Постанова № 18615728, 25.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25.02.2011 р.                                                                                справа № 2а-2241/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Очаківське лісомисливське господарство", вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 57500 доОчаківської ОДПІ, вул. Шкрептієнко, 27, м. Очаків, 57500 провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.10 р. № 0000172300/0

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство»(далі - позивач) до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, ОДПІ). Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 березня 2010 р. № 0000172300/0, яким йому визначено податкове зобов'язання у сумі 65943,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23597,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на наступне. У серпні 2008 р. між ним та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - МОУЛМГ) було укладено низку договорів, згідно яких позивач взяв на себе зобов'язання створити захисні лісові насадження на землях, які знаходяться у державній власності. За умовами договорів, МОУЛМГ зобов'язано було надати позивачу матеріали, необхідні для виконання умов договору, зокрема саженці дерев. Відповідно до цього, позивач безкоштовно отримав від МОУЛМГ саженці на загальну суму 104384,0 грн. У подальшому, ці саженці були використані ним шляхом висадження на землях державної власності. Наводячи ці обставини та пославшись на ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач робить висновок про те, що вартість безоплатно отриманих саженців правомірно включена ним до складу валових витрат.

Під час розгляду адміністративної справи, позивач подав суду заяву про забезпечення адміністративного позову (а. с. 74), яка судом не розглядалась, у зв’зку з її відкликанням позивачем (а. с. 80, 96).

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 65-67), з яких слідує, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стало завищення позивачем валових витрат шляхом включення до їх складу вартості безоплатно отриманих саженців. Відповідач із посиланням на ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважає, що вартість цих саженців повинна була включатись до складу валових доходів позивача.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 25 лютого 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, судом взято до уваги наступне.

З 26 січня до 18 лютого 2010 р. відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 1 жовтня 2008 р. до 30 вересня 2009 р., валютного та іншого законодавства за той же період, за результатами якої склав акт від 25 лютого 2010 р. № 8/23/00993567 (далі - акт перевірки) (а. с. 17-25).

У висновку акту перевірки відповідач вказав на порушення позивачем ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.6., ст. 11 п. 11.3. пп. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся на загальну суму 65943,0 грн., у тому числі за 2008 р. на суму 34693,0 грн. та за 3 квартал 2009 р. на суму 31250,0 грн. (а. с. 24).

Підставою для такого висновку ОДПІ стало безпідставне, як на думку відповідача, включення позивачем до складу валових витрат безкоштовно отриманих від МОУЛМГ саженців дерев на суму 56382,0 грн., дизпалива і дизмастила на суму 28011,50 грн., інших матеріалів на суму 19990,54 грн.

За результатами перевірки, 9 березня 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172300/0 (а. с. 8), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 65943,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23597,0 грн.

Фактично між сторонами існує спір з приводу правової оцінки такої обставини, як віднесення до складу валових доходів чи валових витрат вартості безоплатно отриманих саженців дерев: у той час, як позивач зазначає, що вартість цих об'єктів повинна бути включена до складу валових витрат, відповідач вважає, що вартість саженців повинна була включатись до складу валових доходів підприємства.

Визначення терміну «валові витрати»надається ст. 5 п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент проведення перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

З огляду на вищенаведені норми, валові витрати слід розуміти як витрачання підприємством власних ресурсів на придбання товарів (робіт, послуг). За правилами ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до них включаються цінності, які добровільно перераховуються до Державного бюджету України. У той же час, позивач не є підприємством, яке передало цінності (саженці) до Державного бюджету України, а навпаки позивач є їх отримувачем (набувачем) за договором і ці саженці були спожиті (витрачені) ним під час виконання договірних зобов’язань.

Згідно ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно ст. 11 п. 11.3. пп. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше … дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, відповідач в акті перевірки зробив правильний висновок про те, що вартість безоплатно отриманих саженців дерев повинна була включатись позивачем до складу валового доходу, а не валових витрат, як то вважав позивач, так як під валовими витратами Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»розуміє витрачання підприємством ресурсів, у той час, як позивач навпаки не витратив, а набув товар - саженці, тобто відбулись зміни у структурі його активів шляхом їх збільшення, тобто позивач отримав доход (прибуток).

Статтею 4 п. 4.2. пп. 4.2.2. «б»Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.3. того ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв правомірно і довів перед судом його законність, у той час як обставини, на які послався позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

1 березня 2011 р.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз