Постанова № 18613208, 29.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року 15:50 Справа № 2а-0870/6179/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаксименко Л.Я.

при секретарі судового засіданняПриймаку Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про:скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.09.2011

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 19690/10/10 від 30.11.2010;

ОСОБА_3, довіреність № 4589/10/10-019 від 29.09.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000012200/0 від 02.03.2011, №0000231702/0 від 02.03.2011, № 0000102200 від 25.05.2011.

В обґрунтування позову посилається на те, що у податковому повідомлені-рішенні № 0000012200/0 від 02.03.2011 вказано, що воно винесене на підставі акту перевірки від 10.02.2011 № 270/22-23792601, але у самому акті та його висновках зазначені порушення не співпадають з порушеннями, які вказані в самому повідомлені, при цьому зроблені посилання на інші норми закону ніж ті, що відображені у висновках акту. Вказує, що податкові повідомлення-рішення № 0000012200/0 від 02.03.2011 та № 000231702/0 від 02.03.2011 винесені з грубим порушенням ст. 58 ПК України, оскільки до повідомлень не додано розрахунку фінансових санкцій. Також позивач не погоджується із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки щодо завищення підприємством валових витрат на загальну суму 20300 грн. внаслідок включення «безоплатно наданих послуг». Вказує, що послуги, які надавались підприємству ФОП ОСОБА_4 згідно договорів, передбачають оплату за виконану роботу, яка частково і була проведена. Зазначає, що цивільним та податковим законодавством не заборонено розрахунки з підприємцем-фізичною особою, навіть якщо він припинив діяльність. З огляду на це вважає, що підстав для відображення 20300,00 грн. як валового доходу у товариства не було.

На думку позивача, також не відповідають дійсності висновки податкової інспекції про те, що не підлягають включенню до валових витрат підприємства витрати повязані зі сплатою внесків до Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв. Посилаючись на приписи ст. ст. 2, 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вказує, що професійна діяльність учасників фондового ринку (в т.ч. позивача), крім депозитаріїв та фондових бірж, здійснюється за умови членства щонайменше в одній саморегульованій організації. З огляду на це вважає, що сплата членських внесків до ПАРД є витратами, які безпосередньо повязані із господарською діяльністю товариства. В свою чергу, виключення вказаних сум зі складу валових витрат підприємства не відповідає вимогам п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5, п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, позивач не погоджується із висновками податкового органу в частині заниження суми податку з доходів фізичних осіб. Вказує, що в акті перевірки не наведено жодного факту і не зроблено жодних посилань на документи, які б свідчили про одержання додаткових виплат у грошовій формі керівником підприємства.

В письмових поясненнях від 20.09.2011 вх. № 35081 позивач також зауважує, що скасування державної реєстрації фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 не змінює правовідносин сторін, визначених договором і не припиняє зобовязань позивача по сплаті грошових коштів за надані послуги. Крім того вказує, що витрати по сплаті членських внесків повністю відповідають п. п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як безпосередньо повязані з продажем продукції позивачем, якою в даному випадку є професійні послуги на ринку цінних паперів. Також зазначає, що при виплаті працівникам заробітної плати із вказаних сум утримувався та перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Тобто, сума, на яку відповідач нараховує ПДФО (крім сум матеріальної допомоги), вже обкладена податком і нарахування податку за актом перевірки є подвійним оподаткуванням.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 12.09.2011 посилається на те, що в порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» не віднесено до складу валових доходів вартість безоплатно отриманих послуг на загальну суму 20300,00 грн., оскільки такі послуги надавались без вимоги про їх оплату, що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 5075,00 грн. В обґрунтування вказаного порушення податковий орган посилається на те, що ФОП ОСОБА_4 (виконавець послуг) 18.02.2010 знята з податкового обліку, а тому подальше оплата послуг є неможливою. Також, на думку податкової інспекції, позивачем безпідставно включено до складу валових витрат сплачені членські внески до Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв за період з 01.07.2006 по 30.09.2010 на загальну суму 8580,00 грн. Посилаючись на положення п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. «б» п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважає, що оскільки товариство не отримувало від неприбуткової установи ПАРД товарів (робіт, послуг), то і відносити вартість членських внесків на валові витрати не мало право. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В доповненнях до заперечень на адміністративний позов від 20.09.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя також зазначила, що перевіркою встановлено порушення правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати найманих працівників та інших доходів. Стверджує, що деякі видаткові касові ордери щодо видачі готівкових коштів найманим працівникам були оформлені з порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: відсутні підписи із зазначенням одержаної суми фізичних осіб-працівників підприємства. У звязку із цим податковий орган вважає, що зазначені грошові кошти є додатковими виплатами у грошовій формі керівнику підприємства, який фактично здійснював зняття готівкових коштів з банківського рахунку підприємства. Посилаючись на положення п. 1.15 ст. 1, п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889 податкова інспекція вважає, що позивач, як субєкт підприємницької діяльності-юридична особа, є податковим агентом у разі виплати громадянину доходу, а тому мав нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 29.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 13.12.2010 № 907 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, згідно розпорядження ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 06.12.2010 № 86-р проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт № 270/22-23792601 від 10.02.2011.

