Постанова № 18615533, 28.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.3.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2011 року Справа № 2а-7315/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ципко О.В.,

при секретарі: Гаркуші Ю.О.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10.03.2011 р. № 14/10-025),

ОСОБА_2 (довіреність від 24.06.2011 р. № 695/10-025),

представників відповідача: Рощупкіна Ю.М. (статут ФГ «Нива»),

Рощупкіної О.М. (статут ФГ «Нива»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до фермерського господарства «Нива» про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою у розмірі 10910 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовом звернувся позивач - Краснодонська обєднана державна податкова інспекція Луганської області до фермерського господарства «Нива» та просив стягнути з відповідача кошти отримані за нікчемною угодою у розмірі 10910 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Краснодонською ОДПІ на підставі ст.2 Закону України «Про державну податкову службу Україні» та відповідно до постанови про проведення документальної позапланової перевірки слідчого СОГ СУ ПМ ДПА України підполковника податкової міліції Ключника О.М. (пп.78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України) було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФГ «Нива» вимог податкового законодавства за період з 01.05.08 р. по 20.05.11р. В ході документальної перевірки фермерського господарства «Нива» встановлені факти взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_6. Згідно бухгалтерських документів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року ФГ «Нива» (покупець) було придбано запчастини до трактора Т-150 у ФОП ОСОБА_6 (продавець). Краснодонська ОДПІ вважає, що даний договір купівлі-продажу укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та спрямована на ухилення від сплати податків та порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того, вказали, що в порушення статей 626, 629, 655, 662, 664 Цивільного кодексу України, в ході проведення перевірки відповідачем не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, документів, що засвідчують транспортування. Враховуючи вищенаведене, позивач дійшов висновку, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, надання послуг не проводились. В ході проведення перевірки позивачем було з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, так як у ході перевірки не надано документів підтверджуючих факти здійснення доставки товару (товарно-транспорті накладні, акти приймання товарів). Акти приймання продукції, товарно - транспорті накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у ФОП ОСОБА_6 відсутні, трудові ресурси у ФОП ОСОБА_6, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні також. Умови для зберігання продукції у ФОП ОСОБА_6 відсутні.

Виходячи з вищенаведеного, позивач вважає, що ФОП ОСОБА_6 є «транзитером», тобто він за реєстраційними документами являється суб'єктом підприємницької діяльності, але в супереч ст. 3 Господарського кодексу України не здійснює господарську діяльність, під якою розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Таким чином договір купівлі - продажу між ФГ «Нива» та ФОП ОСОБА_6, на думку позивача, суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до частей 1,2 ст. 215, частей 1,5 ст. 203, ст. 228 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають вилученню з податкового обліку підприємства. Всупереч чому, ФГ «Нива» включила до декларації за вересень 2009 року по ПДВ податковий кредит по операціям з придбання запчастин до трактору Т-150 у ФОП ОСОБА_6, чим самим, в порушення пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час порушення податкового законодавства), було завищено розмір податкового кредиту на суму 10910 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 208, 238, 250 Господарського кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача 10910 грн.

Представники відповідача фермерського господарства «Нива» позовні вимоги не визнали, пояснили, що згідно договору №09-01 від 28.07.2010 р. між ПП «Ремтехсервіс» та ФГ «Нива» був здійснений капітальний ремонт трактору ХТЗ-17021, був проведений розрахунок та у відповідача в наявності податкова накладна за № 33 від 09.08.2010 р. У вересні 2010 р. ПП «Ремтехсервіс» закупило запчастини у ФОП ОСОБА_6 для здійснення ремонту трактору. Рахунок СФ-205 від 29.09.2010 р. на суму 65460 грн., у тому числі і ПДВ у розмірі 10910 грн. був оплачений відповідачем платіжним дорученням № 181 від 05.10.2010 р., була отримана податкова накладна за № 299 від 29.09.2010 р. ФОП ОСОБА_6 була видана накладна за № 203 від 29.09.2010 р., договір № 28/09 від 28.09.2010 р., надано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію. За таких обставин, представники відповідача наполягали на фактичності здійснення господарської операції та на тому, що під час перевірки підприємством надавались всі ці документи, однак податковим органом вони не були взяті до уваги, у звязку з чим, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фермерське господарство «Нива» 14.12.2000 р. зареєстровано Краснодонською районною державною адміністрацією Луганської області, що підтверджується свідоцтвом серії А00 за № 613731 (а.с. 61), взято на податковий облік Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області 20.12.2008 р. за № 0478, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 64), має свідоцтво платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100188980 (а.с. 66), діє на підставі статуту (а.с. 67-72).

ФОП ОСОБА_6 зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.01.1998 року за № 2480017 0000 034637, має свідоцтво платника податку на додану вартість № 81662414, що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 78-79).

Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області, на підставі постанови про проведення документальної позапланової перевірки слідчого СОГ СУ ПМ ДПА України підполковника податкової міліції Ключник О.М. (а.с. 62-63) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фермерського господарства «Нива» за період з 01.05.2008 р. по 20.05.2011 р., про що було 18.07.2011 р. складено акт перевірки № 841/23-31289139 (а.с. 7-59).

