Постанова № 18509950, 23.09.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2415/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Дубини І.В., Забеліна І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» звернулося з позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0001102301/130.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.03.2011 року по 15.03.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 18.03.2011 року №175/16/2301/36266887. Перевіркою виявлено порушення позивачем пункту 4.1., абзацу 1 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкові зобовязання за листопад 2010 року на суму 291852 грн. 90 коп. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 291852 грн. 90 коп.

Позивачем було подано до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції заперечення на акт перевірки, однак листом від 31.03.2011 року №2388/23-103-6 заперечення не були задоволенні.

На підставі акта перевірки від 18.03.2011 року №175/16/2301/36266887 Нововолинською обєднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0001102301/130, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 291853 грн. 00 коп.

Позивачем було подано скарги на дане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України, проте за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0001102301/130 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач із вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, оскільки вважає, що податковий орган неправомірно ототожнює звичайну ціну з митною вартістю ввезених ним товарів, не встановивши при цьому рівень звичайних цін на аналогічний товар на внутрішньому ринку України. Вважає, що твердження податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не відповідає вимогам чинного законодавства. Митна вартість раніше імпортованих в України товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. Крім того, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Відповідач не скористався правом надати запит платнику податків для обґрунтування рівня договірних цін, не вжив заходів для отримання інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що поставлялися підприємством на внутрішньому ринку України. З цих підстав позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0001102301/130.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях позов не визнали, подали до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що при поставці на митній території України товарів, попередньо імпортованих платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатися з договірної (контрактної) вартості товару, але не нижче за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації. Таким чином, позивач при реалізації товарів на митній території України визначив базу оподаткування безпідставно, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару нижчої, ніж митна вартість, що призвело до заниження податкових зобовязань за листопад 2010 року на суму 291852 грн. 90 коп. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 291852 грн. 90 коп. Просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.52-54).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100316662 від 02.01.2011 року (а.с.128).

З 01.03.2011 року по 15.03.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів платника за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 18.03.2011 року №175/16/2301/36266887, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 4.1., абзацу 1 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкові зобовязання за листопад 2010 року на суму 291852 грн. 90 коп. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 291852 грн. 90 коп. (а.с.9-27).

Позивачем було подано до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції заперечення на акт перевірки, однак листом від 31.03.2011 року №2388/23-103-6 заперечення не були задоволенні (а.с.28-31).

На підставі акта перевірки від 18.03.2011 року №175/16/2301/36266887 Нововолинською обєднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0001102301/130, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 291853 грн. 00 коп. (а.с.32).

Позивачем було подано скарги на дане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України, проте за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0001102301/130 залишено без змін, а скарги без задоволення (33-39).

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган дійшов висновку, що у листопаді 2010 року позивач занизив базу оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 291852 грн. 90 коп., у звязку з тим, що договірна ціна реалізованих товарів була нижче їх звичайної, а тому сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, була завищена на 291852 грн. 90 коп.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до контрактів з фірмою «Polset» Sp. Z.o.o. (Польща) №8/1-10 Pl від 11.01.2010 року, №1/1-10 Pl від 04.01.2010 року, №2/1-10 Pl від 11.01.2010 року (а.с.147-164), оглянутих в судовому засіданні оригіналів специфікацій до даних контрактів та вантажно-митних декларацій (а.с.94-125) придбано та імпортовано на митну територію України товари, а саме: мясо свинне у кусках, обвалене, заморожене, свині живі свійські для забою, мясо куряче обвалене, світло-рожевого кольору, подріблене, заморожене, шкіра свиняча заморожена, сало свиняче хребтове без шкіри, на загальну суму 12382250 грн. 64 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 2063708 грн. 44 коп.

У листопаді 2010 року позивачем реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» відповідно до договору поставки №12 від 01.10.2010 року (а.с.140-146) імпортований товар мясо куряче обвалене, подріблене, заморожене, сало бокове без шкіри, заморожене, сало хребтове, заморожене. База оподаткування таких операцій розрахована позивачем виходячи з контрактної вартості товару, яка менше митної вартості.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, проводячи перевірку правильності визначення бази оподаткування, податковий орган мав враховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються, і в разі встановлення факту заниження позивачем договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків, повинен був базу оподаткування в таких операціях визначити за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту1.20 статті1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334/94-ВР, на підставі якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону України №283/97-ВР, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Позиція відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР митна вартість товарів, зазначена у ввізній митній декларації, є базою оподаткування для товарів при їх імпортуванні на митну територію України і контроль за визначенням та сплатою податку на додану вартість в такому випадку здійснюється митними органами, тобто дана правова норма регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Виходячи з наведеного, митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. За таких обставин не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість в листопаді 2010 року і визначенні бази оподаткування позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 291852 грн. 90коп.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції від 05.04.2011 року № 0001102301/130.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції від 5 квітня 2011 року №0001102301/130.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст виготовлено 28 вересня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. Ю. Сорока