Перевіркою встановлено що на порушення вимог:

- п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» занижено податок на прибуток на суму безоплатно отриманих послуг у розмірі 5075,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2007 року у сумі 350,00 грн., за ІІІ квартал 2007 на суму 350,00 грн., за 2007 рік на суму 350,00 грн., за ІІ квартал 2008 року у сумі 350,00 грн., ІІІ квартал 2008 року на суму 975,00 грн., за 2008 рік на суму 975 грн., за ІІ квартал 2009 року на суму 1500,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 3750,00 грн.;

- п. 5.1, п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно включено до складу валових витрат членські внески до Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (м. Київ) за період з 01.07.2006 по 30.09.2010 на загальну суму 8580,00 грн.;

- п. 1.15 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 «а» ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 492,87 грн.

02 березня 2011 року на підставі акту перевірки № 270/22-23792601 від 10.02.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000012200/0, яким товариству нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7962,50 грн., в т.ч. 6370,00 грн. за основним платежем та 1592,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000231702/0 про визначення позивачу податку з доходів найманих працівників в сумі 616,09 грн. в т.ч. 492,87 грн. за основним платежем та 123,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями звернулось із скаргою від 14.03.2011 вих. № 14 до ДПА у Запорізькій області, яка своїм рішенням від 13.05.2011 вих. № 2193/10/25-020 залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, а також збільшила суму податку на прибуток на 350,00 грн. і відповідно штрафні (фінансові) санкції.

25 травня 2011 року на підставі рішення ДПА у Запорізькій області від 13.05.2011 № 2193/10/25-020, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000102200 яким товариству донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 438,50 грн., в т.ч. 350,00 грн. за основним платежем та 87,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 травня 2011 року товариство звернулося із повторною скаргою вих. № 20 до ДПА України, яка своїм рішенням від 20.07.2011 вих. № 19616/7/25-0315 залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Щодо заниження валового доходу на суму 20300,00 грн.

В акті перевірки № 270/22-23792601 від 10.02.2011зазначено, що в порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством не віднесено до складу валових доходів вартість безоплатно отриманих послуг на загальну суму 20300,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4

Однак, суд не може погодитись із такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» та ФОП ОСОБА_4 були укладені договори про надання інформаційно-консультаційних послуг № 13/а від 28.04.2007, № б/н від 21.03.2008, № 20/а від 10.06.2008, № 23 від 08.09.2008, б/н від 05.05.2009, № 25 від 25.06.2009, № 26 від 14.07.2009, № 27 від 05.08.2009, № 28 від 02.09.2009.

Згідно умов вказаних договорів виконавець (ФОП ОСОБА_4.) зобовязався надавати замовнику (позивачу у справі) спеціальну інформацію (консультацію) зокрема щодо розробки комплексу документів та послідовності проведення процедури переведення цінних паперів акціонерних товариств з документарної форми в без документарну; по розробці комплекту документів та послідовності проведення процедури реорганізації акціонерних товариств; по підготовці та проведенню загальних зборів акціонерів замовника тощо, а замовник зобовязався прийняти послуги та оплатити їх. Розділом 4 у вказаних договорах сторони визначали суму договору та порядок оплати наданих послуг.