Під час перевірки встановлено, що фермерським господарством «Нива» порушено пп.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так ФГ «Нива», за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним договорам з ФОП ОСОБА_6, завищено податковий кредит на загальну 10910 грн., у т.ч. за вересень 2010 року на 10910 грн. Як зазначено у висновку акту, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків по ланцюгу постачальника від ФОП ОСОБА_6 (і.н.н. НОМЕР_1). Господарські операції за вересень 2010 року щодо придбання у ФОП ОСОБА_6 запчастин: у ФОП ОСОБА_6 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявна трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, податковий орган дійшов висновку, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини в т.ч.: по операціях з продажу товарів, (робіт, послуг) між ФОП ОСОБА_6 ти ФГ «Нива» (а.с. 47).

Як вбачається з матеріалів справи на підставі договору №09-01 від 28.07.2010 р. ПП «Ремтехсервіс» здійснило ремонт трактору, який належить ФГ «Нива», надало рахунок № 35 від 06.08.2010 р., видало відповідачу податкову накладну за № 33 від 09.08.2010 р., на підставі чого ФГ «Нива» платіжним дорученням № 181 від 05.10.2010 р. здійснило оплату на суму 65460,00 грн. Тобто придбання запчастин у ФОП ОСОБА_6 фактично відбувалось ні відповідачем, а ПП «Ремтехсервіс». ФГ «Нива» оплатило, за умовами договору, за ремонт трактору, у тому числі і закупівлю запчастин, тому висновки податкового органу щодо укладення нікчемних договорів не підтверджуються через відсутність таких договорів між відповідачем та ФОП ОСОБА_6

У відповідності до частини 2 «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів за наслідками яких сформовано податковий кредит»Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року, податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, висновки про нікчемність і таким чином тлумачення змісту правочинів можуть бути зроблені органами державної податкової служби самостійно під час проведення перевірок платника податків, без додаткового звернення в суди із відповідними позовами, обґрунтованість яких підлягає перевірці судом під час розгляду справи про застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ або під час оскарження повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання платнику податків за результатами такої перевірки.

Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" та наказом від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі наказ ДПА України №266), Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.2009 року №2010/7/10-1017/256.

Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Оскільки дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, той і аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем в акті перевірки не було визначено підстав для висновків про наведені в ньому порушення ФГ «Нива», не було визначено у чому полягає суть порушень цивільно-правових та податкових норм, не було визначено які саме правочини та дії ФГ «Нива» суперечать ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, ст. 655 та 656 Цивільного кодексу України та які правочини та дії в момент їх вчинення суперечили будь-яким іншим вимогам або не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Визначення порушень без посилання на певні обставини, факти, правочини, дії або документи, з якими такі порушення пов'язані, свідчать про безпідставність висновків Краснодонської ОДПІ в акті перевірки № 841/23-31289139 від 18.07.2011 року про такі порушення.

В свою чергу відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого ФГ «Нива». Вказане свідчить про те, що посилання Краснодонської ОДПІ в акті перевірки № 841/23-31289139 на недодержання ФГ «Нива» в момент вчинення правочину вимог цивільного законодавства є неправомірним та помилковим.

Передбачені статтею 208 ГК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обовязків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Однак, суд вважає, що висновки Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як окрім договору №09-01 від 28.07.2010 р. укладеного між ПП «Ремтехсервіс» та ФГ «Нива» у відповідача наявні податкова накладна, рахунок, платіжне доручення, акт приймання виконаних робіт. А на час укладання та виконання вказаних угод запис про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_6 був дійсним, як не було анульовано і свідоцтво платника ПДВ, що підтверджується наданими позивачем копіями свідоцтв.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зазначену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, застосування яких передбачено у разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, передбаченому в частині 1 ст. 208 ГК України.

У звязку з цим такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених відповідно до ст. 250 ГК України.

Згідно ст. 250 ГК України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивач вимагає стягнути з фермерського господарства «Нива» в доход держави грошові кошти у сумі 10910 грн., які були отримані за нікчемним правочином, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Матеріалами справи підтверджено, що договір №09-01 від 28.07.2010 р. повністю виконаний обома сторонами. Викладене свідчить про належне виконання сторонами зобов'язань за договором та доводить те, що укладений між відповідачем і ПП «Ремтехсервіс» договір спрямований на здійснення виконання робіт та надання послуг та є таким, що має реальні правові наслідки.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що під час укладання та виконання договору №09-01 від 28.07.2010 р. ФОП ОСОБА_6 та ФГ «Нива» були зареєстровані як платники податку на додану вартість. У відповідача наявна податкова накладна, яка повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне податкове законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 1.3 статті 1 та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

З викладеного вбачається, що позивач дійшов до безпідставного висновку, викладеного в акті перевірки, стосовно того, що порушення ФОП ОСОБА_6 вимог податкового законодавства може будь-яким чином доводити факт порушення ФГ «Нива» відповідних вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >

< Текст >

В задоволенні позовних вимог Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до фермерського господарства «Нива» про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою у розмірі 10910 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 3 жовтня 2011 року.

< Текст >

Суддя О.В. Ципко