Ухвала суду № 1858965, 08.04.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м. Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-1705/08                                                Головуючий 1 інстанції:Тимошенко К.В.     

  Категорія:   40                                                                                 Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 08 квітня 2008 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –   Шевцової Н.В.,  

           Суддів                          Бенедик А.П., Кононенко З.О.

за участю  секретаря                                Волошиної Я.В,

 представника відповідача Макаренко Т.В.,

прокурор: Кріцина Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області та Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 14.11.2007 року по справі № 9/156

за позовом  Закритого акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент"

доДержавної податкової інспекції  у м. Полтаві

Головного управління  Державного казначейства України в Полтавській області

за участю прокуратури Полтавської області

простягнення бюджетної заборгованості у сумі 239 380 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

         Закрите акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" (надалі по тексту позивач, ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент»)звернулося до суду з позовом доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві  (надалі по тексту 1-й відповідач, ДПІ у м.Полтаві), Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, надалі по тексту 2-й відповідач, ГУДКУ в Полтавській області), в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 324407 грн; стягнути з ДПІ у м. Полтаві та УДК у м. Полтаві на користь Закритого акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент» витрати по сплаті державного мита у сумі 3244,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.  

          Постановою господарського суду Полтавської області від 14.11.2007 року позовні вимоги задоволені. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент» 239380 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та 1700 грн. витрат по сплаті судового збору.

          Не погодившись з постановою суду першої інстанції 1-м відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, 1-й відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги 1-й відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п.п.7.7.5, абз. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

           Не погодившись з постановою суду першої інстанції 2-м відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, 2-й відповідач просить скасувати оскаржувану постанову, в частині стягнення з Державного бюджету України судового збору в сумі 1700 грн. та прийняти нову, якою в частині компенсації судових витрат з Державного бюджету України – відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги 2-й відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», оскільки у відповідності до зазначеного закону не передбачено загальнодержавні видатки на покриття судових витрат за рішенням суду. Також в апеляційній скарзі 2-й відповідач зазначає, що судом порушені норми ст.. 95 Конституції України, п. 8 ст. 7, ст. 23 Бюджетного кодексу України.

Позивачем надані заперечення на апеляційні скарги відповідачів, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційні скарги відповідачів без задоволення.

            Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника 1-го відповідача та прокурора, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача не підлягає задоволенню, а 2-го відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, на підставі проведених у листопаді, грудні 2006р. та січні 2007 р. господарських операцій ЗАТ „Полтавський алмазний інструмент", подав до ДПІ у м. Полтаві податкові декларації податку на додану вартість 20.12.2006 р., 20.01.2007 р. та 19.02.2007 року.

Відповідно до п.п.7.7.5-7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на протязі 30 днів після отримання податкової декларації податковий орган проводить документальну невиїзну або позапланову виїзну перевірку, заявлених ній даних.

Актами податкових перевірок №329/23-2/33804724 від 15.02.2007 р., №507/23-2/33880472 від 16.03.2007 р. та №751/23-2/33804724 від 24.04.2007 р. підтверджені вказані суми. В п'ятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування, а орган державного казначейства протягом п'яти операційних днів після отримання висновку перераховує бюджетне відшкодування на поточний рахунок платника податку.

Судом також встановлено, що стягувана за позовом сума заборгованості підтверджена наданими держаною податковою інспекцією у м. Полтаві довідками про розмір бюджетної заборгованості.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що порушені майнові права позивача, а саме: право на отримання грошових коштів з бюджету. Крім того, в порядку розподілу судових витрат, суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 1700 гривень витрат по сплаті судового збору.

           Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, з наступних підстав.

            Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, та ця обставина підтверджена довідками відповідача, що позивач має право на відшкодування з державного бюджету 239380 гривень бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість.

           Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані були перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження  надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням  необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

            Відповідно до п.п.7.7.5-7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на протязі 30 днів після отримання податкової декларації податковий орган проводить документальну невиїзну або позапланову виїзну перевірку, заявлених ній даних. В п'ятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування, а орган державного казначейства протягом п'яти операційних днів після отримання висновку перераховує бюджетне відшкодування на поточний рахунок платника податку.

Відповідач після отриманні від позивача податкових декларацій провів документальну невиїзну перевірку, яку оформив актами податкових перевірок №329/23-2/33804724 від 15.02.2007 р., №507/23-2/33880472 від 16.03.2007 р. та №751/23-2/33804724 від 24.04.2007 р.

 Довідками, які маються в матеріалах справи відповідачем підтверджено суми, які підлягають відшкодуванню. (а.с. 166-167)

Проте, відповідачем не виконані вимоги положення зазначеної норми Закону щодо надання в п'ятиденний термін після закінчення перевірки державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду, що така бездіяльність відповідача не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки відповідач не вчинив дій на виконання вимог п.п.7.7.5-7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому вважає, що судом обґрунтовано задоволено позов.

            Доводи апеляційної скарги 1-го відповідача висновків суду, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, оскільки відповідачем не доведено правомірності такої бездіяльності.

            Посилання представника відповідача в суді апеляційної інстанції на добровільне виконання відповідачем рішення суду першої інстанції, в частині відшкодування позивачеві 239380 гривень бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не є підставою для скасування рішення, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та обґрунтованому встановленню всіх обставин у справі.

            Між тим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга 2-го відповідача підлягає частковому задоволенню, оскільки здійснений судом розподіл судових витрат в частині розміру стягнення сплаченого позивачем судового збору не ґрунтується на нормах законодавства.

            Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.)

               Відповідно до п.”б” ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставка державного мита із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян складає 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. (17х0,2=3,40). 

               Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

              Позивачем надано платіжне доручення №8665 від 23.05.2007 року про сплату державного мита за подання позовної заяви у розмірі 3244,07 гривень (а.с.4).

              Колегія суддів погоджується з висновками суду, який у зв’язку із задоволенням позову, у відповідності з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати. Доводи другого відповідача щодо відсутності в бюджеті видатків на покриття судових витрат не ґрунтуються на нормах КАС України.

             Проте, враховуючи положення п.п. „б”, „з” ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” з Державного бюджету України на користь позивача підлягає  присудженню, сплачене позивачем державне мито (судовий збір) у розмірі 3,40 гривень, а не 1700 гривень, оскільки саме такий розмір судового збору встановлено для звернення до адміністративного суду.

            Отже, висновки суду щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат, понесених ним витрат по сплаті судового збору у розмірі 1700 гривень не ґрунтуються на нормах п.п. „б”, „з” ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, а тому постанова суду у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про розподіл судових витрат .  

              При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору, відповідно до ст.89 КАС України.

             Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.1 ст.194, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

                                                           УХВАЛИЛА:            

         Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

         Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України  Полтавської області - задовольнити частково.

         Постанову господарського суду Полтавської області від 14.11.2007 року по справі №9/156, в частині розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент» 3,40 грн., як відшкодування судового збору, сплаченого при подачі позову до суду, в іншій частині стягнення 1696,60 грн., сплаченого судового збору - відмовити.

           Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                 (підпис)                              Н.В. Шевцова

                        Судді:                         (підпис)                                  А.П.Бенедик

                                                                (підпис)                                    З.О.Кононенко     

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова