Постанова № 18614715, 14.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2011 року Справа № 2а-7168/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 04.07.2011 №1/01-2485),

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 23909,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 23909,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_2 30 серпня 2010 року звернулась до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У заяві від 06 вересня 2010 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 зазначила, що субєктом підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років.

В Луганському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 перебувала на обліку як безробітна з 06 вересня 2010 року по 19 липня 2011 року. Допомога по безробіттю виплачена з 06 вересня 2011 року по 20 червня 2011 року, переплата допомоги по безробіттю за вказаний період складає 23909,81 грн.

З 19 липня 2011 року ОСОБА_2 знята з обліку у звязку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мали місце під час отримання допомоги по безробіттю, а саме, під час проведення звірки з ДПА України в Луганській області було встановлено, що ОСОБА_2 згідно договору доручення від 01 червня 2007 року №AGN.07.31756.AD працює в ПрАТ «Страховій компанії «ПЗУ України страхування життя» з 06 вересня 2010 року по теперішній час, та згідно договору доручення цивільно-правового характеру від 21 березня 2008 року № AGN.08.31756.001.AD в ПрАТ «Страховій компанії «ПЗУ України страхування життя» працювала з 06 вересня 2010 року по 31 травня 2011 року.

Тобто, в період перебування на обліку в Луганському міському центрі зайнятості, ОСОБА_2 була зайнятою особою і отримувала доходи та не мала права на отримання статусу безробітної та на виплату відповідної допомоги.

Луганським міським центром зайнятості виданий наказ від 19 липня 2011 року № 144-б про повернення коштів ОСОБА_2 протягом пятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа-повідомлення. Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 23909,81 грн. розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що вона не займалась діяльністю, яка була зазначена у її заяві до Луганського міського центру зайнятості. За договорами зі страховою компанією вона отримувала незначні грошові кошти. Про те, що укладення договорів №AGN.07.31756.AD та №AGN.08.31756.001.AD зі Страховою компанією «ПЗУ України страхування життя» не дає право знаходитись на обліку в Луганському міському центрі зайнятості відповідач не знав. Просив при винесенні рішення по справі врахувати її тяжке фінансове становище.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), був зареєстрований в Луганському міському центрі зайнятості з 06 вересня 2010 року як такий, що шукає роботу. У статусі безробітного останній перебував на обліку в Луганському міському центрі зайнятості з 06 вересня 2010 року по 19 липня 2011 року, знятий з обліку 20 червня 2011 року. У період з 06 вересня 2010 року по 20 червня 2011 року відповідачеві було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 23909,81 грн., про що свідчить довідка від 18 липня 2011 року (а.с.7-13).

Повідомленням від 19 липня 2011 року № 1/09-2734 Луганський міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що на підставі інформації, отриманій від ДПА, на момнет отримання статусу безробітної вона була зайнятою особою і відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 640, незаконно отримувала матеріальне забезпечення в сумі 23909,81 грн. На підставі вищевикладеного Луганським міським центром зайнятості прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_2 незаконно отриманих коштів у розмірі 23909,81 грн. Кошти, що підлягають поверненню, повинні бути перераховані протягом 15 робочих днів з дати отримання цього повідомлення через установи банку (а.с.21).

Статтею 3 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно договору доручення від 01 червня 2007 року №AGN.07.31756.AD відповідач працює в ПрАТ «Страховій компанії «ПЗУ України страхування життя» з 06 вересня 2010 року по теперішній час, та згідно договору доручення цивільно-правового характеру від 21 березня 2008 року № AGN.08.31756.001.AD в ПрАТ «Страховій компанії «ПЗУ України страхування життя» працювала з 06 вересня 2010 року по 31 травня 2011 року, тобто, в період перебування на обліку в Луганському міському центрі зайнятості, ОСОБА_2 була зайнятою особою і отримувала доходи та не мала права на отримання статусу безробітної та на виплату відповідної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомив позивача, що він, відповідно до договорів 01 червня 2007 року №AGN.07.31756.AD та від 21 березня 2008 року № AGN.08.31756.001.AD працює в ПрАТ «Страховій компанії «ПЗУ України страхування життя» та є зайнятою особою, внаслідок чого він з 06 вересня 2010 року незаконно отримав статус безробітного та в період з 06 вересня 2010 року по 20 червня 2011 року незаконно отримував допомогу по безробіттю у розмірі 23909,81 грн. Вказані обставини підтверджуються актами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №836/09 та №837/09 від 19 липня 2011 року, а також протоколом засідання комісії по розслідуванню страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Луганського міського центру зайнятості від 19 липня 2011 року №42/09 та наказом Луганського міського центру зайнятості Луганської області від 19 липня 2011 року № 144-б про відшкодування коштів ОСОБА_2 (а.с. 16-19).

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідач наказ Луганського міського центру зайнятості від 19 липня 2011 року № 144-б про відшкодування коштів ОСОБА_2 не оскаржував, незаконно виплачені у період з 06 вересня 2010 року по 20 червня 2011 року кошти у розмірі 23909,81 грн. не повернув.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пунктів 30 та 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 14 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 вересня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Луганського міського центру зайнятості (р/р 37170971900003, код платежу 50040100, одержувач УДК в м. Луганську, код 24046582, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013) незаконно отримане матеріальне забезпечення у сумі 23909,81 грн. (двадцять три тисячі девятсот гривень вісімдесят одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 19 вересня 2011 року.

Суддя Р.С. Твердохліб