Постанова № 18614581, 15.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2011 року Справа № 2а-6513/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ципко О.В.

при секретарі судового засідання Гаркуші Ю.О.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 80 від 11.08.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 12375/10/10-013 від 14.07.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. № 0002018012 протиправним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ

28 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов від державного підприємства «Антрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. № 0002018012 протиправним та його скасування.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 10.08.2011 року провадження по справі було відкрито.

Позивач в позовній заяві зазначив, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. № 0002018012 було винесено на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року, але позивачем не було допущено порушень при заповненні декларації на додану вартість за січень 2011 року, тому позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним. Позивач звернув увагу суду на те, що в акті перевірки податковий орган робить висновок про нікчемність господарських операцій між позивачем та ПАТ «Луганська вугільна компанія» і ПП «Лантан компані» через відсутність зазначених контрагентів за місцезнаходженням. Разом з цим, в своєму акті перевірки відповідач посилається на встановлення факту відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при зазначених обсягах реалізації продукції. Проте взагалі не зазначає, яким чином даний факт був встановлений. А відсутність підприємства за місцем реєстрації, на думку позивача, не є підставою для висновку про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності і для визнання правочинів нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. № 0002018012.

Відповідач не визнавши позов надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що податковим органом були встановлені порушення, допущені позивачем, п. 198.1 ст. 198, п.200.1 та п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755, п.п. 5.9.1, п.5.9, п.5.10, ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (із змінами і та доповненнями), у звязку з чим ДП „Антрацит" було завищено податковий кредит за січень 2011р у сумі 6799127 грн. (рядки 10 та 17 декларації, рядки 36, 60 додатка 5 Розділу II). Від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську надано відповідь від 18.03.2010р. №2265/7/26-0131 щодо неможливості встановлення місцезнаходження підприємств ПАТ „Луганська вугільна компанія" та ПП „Лантан компані" та відсутності їх податкової звітності у відповідному періоду. Тому, відповідач дійшов висновку, що складі податкового кредиту ДП „Антрацит" заявлені операції по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами, що не були відображені у податкових зобов'язаннях відповідних періодів цих контрагентів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правові засади заповнення та подання податкової звітності регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 та Порядком заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, який втратив чинність 04.03.2011 року, однак застосовується судом при вирішенні справи, оскільки спірні правовідносини (складання, заповнення та подача податкової декларації позивачем) відбулись у лютому 2011 року.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Податковим кодексом України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.п. 76.1, 76.2 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимогстатті 86 цього Кодексу, якою встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченомустаттею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В листі Державної податкової адміністрації України від 16.03.2011 р. № 7273/7/16-1117 «Щодо податкової звітності з податку на додану вартість» зазначено, що акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі - акт), то його складання передбачено у випадках: неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість або виявлення помилок (порушень) у поданій платником звітності з податку на додану вартість. При цьому, слід враховувати, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. У разі якщо за результатами перевірки податкової звітності з податку на додану вартість не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації і Акт не складається.

Судом встановлено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року державного підприємства «Антрацит», за результатами якої було складено акт від 21.03.2011 р. № 194/08-2/32226065. У висновку акту перевірки було зазначено, що позивачем було занижено суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на 6799127 грн. Підставою для такого висновку послугувала виявлена методологічна помилка, а саме згідно п. п. 5.9.1, 5.9.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166, якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації. Якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації. Відповідно до п. 5.10 наказу № 166 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість державного підприємства «Антрацит» за січень 2011 року (а.с. 244-245), підприємством не було допущено методологічну помилку, пов'язану з застосуванням неправильних ставок податку, яка призвела до заниження податкового зобов'язання, оскільки порушень при заповнені декларації на додану вартість за січень 2011 року допущено не було. Враховуючи наведене, твердження відповідача щодо наявності методологічної помилки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються наявними матеріалами справи.

Що стосується тверджень відповідача, що між ДП «Антрацит» та контрагентами ПАТ «Луганська вугільна компанія» (код за ЄДРПОУ 32474386) та ПП «Лантан компані» (код за ЄДРПОУ 35844129) мають ознаки нікчемності, суд дійшов наступного.

Як підстави для вищенаведеного висновку, податковий орган зазначає , що ПАТ «Луганська вугільна компанія» відсутнє за місцезнаходженням, декларація з ПДВ за січень 2011 року відсутня, декларація з податку на прибуток за 2010 рік відсутня, а у ПП «Лантан компані» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В свою чергу, жоден з нормативно-правових актів України не передбачає визнання правочину нікчемним з підстав, зазначених у Акті.

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Тому відсутність підприємства за місцем реєстрації не є підставою, для визнання нікчемними правочинів, укладених цим підприємством.

Отже висновок щодо нікчемності угод ДП «Антрацит» з: ПАТ «Луганська вугільна компанія» та ПП «Лантан компані» є хибним та не ґрунтується на нормах законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з цим, на вимогу положень статті ч. 5 ст. 71 КАС України, судом було направлено судовий запит до Ленінської МДПІ в м. Луганську, яка надала суду копії податкових декларацій з ПДВ за січень 2011 року ПАТ «Луганська вугільна компанія» та ПП «Лантан компані», які були прийняті податковим органом 22.07.2011 р. та 29.03.2011 р. Таким чином, посилання відповідача на неподання податкової звітності контрагентами: ПАТ «Луганська вугільна компанія» та ПП «Лантан компані» спростовуються наявними в матеріалах справи деклараціями (а.с. 232-240).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу". На підтвердження здійснення господарських операцій, їх реальності та оформлення відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем надані суду первинні документи, а саме:договори, специфікації, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), рас ходні накладні (а.с. 24-195). Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 08.04.2011 р. № 0002018012.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20 вересня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94,159, 160, 161,163,167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги державного підприємства «Антрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 08.04.2011 р. № 0002018012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Антрацит» (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 38) судові витрати у сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 20 вересня 2011 року.

СуддяО.В. Ципко