Постанова № 18613786, 31.05.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 року Справа № 2а-2551/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін 2005" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін 2005" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Кіровограді про скасування податкового повідомлення - рішення №0000612300/0 від 17.05.10, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 400 грн.

Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.09 №39/23-00/13759643 від 29.04.10, яким встановлено, зокрема, порушення пп.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 600 грн. Висновки акту перевірки про ці порушення, на думку позивача, є помилковими, не відповідають фактичним даним про характер та результат його господарської діяльності, не підтверджені первинними документами, як то передбачено оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України №327 від 10.08.05, у звязку з чим позивач просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення №0000612300/0 від 17.05.10.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 21.02.11 замінено відповідача у справі - державну податкову інспекцію у м. Кіровограді її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення. У звязку з цим просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін 2005" (надалі ТОВ "Дельфін 2005") з 15.06.92 зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 113 -114), перебуває на обліку платників податків в Кіровоградській ОДПІ.

Посадовими особами ДПІ у м. Кіровограді у період з 30.06.09 по 20.07.09 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Дельфін 2005" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.09, результати якої оформлено актом №39/23-00/13759643 від 29.04.10. (а.с. 7-49).

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення п.3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7600 грн., у тому числі за вересень 2008 року у сумі 1600 грн., за листопад 2009 року у сумі 4000 грн., за грудень 2009 року у сумі 2000 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612300/0 від 17.05.10, яким згідно з пп. "б" 4.2.2. п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 600 грн. за основним платежем, 3 800 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, усього - 11 400 грн. (а.с. 50).

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

Встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення винесено у звязку з не включенням до бази оподаткування податком на додану вартість обсягів поставки товарів (робіт, послуг) та не віднесенням до податкового зобовязання сум ПДВ, повязаних з реалізацією товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7600 грн.

Так, зі змісту пункту 3.2.1 акту перевірки №39/23-00/13759643 від 29.04.10 вбачається, що перевіркою регістрів синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 702 "Доходи від реалізації товарів", 811 "Розрахунковий рахунок", 643 "Податкові зобовязання", видаткових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, податкових накладних на продаж, встановлено заниження задекларованих підприємством показників у рядку 1 податкових декларацій з податку на додану вартість, (операцій на митній території України, що оподаткуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів) на суму 7600 грн., зокрема за вересень 2008 року - в сумі 1600 грн., за листопад 2009 року в сумі 4000 грн., за грудень 2009 року - в сумі 2000 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, а саме регістрів синтетичного та аналітичного обліку по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями, замовниками" та по рахунку 702 "Доходи від реалізації товарів", що підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами (накладними, податковими накладними на продаж та ін.) встановлено, що обсяги продажу товарів, робіт, послуг за вересень 2008 року складають 1 377 524 грн., ПДВ - 275505 грн., воднораз у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 року підприємством задекларовано обсяги продажу у сумі 1369524 грн., ПДВ - 273905 грн. Аналогічно, занижено обсяги продажу за листопад та грудень 2009 року на суму 20000 грн. та 10000 грн. відповідно. За даними журналу ордеру до рахунку 361 підприємством в листопаді 2009 року відображено обсяг продажу товарів в розмірі 510100 грн., тоді як в декларації підприємством задекларовано обсяги поставки в сумі 490100 грн. Порушення виявлено при співставленні обсягів продажу товарів по бухгалтерського рахунку 361 та реєстрами виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під оподатковуваними операціями розуміється будь які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Стаття 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначала операції платників податку, які є об'єктами оподаткування. Так, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є поставка товарів або поставка послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно зі законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

За визначенням, наданим у підпункті 1.6 пункту 1 Закону України "Про податок на додану вартість", загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, є його податковим зобов'язанням.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки №39/23-00/13759643 від 29.04.10, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення, відсутні посилання на події, з якими Закон України "Про податок на додану вартість" повязував виникнення податкових зобовязань у платника. Актом перевірки не зафіксовано фактів надходження коштів від покупців (замовників) на банківський рахунок позивача в якості оплати товарів (робіт, послуг) за господарськими операціями, які, на думку відповідача, не включені до обєкта оподаткування, або оприбуткування таких коштів в касі позивача чи їх інкасації у банківській установі. Так само в акті перевірки відсутнє посилання на факти відвантаження позивачем товарів чи оформлення документів, які б засвідчували факти виконання ним робіт (послуг) за господарськими операціями, які, на думку відповідача, не включені до обєкта оподаткування.

У ході розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити суду, за якими саме операціями та з якими контрагентами позивачем не віднесено до податкових зобовязань суми ПДВ у розмірі 7 600 грн. Явку у судове засідання податкового ревізора-інспектора Печериці Т.А., яка проводила перевірку, для надання відповідних пояснень відповідачем не забезпечено.

При вирішенні спору суд виходить з того, що акт перевірки, який є матеріальною формою відображення результатів перевірки та висновків перевіряючих осіб, мав відповідати вимогам чинного на момент виникнення спірних відносин Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.05, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 за №925/11205.

Так, відповідно до пунктів 1.3-1.7 цього Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. При проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки. Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 цього Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Викладені в акті перевірки висновки про заниження у вересні 2008 року обсягів продажу товарів на суму 8000 грн. та податкових зобовязань з ПДВ на суму 1600 грн., обґрунтовані посиланням на податкову накладну №377 від 30.09.08 на загальну суму 9601, 20 грн., в т.ч. ПДВ 1600, 20 грн., виписану на передачу товару ПП "Дол В", у ході судового розгляду справи підтвердження не знайшли.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У ході судового розгляду справи позивач заперечив факт наявності між ним та ПП "Дол В" взаємовідносин з поставки товарів (робіт, послуг) у вересні 2008 року, факт виписки ним податкової накладної №377 від 30.09.08 на суму 9601, 20 грн. на адресу ПП "Дол В" та взагалі факт виписки такої податкової накладної. При цьому пояснив, що у вересні 2008 року підприємство здійснювало операції з поставки товарів, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, лише з ТОВ "Кіровоградспецснаб" та ВАТ "Черкаси-Хліб", про що були виписані податкові накладні №25 від 11.09.08 та №26 від 30.09.08 (а.с. 52, 54), які включені до реєстру виданих податкових накладних за вересень 2008 року (а.с. 130-131), а сума ПДВ, нарахована за цими податковими накладними, включена до складу податкових зобовязань податкової декларації з ПДВ за вересень 2008 року (а.с. 55-57). За твердженням позивача, у листопаді 2009 року підприємство здійснювало операції з поставки товарів, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, лише з ЗАТ "Первомайський МКК", про що було виписано податкову накладну №17 від 20.11.09 (а.с. 59), яка включена до реєстру виданих податкових накладних за листопад 2009 року (а.с. 132-133), а сума ПДВ, нарахована за цією податковою накладною, включена до складу податкових зобовязань податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року (а.с. 60-62). У грудні 2009 року підприємство не здійснювало операції з поставки товарів (послуг), які є обєктами оподаткування ПДВ, а тому не декларувало податкові зобовязання у податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року (а.с. 63-64).

Приватне підприємство "Дол В" на запит суду щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Дельфін 2005" за податковою накладною №377 від 30.09.08 надало відповідь №17/05 від 17.05.11 про те, що вказана податкова накладна не відображена в даних його бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 185).

Отже, суд вважає, що висновки акту перевірки про заниження позивачем податкових зобовязань за вересень 2008 року, обґрунтовані посиланням на податкову накладну №377 від 30.09.08, не є переконливими.

Суд зауважує, що в акті перевірки №39/23-00/13759643 від 29.04.10 відсутнє посилання на будь-які інші первинні документи, а саме: накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, виписки з банківських рахунків, прибуткові касові ордери, як на підставу для висновків про здійснення позивачем відповідних господарських операцій, які є обєктами оподаткування, та не включення їх до обсягів поставок, відображених позивачем у податкових деклараціях за вересень 2008 року, листопад, грудень 2009 року.

Вбачається, що висновки податкових інспекторів обґрунтовані даними бухгалтерського обліку підприємства, а саме регістрами синтетичного та аналітичного обліку по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями, замовниками" та по рахунку 702 "Доходи від реалізації товарів", які однак, не можуть бути достатнім підтвердженням факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відсутності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

У ході розгляду справи позивачем на підтвердження обсягів поставки, за якими у нього виникли податкові зобов'язання, що задекларовані у податкових деклараціях за вересень 2008 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, надано первинні документи, а саме податкові накладні №25 від 11.09.08, №26 від 30.09.08, №17 від 20.11.09. (а.с. 52, 54, 59), накладні №25 від 11.09.08, №26 від 26.09.08, №17 від 20.11.09 (а.с. 51, 53, 58),

Оглядом у судовому засіданні відомостей аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за вересень 2008 року, листопад, грудень 2009 року (а.с. 160-161, 167-168, 186-187, 188-189, 190-191), Головної книги за 2008-2009 роки (а.с. 162, 169, 197-200) встановлено, що їх дані співпадають з задекларованими позивачем обсягами поставок в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2008 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року.

Як передбачено підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент прийняття спірного рішення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки відповідачем в акті перевірки документально та нормативно не доведені факти заниження ТОВ "Дельфін 2005" податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, тому підстави для донарахування позивачеві податкового зобовязання на підставі пп. "б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відсутні.

Вимогами пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Дельфін 2005" п.3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження ним податку на додану вартість, а відтак застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не доведено правовірність спірного податкового повідомлення - рішення №0000612300/0 від 17.05.10, тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 3, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін 2005" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0000612300/0 від 17.05.10.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Дельфін 2005" з Держаного бюджету України судові витрати в сумі 3, 40грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 06.06.11.