Постанова № 18609962, 04.10.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2608/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Войтовича В.А.,

представників відповідача Гордійчук О.К., Кравчук Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» (далі - ТзОВ «Спецбанкмеблі») звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2011 року №0000122301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06.05.2011 року по 12.05.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16.05.2011 року №279/2301/35055341. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 95482 грн. 00 коп. На підставі акта перевірки Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року №0000122301, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 119352 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 95482 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23870 грн. 50 коп.

Позивач із даним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та просить його скасувати, оскільки відповідачем неправомірно зроблений висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подали до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 95482 грн. 00 коп. Крім того, перевіркою контрагента позивача ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбані та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників у грудні 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, тому правочини укладені між позивачем і ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» мають ознаки нікчемності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 21.05.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» зареєстроване як субєкт господарської діяльності Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.59).

З 06.05.2011 року по 12.05.2011 року Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту при взаєморозрахунках з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 16.05.2011 року №279/2301/35055341, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 95482 грн. 00 коп. (а.с.7-30).

На підставі акта перевірки Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року №0000122301, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 119352 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 95482 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23870 грн. 50 коп. (а.с.31).

Позивач оскаржував дане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України, проте за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року №0000122301 залишено без змін, а скарги без задоволення (а.с.32-41).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» є нікчемним та не створюють юридичних наслідків. Однак суд вважає такий висновок податкового органу безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (Постачальник) та ТзОВ «Спецбанкмеблі» (Покупець) укладений договір № 119 від 01.10.2010 року (а.с.42-43). За даним договором Постачальник зобовязується систематично поставляти Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобовязується прийняти названий товар та оплачувати його. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються згідно товарних накладних.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною пятою цієї статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Висновок Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про нікчемність укладеного між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» договору № 119 від 01.10.2010 року базується на тому, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобовязання по податку на додану вартість за грудень 2010 року встановлено, що укладені ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» правочини з контрагентами постачальниками і покупцями є нікчемними, оскільки не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 119 від 01.10.2010 року Продавцем були виписані податкові накладні № 1201000043 від 01.12.2010 року на суму 16244 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 2707 грн. 40 коп., № 1201000040 від 01.12.2010 року на суму 48330 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 8055 грн. 00 коп., №1202000015 від 02.12.2010 року на суму 13375 грн. 99 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 2229 грн. 33 коп., № 1203000010 від 03.12.2010 року на суму 48000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 8000 грн. 00 коп., № 1206000015 від 06.12.2010 року на суму 237240 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 39540 грн. 00 коп., № 1213000013 від 13.12.2010 року на суму 207600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 34600 грн. 00 коп., № 1224000011 від 24.12.2010 року на суму 2100 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в розмірі 350 грн. 00 коп. (а.с.44-50); а також видаткові накладні №РН-12-0143 від 01.12.2010 року, №РН-12-0141 від 01.12.2010 року, №РН-12-0214 від 02.12.2010 року, №Рн-12-0310 від 03.12.2010 року, №РН-12-0615 від 06.12.2010 року, №РН-12-1314 від 13.12.2010 року, №Рн-12-2409 від 24.12.2010 року (а.с.51-57).

ТзОВ «Спецбанкмеблі» проведено розрахунок за товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.01.2011 року № 160 та 161, від 06.01.2011 року №170, від 19.01.2011 року №183 та № 184 (а.с.73-75).

Виконання договору № 119 від 01.10.2010 року також підтверджується актами про приймання матеріалів №128 від 01.12.2010 року, №129 від 01.12.2010 року, №132 від 02.12.2010 року, № 133 від 03.12.2010 року, №135 від 06.12.2010 року, № 139 від 13.12.2010 року (а.с.76-89).

У пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Разом з тим, у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки факт продажу товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами про одержання товару та оплату позивачем коштів постачальнику, а факт здійснення товарних операцій відповідачем у судовому засіданні не спростований, то підстави для визнання нікчемним укладеного між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» договору № 119 від 01.10.2010 року відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за відповідний період суми ПДВ, сплачені ним у звязку з придбанням товарів відповідно до договору №119 від 01.10.2010 року, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.06.2011 року №0000122301.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 01 червня 2011 року №0000122301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 07 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. Ю. Сорока