Як доказ виконання вказаних робіт (надання послуг) є складені сторонами акти виконаних робіт за підписами повноважних осіб, що посвідчені печатками, перелік яких наводиться безпосередньо в акті перевірки.

На оплату наданих послуг ФОП ОСОБА_4 виставлялись рахунки, однак ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» здійснило лише часткову оплату за надані послуги в сумі 5000,00 грн. Решта залишилась несплаченою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Із наданих суду документів, та безпосередньо з висновків акту перевірки вбачається, що товариство відобразило вартість наданих послуг у валових витратах за першою подією, а саме «за датою фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку».

Такі дії позивача цілком відповідають положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, податковий орган зазначив в акті перевірки про те, що 13.10.2009 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя розпочато ліквідаційну процедуру ФОП ОСОБА_4 та 18.02.2010 вказана особа знята з податкового обліку, а тому розрахунки в сумі 20300,00 грн. здійснити не можливо.

У звязку із цим ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя вважає, що на підставі п. 4.1 ст. 4, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у позивача за першою подією датою фактичного надання результатів робіт виник валовий дохід.

Однак, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий доход включає: Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Посилаючись в акті перевірки на положення п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податкова інспекція зазначає, що це є саме безоплатно надані послуги.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

У вищеназваних договорах про надання послуг, передбачалось, що замовник (позивач у справі) зобовязується прийняти та оплатити такі послуги. Тобто, всі договори є відплатними. Крім того, ФОП ОСОБА_4, виставляючи рахунки за надані послуги тим самим предявила вимогу на їх оплату. Також, листом від 23.11.2009 підприємець повідомила, що не заперечує проти продовження строку виплати заборгованості до 2012 року. Тобто, від оплати їх вже після припинення підприємницької діяльності також не відмовилась.

На думку суду, вважати, що вказані послуги є безоплатно наданими повязуючи це саме з обставинами припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 є безпідставним та законодавчо не обґрунтованим.

Так, глава 50 Цивільного кодексу України в якості підстав для припинення господарського зобовязання не передбачає такої обставини як припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. І це є цілком логічним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Тому, враховуючи лист ОСОБА_4 щодо продовження строків розрахунків, підприємство продовжує нести обовязок щодо погашення існуючої заборгованість ОСОБА_4 Такий обовязок позивачем може бути виконано, зокрема, шляхом виплати ОСОБА_4 готівки через касу з утриманням відповідного розміру податку з доходів фізичних осіб.

Також суд звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи суд намагався зясувати у представника відповідача, чому датою заниження валового доходу податковим органом визначені саме періоди в яких ці роботи (послуги) надавались, якщо підставою для такого висновку слугувало саме припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4, яке відбулося у лютому 2010 року. Пояснюючи свою правову позицію представник відповідача зазначив, що на думку податкової інспекції надані послуги (виконані роботи) з самого початку розцінені як безтоварні. Однак, з таким твердженням не можна погодитись, оскільки як би ці операції з самого початку були розцінені як безтоварні, то сума заниження валового доходу була б вища та складала всю вартість наданих послуг, а не лише несплачений залишок заборгованості.

Слід зазначити, що в рішеннях як ДПА у Запорізькій області так і ДПА України про результати розгляду скарг ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» міститься висновок про те, що заниження валового доходу в сумі 20300,00 грн. відбулося саме у І кварталі 2010 року, а не в попередніх кварталах, як це зазначено в акті перевірки.

Крім того, є незрозумілим посилання податкової інспекції у висновках до розділу 3.1.1 на положення п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказана норма визначає дату збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій, що в даному випадку взагалі не мало місця.

З огляду на викладене, висновки податкового органу про заниження ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» валового доходу на суму 20300,00 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Щодо завищення валових витрат в сумі 8580,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за півріччя 2006 року ІІІ квартали 2010 у сумі 8580,00 грн. встановлено, що в порушення п. 5.1, п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством безпідставно включено до складу валових витрат членські внески до Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (м. Київ) за період з 01.07.2006 по 30.09.2010 на загальну суму 8580,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Судом встановлено, що ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» у періоді, що перевірявся, мав ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів видану 25.10.2005 серії АБ № 29331, серії АБ № 0558082 від 24.10.2002.

Відповідно до п. 6 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 р. № 348 (в редакції чинній на момент спірних відносин), ліцензіат може провадити свою професійну діяльність тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку.

Як зазначено в акті перевірки, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД) зареєстрована Печерською районною державною адміністрацією м. Києва та знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва як неприбуткова організація,.

Згідно Статуту Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД) - є добровільною недержавною некомерційною організацією, заснованою на засадах рівноправності, вільного волевиявлення і спільності інтересів своїх членів.

Відповідно п. 5.4.3 Статуту ПАРД, член ПАРД зобов'язаний сплачувати членські внески, які встановлюються рішенням Загальних зборів асоціації шляхом їх визначення в Положенні про членство в ПАРД.

Документом, який регламентує процедури вступу, перебування, виходу та виключення з ПАРД, права та обов'язки членів ПАРД, види та порядок застосування заходів впливу, що застосовуються до члена ПАРД за порушення Статуту та Правил ПАРД є Положення про членство в ПАРД (оновлена редакція затверджена рішенням XXI Загальних зборів ПАРД від 13.03.2009).

Згідно п. п. 4.1.3 п. 4.1 розділу 4 Положення про членство в ПАРД, член ПАРД зобов'язаний сплачувати періодичні (членські) внески.

Розміри періодичних (членських) внесків встановлюється рішенням Ради ПАРД в межах, визначених Загальними зборами ПАРД.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ «Реєстратор «Таврія-Фонд» через розрахунковий рахунок (підтверджено банківськими виписками) перераховувало на розрахунковий рахунок Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв на суму 8580,00 грн.

Фактично, протягом перевіряємого періоду, ТОВ «Реєстратор «Таврія-Фонд» включено до валових витрат та відображено у Декларації податку на прибуток за період, що перевіряється, суми членських внесків до Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (є обов'язковими згідно Статуту ПАРД).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю п. 1.32 Закону розуміє будь-яку діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи те, що можливість здійснення діяльності на ринку цінних паперів безпосередньо повязана із членством позивача в одній із саморегулівних організацій, то витрати з оплати членських внесків до такої організації є такими, що повязані із господарською діяльністю товариства.

Посилання представників відповідача на те, що від оплати таких членських внесків товариство не отримало будь-які товари (роботи, послуги), а тому це не є валовими витратами товариства та суперечить п. 5.1 ст. 5 Закону суд вважає безпідставними. Так, п. 5.1 ст. 5 Закону дає лише загальне визначення поняття валових витрат, а конкретизація видів витрат, які можуть бути сюди включені визначаються безпосередньо п. 5.2 ст. 5 Закону.

Так, підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Посилання податкового органу на положення п. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд вражає безпідставним, оскільки включення до складу валових витрат витрат на придбання ліцензії зокрема щодо здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, було б неможливим без отримання спочатку самого права на таку ліцензію. Тому, витрати на оплату придбаної ліцензії ніяким чином не виключають можливість позивача включити до складу валових витрат вартість сплачених членських внесків до ПАРД.

Таким чином, висновки податкової інспекції щодо завищення ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» валових витрат на 8500,00 грн. не ґрунтуються на Законі, не відповідають фактичним обставинам справи, а отже є протиправними.

Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 492,87 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.15 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 «а» ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 492,87 грн. у т.ч. за періоди вересень 2008 86,13 грн., січень 2009 42,35 грн., травень 2009 141,00 грн., червень 2009 42,94 грн., липень 2009 155,72 грн., травень 2010 12,38 грн., серпень 2010 12,35 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов на тій підставі, що видаткові касові ордери № 1193 від 18.09.2008, № 1277 від 21.05.2009, № 1393 від 25.05.2010, № 1422 від 10.08.2010, № 1243 від 21.01.2009, № 1285 від 11.06.2009, № 1291 від 15.07.2009 були оформлені з порушенням п.п.3.5 п. 3 Порядку оформлення касових операцій (відсутні підписи із зазначенням одержаної суми фізичних осіб-працівників підприємства), а тому не є документами з підтвердження видання готівкових коштів найманим працівникам у вигляді зарплати або єдиноразової допомоги. При цьому, податкова інспекція вважає, що такі грошові кошти є додатковими виплатами у грошовій формі керівнику підприємства, який фактично здійснював зняття готівкових коштів з банківського рахунку підприємства. В свою чергу товариство, як податковий агент, що нарахував та виплатив оподатковуваний дохід на користь платника податку, мав утримати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, яку зазначено у п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889, який був чинний на момент вчинення спірних операцій (далі Закон України № 889) встановлено, що доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1).

