірки, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 2.3.4. Порядку № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Дослідивши у судовому засіданні акт перевірки, суд приходить до висновку про те, що відповідач в його основу поклав висновок експерта та пояснення ОСОБА_5, і всупереч наведеним нормам Порядку № 327 взагалі не досліджував господарські взаємостосунки між позивачем та ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс», ТОВ «Сабстрой НК»та ТОВ «Прокс-М», тобто відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності позивача даними, які містяться у висновку експерта та поясненнях особи.

На думку суду, це є суттєвим порушенням Порядку № 327, адже, як то слідує з наведених норм, такі дані могли використовуватись ОДПІ під час перевірки позивача, але висновки акту перевірки не можуть ґрунтуватись тільки на даних перевірки контрагентів перевіряємого суб'єкта господарювання, адже за Порядком № 327, податковий орган в акті перевірки повинен зазначити у чому саме полягає порушення саме з боку перевіряємого підприємства.

Статтею 61 ч. 1 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. На переконання суду, збільшення податкового зобов'язання позивача та застосування до нього штрафної санкції лише на тій підставі, що ним отримані податкові накладні, які містять підпис неповноважної особи, фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів, які порушують податкове законодавство, адже позивач є тільки отримувачем податкових накладних, а не особою, яка вносить до них відомості, що не відповідають дійсності. Крім того, за Законом України «Про податок на додану вартість», позивач не має право ставити під сумнів достовірність даних, внесених контрагентом до податкової накладної і навіть у випадку виявлення таких даних, у позивача відсутні засоби законного впливу на таких контрагентів.

З приводу можливості надання адміністративним судом оцінки таким доказам, як висновок експерта та пояснення особи, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Ці докази були зібрані органом досудового слідства під час розслідування кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України. Разом з тим, збирання доказів не є кінцевою метою кримінального судочинства - у подальшому оцінка таким доказам та їх сукупності буде надаватись судом, що розглядатиме кримінальну справу у вироку. На переконання суду, до вироку у кримінальній справі та набрання ним законної сили, адміністративний суд позбавлений можливості надавати оцінку окремим доказам у кримінальній справі, оскільки це породжуватиме ситуації, коли рішення суду, прийняті за правилами різних судових юрисдикцій, у даному випадку адміністративної та кримінальної, оцінюють одні й ті ж самі обставини та впливатимуть одне на одного.

Такі доводи суду щодо можливості врахування під час розгляду адміністративної справи лише вироку і неможливості прийняття до уваги доказів, яким не надана оцінка вироком кримінального суду, підтверджуються і положеннями ст. 72 ч. 4 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс», ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Прокс-М»(т. 2, а. с. 162-238), позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого ним у ціні товару.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Єдине обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сплаченого податку, міститься у ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд відзначає, що на момент перевірки позивач мав всі податкові накладні, видані ТОВ «Контінент АВС», ТОВ «Гамма плюс», ТОВ «Сабстрой НК»та ТОВ «Прокс-М». Суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні надавали йому право включити до складу податкового кредиту суми податку на додану варість, сплачені у ціні придбаваємих товарів у вказаних суб'єктів господарювання, адже на час отримання податкових накладних, позивач не знав та не міг знати про те, що вони підписані іншою, ніж у них зазначено, особою. Як вже зазначав суд, позивач не наділений правом не приймати податкові накладні, які візуально містять всі необхідні реквізити.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв без врахування всіх обставин справи та не довів суду його законність, у звязку із чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію від 13 квітня 2010 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0 Вознесенської обєднаної ДПІ в Миколаївській області визнати протиправним.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.10 р. № 0000028800/0 Вознесенської обєднаної ДПІ в Миколаївській області.

4. Відшкодувати ТОВ Торговий дім "Алькор" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

20 квітня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз