Постанова № 18615517, 28.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2011 року Справа № 2а-7743/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Горобець В.О.,

в присутності сторін:

від позивача: Маломед В.П.,

від відповідача №1: Адамович І.О., Єршова О.Ю.,

від відповідача №2: не прибув.

За участю представника прокуратури: Якушкиної Д.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» з адміністративним позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року.

У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати протиправними дії Стахановської ОДПІ щодо проведення в період з 29.07.2011 року по 11.08.2011 року позапланової виїзної перевірки з питань достовірності заявленого до відшкодування суми ПДВ у травні 2011 року за результатами якої складено акт від 15.08.2011 року №246/23-05389959; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської ОДПІ від 19.08.2011 року №0000632301 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3917657 грн.; 3) стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року в сумі 3917657 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що згідно наказу №889 від 28.07.2011 року Стахановською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку декларації з податку на додану вартість, поданої за травень 2011 року з уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 3917657 грн., яка оформлена актом №246/23-05389959 від 18.08.2011 року. Згідно акту перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.2001, 200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 3917657 грн.

Відповідачем на підставі зазначеного акту податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2011 року №0000632301 зменшено суму заявлено бюджетного відшкодування за травень 2011 року на 3917657грн.

Позивач вважає це рішення таким, що прийнято не у відповідності до норм чинного законодавства та є протиправним, оскільки відповідачем необґрунтовано повязано право позивача на бюджетне відшкодування з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб, які не мають жодного відношення до позивача.

Представник відповідача №1 проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову у звязку з тим, що при аналізі звітності підприємства станом на 01.07.2011 року встановлено, що при загальних обсягах продажу за 1 квартал 2011 року 89108,8 тис.грн. сплата податку на прибуток склала 192,5 тис.грн., а сплата податку на додану вартість відсутня. При цьому сума податку на додану вартість заявлена до бюджетного відшкодування за 1 квартал 2011 року становить 10439,6 тис.грн., за 5 місяців 2011 року 14396,0 тис. грн., - 18313,7 тис.грн. Відшкодуванню з Державного бюджету підлягають лише ті суми, що були фактично сплачені до бюджету, тобто суми, що приймали участь у формуванні доходної частини Державного бюджету. Тому, з огляду на ці обставини не підтверджено факт надмірної сплати сум ПДВ підприємств постачальників за результатами перевірки.

Представник відповідача №2 у судове засідання не прибув, надіслав через канцелярію суду заперечення проти адміністративного позову, в якому просив суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову оскільки від податкового органу не надходили відповідні документи про бюджетне відшкодування та просив суд розглянути справу за його відсутністю.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» (далі ПАТ «СЗТВ»), зареєстровано 11.04.1994 року виконавчим комітетом Стахановської міської ради в Луганській області за адресою: 94000, Луганська область, місто Стаханов, вул. Чайковського, 21, знаходиться на обліку платників податків в Стахановській обєднаній державній податковій інспекції в Луганській області, ідентифікаційний код 05389959, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 31.01.2009 року №100160788.

Суд установив, що фактичним видом діяльності ПАТ «СЗТВ» є: 24.13.0 виробництво іншої основної неорганічної хімічної продукції; 25.13.0 виробництво інших гумових виробів, 51.55.0 оптова торгівля хімічними продуктами.

Станом на 01.04.2011 року статутний капітал ПАТ «СЗТВ» сформовано в сумі 200218,5 тис.грн. або 100 відсотків.

Станом на період заявлення бюджетного відшкодування ПДВ (травень 2011 року) середня чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з ПАТ «СЗТВ» у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодах (кварталах), що передували травню 2011 року склала: 1 квартал 2011 року 767 чол. у тому числі за сумісництвом 4; 2 квартал 2010 року 720 чол. У тому числі за сумісництвом 2; 3 квартал 2010 року 675 чол. у тому числі за сумісництвом 2; 4 квартал 2010 року 734 чол. у тому числі за сумісництвом 2.

Суд також установив, що середня заробітна плата працівників ПАТ «СЗТВ» у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів) складає: 1 квартал 2011 року 2119,2 грн., що у 2,25 разів більше мінімального встановленого законодавством рівня; 2 квартал 2011 року 1826,08 грн., що у 2,06 разів більше мінімального встановленого законодавством рівня; 3 квартал 2010 року 2035,52 грн., що у 2,29 разів більше мінімального встановленого законодавством рівня; 4 квартал 2010 року 2019,06 грн., що у 2,19 разів більше мінімального встановленого законодавством рівня.

В червні 2011 року позивачем подано до відповідача декларацію (т.№1а.с.55-56) з податку на додану вартість за травень 2011 року (вх. від 20.06.2011 року №90042444534) з уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2011 року (вх. від 29.06.2011 року №9004412919), розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума якого складає 3917657 грн., та заяву про повернення даної суми бюджетного відшкодування.

Суд установив, що в період с 29.07.2011 року по 11.08.2011 року завідувачем сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб Стахановської обєднаної державної податкової інспекції на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «СЗТВ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 3917657 грн., про що складений акт від 15.08.2011 року №246/23-05389959 (т.№1 а.с.11-30).

Згідно висновку акту (розділ 4 акту) від 15.08.2011 року №246/23-05389959 перевіркою встановлено порушення пункту 198.3 ст.198, пункту 200.1 ст.200, пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого ПАТ «СЗТВ» завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 3917657 грн.

19 серпня 2011 року керівником Стахановської ОДПІ на підставі висновків акту від 15.08.2011 року №246/23-05389959 видане податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000632301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 3917657,00 грн. (т.№1 а.с.10).

Суд установив, що разом з цим за результатами перевірки у акті від 15.08.2011 року №246/23-05389959 зафіксовано, що ПАТ «СЗТВ» використовував у своїй господарській діяльності офісні, виробничі та інші будівлі, які передані засновником Міністерством промисловості України до статутного капіталу у процесі корпоратизації згідно наказу №96 від 13 березня 1994 року. Також, у періоді, що перевірявся ПАТ «СЗТВ» для цілей господарської діяльності орендувало криті залізничні вагони, залізничні цистерни, автомобілі.

Згідно п.2.8 акту від 15.08.2011 року №246/23-05389959 встановлено, що причиною виникнення відємного значення із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло відємне значення ПДВ є здійснення експортних операцій, а саме експорту вуглецю технічного.

Відємне значення виникло в квітні 2011 року. Залишок відємного значення (р.22 податкової декларації звітного податкового періоду) 3917657 грн. (т.№1а.с.53-54).

У розділі 3 акта від 15.08.2011 року №246/23-05389959 (т.№1 а.с. 15-21) щодо перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року зафіксовано, що всі суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту у травні 2011 року підтверджені податковими накладними, накладними. За результатами перевірки податкового кредиту порушень не встановлено. Перевіркою експортних та імпортних операцій порушень також не встановлено.

За результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ПАТ «СЗТВ» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

Розбіжності по контрагентам, по яким рахується завищення суми податкового кредиту та заниження суми податкового зобовязання відсутні.

Отже, з огляду на наявні у справі докази позивач обґрунтовано вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ не засновано на приписах норм діючого законодавства України.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податкового органу, а обовязок відповідача діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України встановлений частиною другою статті 19 Конституції України.

Законодавчим актом, що визначає порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників податку, є Податковий кодекс України, введений в дію з 01.01.2011 року Законом України №2756-VI від 02.12.2010 року, який зокрема визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю.

Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Отже наведені норми Податкового кодексу дають підстави для висновку, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими діючим законодавством, останній має право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за звітний період.

Суд установив, що правочини позивача з контрагентами підтверджені податковими накладними, які за своїм змістом містять всі передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України відомості. Контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їх свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не були анульовані, правочини з цими субєктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Даний висновок суду підтверджується і актом від 15.08.2011 року №246/23-05389959, в якому у дослідницькій частині викладені результати аналізу здійснених позивачем господарських операцій, та на підставі проведеного аналізу зроблені висновки, що за результатами перевірки податкового кредиту порушень не встановлено, перевіркою експортних та імпортних операцій порушень також не встановлено, розбіжності по контрагентам, по яким рахується завищення суми податкового кредиту та заниження суми податкового зобовязання, - відсутні.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, нормою якого встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Ця норма поширюється і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести у встановленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, оскільки з урахуванням норм ст. ст.61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органел покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викладає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо не неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові дані.

Суд установив, що предявлені позивачем відповідачу при перевірці документи, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, платіжні документи, акти приймання-передачі тощо, є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій, і відповідно право позивача на включення до складу податкового кредиту сум у розмірі 3917657 грн.

Відповідач не навів суду жодного доказу того, що ПАТ «СЗТВ» на момент здійснення господарських операцій у квітні-травні 2011 року мало відомості, що через порушення чинного законодавства його контрагенти мали будь-які дефекти у правовому статусі, чи відсутності у відповідних посадових осіб цих контрагентів повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо, і при цьому ПАТ «СЗТВ» діяло умисно, в порушення чинного законодавства.

Суд установив, що реальність і відповідність чинному законодавству господарських операцій здійснених позивачем у податкових періодах квітня і травня 2011 року засвідчують підтверджені письмовими доказами факти про наявність таких обставин, як:

- наявність реальної можливості здійснення позивачем операцій зі здійснення зареєстрованої господарської діяльності;

- реальний прямий зв'язок господарських операцій позивача з контрагентами на суму поставки ПДВ 3917657,00 грн. з його фактичною діяльністю.

- реальна наявність необхідних умов для цілей, з якими здійснювались господарські операції для досягнення результатів господарської діяльності, яку фактично здійснює позивач, підтверджує наявність у позивача управлінського, інженерно-технічного персоналу, робочих, основних фондів, інших відповідних приміщень, транспортних засобів, засобів звязку, іншого забезпечення, що надає можливість здійснювати зареєстровану господарську діяльність і які безумовно є виробничими активами та засобами для здійснення відповідної господарської діяльність.

Суд установив, що право позивача бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 3917657грн. за декларацією з ПДВ за травень 2011 року, підтверджуються письмовими доказами, а саме:

-додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість з гідно з яким розшифровані податкові зобовязання та податковий кредит у розрізі контрагентів за травень 2011 року;

-платіжними дорученнями за квітень, травень 2011 року;

-реєстром отриманих податкових накладних за квітень, травень 2011 року, в якому зареєстровані податкові накладні, суми ПДВ яких віднесені до складу податкового кредиту та безпосередньо самими податковими накладними;

-податковими деклараціями за квітень, травень 2011 року;

-розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку;

-Договорами;

-Податковими накладним, зміст яких повністю відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач відповідає критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», у відповідності до яких:

1) у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу України, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 рази перевищує мінімальний установлений законодавством рівень;

2) має основні фонди для провадження задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

3) рівень визначення податкового зобовязання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом III Податкового кодексу України.

У звязку з цим суд вважає, що позивач законно і обґрунтовано набув право на бюджетне відшкодування за податковою декларацією за травень 2011 року в сумі 3917657грн., так як проведеною перевіркою, оформленою актом 15.08.2011 року №246/23-05389959 було встановлено, що відємне значення суми ПДВ у розмірі виникло у квітні 2011 року і сплата податку на додану вартість в ціні товару підтверджується платіжними дорученнями, наданими суду.

Відповідач безпідставно посилається на те, що аналіз Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів не дає можливості підтвердити факт надмірної сплати сум ПДВ підприємств постачальників позивача, а тому за результатами перевірки неможливо підтвердити суму ПДВ в розмірі 3917657 грн., оскільки не навів суду взаємозвязку такого співставлення результатів обліку діяльності контрагентів позивача та заявленим відшкодуванням ПДВ.

За законом подібні обставини, навіть якщо вони дійсно мають місце, не впливають на право платника податків, у даному випадку ПАТ «СЗТВ», на податковий кредит з ПДВ, витрати для цілей податку на прибуток, виникнення права на відшкодування відємного значення ПДВ і не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування.

Суд враховує, що відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, введеного в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2756-VІ, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Це означає, що з введенням в дію Податкового кодексу у органів Державного казначейства України виникає обовязок на відшкодування податку на додану вартість виключно на підставі висновків податкових органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 затверджений Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм такої взаємодії, і встановлює обовязок органів державної податкової служби щодо складення висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначається сума, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, та строки надання висновків до органів державного казначейства.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування в частині щодо наявності у нього права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за травень 2011 року в сумі 3917657,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дії Стахановської ОДПІ щодо проведення в період з 29.07.2011 року по 11.08.2011 року позапланової виїзної перевірки з питань достовірності заявленого до відшкодування суми ПДВ у травні 2011 року за результатами якої складено акт від 15.08.2011 року №246/23-05389959 суд не знайшов підстав для задоволення в цій частині.

Згідно платіжного доручення №769 від 22.08.2011 року та №768 від 22.08.2011 року ПАТ «СЗТВ» сплатило державне мито за надання адміністративного позову до Стахановської ОДПІ відповідно у сумі 3 грн. 40 коп. та 1700 грн. Судове рішення частково ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджаються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року №0000632301 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3917657 грн., винесене Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами) на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» (м. Стаханов, вул. Чайковського, 21, код ЄДРПОУ 05389959, індивідуальний податковий номер 053899512151, р/р 26005000795980 у ЛФ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Луганськ, МФО 304717) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2011 року у сумі 3917657 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» судові витрати у сумі 1701,70 грн.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03 жовтня 2011 року.

Суддя Л.С. Качуріна