Відповідно до п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 889, об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно п. п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

Податковий агент - це, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 Закону України № 889).

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України № 889, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Одночасно, згідно із п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Як встановлено перевіркою і про це безпосередньо зазначено в акті, керівником підприємства ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» ОСОБА_5 здійснювалось зняття готівкових коштів (гривні) з банківського рахунку підприємства № 26500001023839 в ЗАТ «Хоум Кредіт Банк» на видачу зарплати, єдиноразової матеріальної допомоги, закупівлю товарно-матеріальних цінностей. Факт такого зняття грошових коштів з банку підтверджується чеками, реквізити яких вказані у касовій книзі підприємства. Зняті грошові кошти з банку були належним чином оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується відповідними записами в касовій книзі підприємства та відображено безпосередньо в акті перевірки.

В касовій книзі підприємства наведені записи про видачу отриманих з банку готівкових коштів найманим працівникам підприємства у вигляді заробітної плати, єдиноразової матеріальної допомоги на підставі видаткових касових ордерів.

Оглянувши у судовому засіданні оригінали спірних видаткових касових ордерів судом встановлено, що дійсно, вони заповнені з порушеннями п. 3.5 п. 3 Порядку оформлення касових операцій.

Однак, на думку суду, вказані помилки при заповненні видаткових касових ордерів свідчать лише про те, що підприємством допущено порушення Порядку оформлення касових операцій.

В той же час, податковою інспекцією ніяким чином не спростовано той факт, що вказані особи все ж таки отримали цей дохід. Із пояснень представника позивача, наданих суду копій платіжних доручень та довідки ТОВ «Реєстратор «Таврія-Фонд» встановлено, що із виплачених сум доходу фізичним особам-працівникам підприємства (зокрема і по спірним видатковим касовим ордерам) було нараховано, утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб.

Твердження ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про те, що такий дохід було отримано саме директором підприємства нічим не підтверджується, будь-яких документальних доказів суду не надано.

Якщо йти за логікою податкового органу про те, що виписані із помилками видаткові касові ордери не можуть свідчити про видачу грошових коштів фізичним особам-працівникам підприємства, то вони не можуть і підтверджувати видачу таких коштів і самому директору підприємства. Крім того, посилання представників відповідача на те, що саме директор отримав дохід оскільки він отримував кошти з банку суд вважає безпідставними, оскільки як в самому акті так і в досліджених судом сторінках касової книги зазначено про те, що зняті з банку гроші були оприбутковані у касі підприємства, тобто вибули із володіння керівника підприємства.

Як вже зазначалося, податок з доходів фізичних осіб підприємством був утриманий при виплаті заробітної плати, а тому донарахування ТОВ «Реєстратор «Таврія-Фонд» зобовязання з податку на доходи фізичних осіб призведе до подвійного оподаткування.

Отже, викладеними вище обставинами спростовується висновок ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про заниження ТОВ «Реєстратор Таврія-Фонд» податку з доходів фізичних осіб у сумі 492,87 грн.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 02.03.2011 № 0000012200/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7962,50 грн., від 02.03.2011 № 0000231702/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 616,09 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 25.05.2011 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 437,50 грн., - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 02.03.2011 № 0000012200/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7962,50 грн., в т.ч. 6370,00 грн. за основним платежем та 1592,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2011 № 0000231702/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 616,09 грн., в т.ч. 492,87 грн. за основним платежем та 123,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 25.05.2011 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 437,50 грн., в т.ч. 350,00 грн. за основним платежем та 87,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстратор Таврія-Фонд» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко