Постанова № 18614988, 26.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2011 року Справа № 2а-8049/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельової Є.О..

при секретарі: Гришиній О.Ю.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1735, 80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1735, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно ст.. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. В порушення вимог ч. 2 п. 6 ст. 17 вказаного закону, відповідач не сплачує у встановлений законом термін страхові внески на загальнообов'язквое державне пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні, у зв'язку з цим станом на 01.05.2011 за відповідачем утворилась заборгованість у вигляді недоїмки.

Відповідно до ст.. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управлінням ПФУ в м. Краснодоні відповідачу була направлена вимога про сплату боргу на суму 1756, 80 грн., яка, згідно Закону, повинна бути сплачена боржником протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, але до теперішнього часу сума заборгованості зазначену у вимозі боржником не сплачена. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1735, 80 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання, в якому зазначив, що на задоволенні позовних вимог наполягає та просить розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання згідно ст.ст.33,35 КАС України повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності представника позивача та відповідача.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрован як субєкт підприємницької діяльності 01.04.2004 за № 25371460Ф0021735, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи видане управлінням економіки і власності Краснодонського виконкому. (і.н.НОМЕР_1) та є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в УПФУ в м. Краснодоні Луганської області (а.с.5).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування нараховані відповідачем за 2010 рік, граничний строк сплати вказаних внесків до 01.04.2011, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Крім того, п.п.4 п.8 розділу 15 “Прикінцеві положення”Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461) встановлено, що фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями із сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі- недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за відповідачем за 2010 рік утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1735, 80 грн. На підтвердження зазначеної суми позивачем надано картку особового рахунку.( а.с.7).

Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 10 травня 2011 № 338 на суму 1735, 80 грн. (а.с.8).

Позивачем вказану вимогу було направлено відповідачу та отримано останнім 14.05.2011, про що свідчить його особистий підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення.(а.с.10).

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимоги про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, п.7 “Прикінцевих та перехідних положень”Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1735, 80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області (місцезнаходження: 94404, Луганська область, м. Краснодон, Мікроцентр, 20, р/р 25602301731 в ЛОУ Ощадбанка, м. Луганськ, МФО 304665, код 21792382) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1735, 80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять п'ять гривень 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 30 вересня 2011 року.

СуддяЄ.О. Кисельова