Рішення № 18590188, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/7728.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр"

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Про стягнення 100743,39 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.03.2011 року)

Від відповідача не зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28 вересня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення 112 667,05 грн. заборгованості за договором поставки №2607/1 від 26.07.2008 року, з яких 100 743,39 грн. основного боргу, 11 923,66 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2008 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір поставки № 2607/1 на виконання умов якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 поставила відповідачу товар, а останній свого грошового зобовязання з його оплати належним чином не виконав, у звязку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 100 743,39 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 923,66 грн. Право вимоги у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги б/н від 01.04.2009 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 19.05.2010 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. №15 від 09.06.2010 року справу №24/77 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П. у звязку із прийняттям Верховною Радою України Постанови "Про звільнення суддів" від 03.04.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 року справу №24/77 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2010 року.

У судових засіданнях 07.07.2010 року, 05.08.2010 року, 19.08.2010 року оголошувалась перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України. Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 року та ухвалою суду від 16.09.2010р. розгляд справи було відкладено.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2010р. підтримав клопотання, заявлене ним у судовому засіданні 19.08.2010 року про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №12/193 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.04.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року було зупинено провадження у справі №24/77 до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №12/193 та набрання рішенням у справі №12/193 законної сили.

01.07.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі, у звязку з набранням рішення у справі №12/193 законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року поновлено провадження у справі №24/77, розгляд справи призначено на 17.08.2011 року.

16.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з оскарження рішення у справі №12/193 до Вищого господарського суду України, однак доказів такого оскарження суду не надано. Натомість згідно даних "Діловодства Господарського суду міста Києва" матеріали справи № 12/193 16.08.2011р. було повернуто до Господарського суду міста Києва, касаційна скарга на рішення у справі та ухвалу Київського апеляційного господарського суду залишена без розгляду.

17.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з поданням до Господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання неукладеним Договору поставки №2607/1 від 15.07.2008р., однак доказів порушення провадження за вказаною позовною заявою не надано.

В судове засідання 17.08.2011 року представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з оскарженням відповідачем до Вищого господарського суду України рішення у справі №12/193, суд приходить до висновку про його необґрунтованість, а також враховує те, що рішення у справі №12/193 набрало законної сили, а отже підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з поданням ФОП ОСОБА_2 до Господарського суду міста Києва позову до ФОП ОСОБА_3 про визнання неукладеним Договору поставки №2607/1 від 26.07.2008р., суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження порушення провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначення справи до розгляду. Крім того, заявником необґрунтовано пов'язаність даної справи зі справою, до розгляду якої відповідач просить зупинити провадження у справі та необґрунтовано неможливіть розгляду даної справи до розгляду пов'язаної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду.

28.09.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з тим, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 38/345 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про визнання неукладеним Договору поставки № 2607/1 від 26.07.2008 року, який є підставою для звернення ТОВ "Музичний центр" до ФОП ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2011 року не з'явився.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи ст. 204 Цивільного кодексу України, яка проголошує презумпцію правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. При цьому, відповідача не позбавлено права в подальшому звернутись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку визначеному Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача у судовому засіданні 28.09.2011 року надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надано оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.07.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) було укладено договір поставки № 2607/1 (надалі Договір поставки).

Відповідно до п 1.1 Договору поставки постачальник постачає та передає у власність покупцеві аудіокасети, відеокасети, диски для лазерних систем зчитування із записом аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних в оригінальній упаковці з іменними контрольними марками України (ПКМ України від 24.02.2001 року № 171) (надалі - Товар).

Розділом 2 Договору поставки встановлено, що ціна товару вказується у накладній і може змінюватись на кожну партію поставки. Розрахунок за товар проводиться із відстрочкою 28 днів з моменту поставки товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки товар передається покупцеві на складі постачальника відповідно до товаротранспортної документації та відповідно до існуючих норм та правил, що встановлюють вимоги до якості даного товару відповідно до чинного законодавства України. Приймання товару по кількості, якості, асортименту здійснюється у день відвантаження товару при участі покупця в порядку передбаченому чинним законодавством України. (п. 3.2 Договору поставки).

З матеріалів справи вбачається, що постачальник передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 100 743, 39 грн., що підтверджується видатковими накладними, скріпленими підписами сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи) та актом звірки взаєморозрахунків.

Окрім того, 18 лютого 2009 року відповідач направив Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 гарантійний лист, яким гарантує здійснити повне погашення простроченої заборгованості у строк не пізніше 30 вересня 2009 року.

Проте, відповідач взятого на себе зобовязання з оплати вартості поставленого товару у встановлений строк не виконав, у звязку із чим на момент звернення позивача до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 100 743,39грн.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що відповідач борг в повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, отже, порушив умови договору, що ним не спростовано.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується передача Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відповідачу товару згідно Договору поставки та наявність у нього заборгованості у розмірі 100 743,39грн.

01.04.2009 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі Договір про відступлення права вимоги).

Пунктом 1.1 Договору про відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки № 2607/1 від 26.07.2008 року (Основний договір), укладеним між первісним кредитором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (боржник). За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором (п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 5.1 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, ані законом, ані договором не були встановлені обмеження щодо здійснення уступки права вимоги за Договором поставки від 26.07.2008 р. № 2607/1., в тому числі не передбачалось одержання згоди боржника на таку уступку.

20.05.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено копію Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту Договору поставки вбачається, що поставку товару було здійснено з відстрочкою сплати його вартості.

Відповідач в порушення взятого на себе зобовязання з оплати поставленого товару у встановлений у видаткових накладних строк не виконав, а на момент розгляду справи обовязок відповідача оплатити поставлений товар настав.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" у розмірі 100 743,39 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100 743,39 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 923,66 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором поставки строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 Договору поставки сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 1 (одного) відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, а доказів на спростування наведеного не надано, то стягнення з відповідача пені у розмірі 11 923,66 грн. є правомірним.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 3, кв. 61-62, код ЄДРПОУ 32531882) 100 743 (сто тисяч сімсот сорок три) грн. 39 коп. суму основного боргу, 11 923 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 66 коп. пені, 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 67 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 03.10.2011 року