Постанова № 18589421, 11.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3464/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Марченко Д.Ю.,

відповідача

третіх осіб- Демчан А.В., Поярко І.В.,

- не з'явилися,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ТОВ "Техенергоресурс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011

у справі№5023/3464/11

за позовом ТОВ "Техенергоресурс"

до

(треті особиДПІ у Жовтневому районі м.Харкова

- ГУ Держказначейства України в Харківській області, ФОП ОСОБА_1.)

про стягнення 18000 грн. збитків, завданих порушенням господарського зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2011 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 (судді: Могилєвкін Ю.О., Бабакова Л.М., Плужник О.В.) рішення скасовано, в позові відмовлено з мотивів недоведеності завдання позивачу збитків з вини посадових осіб податкового органу та недоведеності їх неправомірних дій щодо відмови у прийнятті податкової звітності (декларацій з ПДВ) за травень і липень 2010р. у електронному та письмовому вигляді.

ТОВ "Техенергоресурс" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.147,173,179,224,225 ГК України, ст.ст.22,623 ЦК України, ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Зокрема, скаржник вважає, що неправомірна поведінка та вина посадових осіб відповідача у неприйнятті декларацій з ПДВ за травень-липень 2010р. підтверджена висновком Відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Харківській області від 29.10.2010, складеним за результатами службової перевірки, та наказом начальника ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 15.11.2010 №815, яким винних працівників податкового органу було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

У відповідності зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

У разі відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в якості збитків визначає понесені ним додаткові витрати у вигляді оплачених адвокатських послуг, наданих третьою особою (ФОП ОСОБА_1.) за договором від 20.08.2010 (в редакції додаткової угоди від 21.08.2010) внаслідок порушень чинного законодавства з боку посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова під час неприйняття декларацій ТОВ "Техенергоресурс" з ПДВ за травень-липень 2010р.

Водночас, суд апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів, зокрема, висновку Відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Харківській області від 29.10.2010, складеного за результатами службової перевірки, достеменно встановив недоведеність неправомірних дій посадових осіб податкового органу та щодо відмови у прийнятті податкової звітності (декларацій з ПДВ) за травень-липень 2010р. у електронному та письмовому вигляді. Адже, згідно вказаного висновку констатовано лише часткове підтвердження відомостей, викладених у скарзі директора ТОВ "Техенергоресурс" Кравченко С.В., а саме щодо порушення працівниками податкового органу термінів надсилання листів-повідомлень на адресу товариства, відсутності в листі-повідомленні від 10.08.2010 №10648/8/28-211 інформації про конкретні підстави неприйняття податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року та щодо надання листом-повідомленням від 19.08.2010 №11085/10/28-211 невірної інформації щодо недолучення платником всіх необхідних додатків до декларації з ПДВ за липень 2010 року.

Таким чином, всі інші встановлені посадовими особами відповідача порушення, які були допущені товариством при поданні податкових декларацій з ПДВ за травень і липень 2010 року, зокрема, в частині незаповнення та незакреслення певних рядків (порушення п.4.1.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"), не спростовані вищевказаною службовою перевіркою та позивачем.

Доводи скаржника про зворотне не відповідають дійсному змісту висновку Відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Харківській області від 29.10.2010 та зводяться до вибіркової переоцінки вказаного доказу, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, в обґрунтування підстав відмови в позові касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в якості збитків визначає понесені ним додаткові витрати у вигляді оплачених адвокатських послуг, наданих третьою особою (ФОП ОСОБА_1.) за договором від 20.08.2010 (в редакції додаткової угоди від 21.08.2010) внаслідок порушень чинного законодавства з боку посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова під час неприйняття декларацій ТОВ "Техенергоресурс" з ПДВ за травень-липень 2010р. у електронному вигляді, що також є порушенням відповідачем укладеного між сторонами договору про визнання електронних документів від 26.01.2010 №1259/10.

Таким чином, товариство пред'явило позов про стягнення збитків, завданих йому внаслідок порушення господарського зобов'язання з боку посадових осіб податкового органу, посилаючись в обґрунтування підстав позову на ст.ст.22,623 ЦК України та ст.ст.147,173,179,224,225 ГК України.

При цьому, під господарським зобов'язанням (господарським договором) позивач розуміє договір про визнання електронних документів від 26.01.2010 №1259/10, що є помилковим з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.173 та ч.1 ст.179 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На противагу цьому, згідно з п.14 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Тобто якщо неодмінною стороною договору відповідно до законодавства повинен бути субєкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки субєкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб. У разі ж укладання цивільної угоди між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності договірні відносини між сторонами ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться угоди, укладені за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

У господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів не відносяться, зокрема, угоди про визнання електронних документів, укладені між суб'єктом господарювання та податковим органом, права та обов'язки яких випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень однієї із сторін угоди.

Зважаючи на те, що договір про визнання електронних документів від 26.01.2010 №1259/10 укладено між сторонами у сфері податкових правовідносин, пов'язаних з порядком подання платником податків податкової звітності, а саме на підставі Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", постанов КМ України від 26.05.2004 №680 і від 28.10.2004 №1452, та наказу ДПА України від 10.04.2008 №233, що не є предметом регулювання цивільного законодавства (ч.2 ст.1 ЦК України), то вказаний договір за своєю правової природою є адміністративним договором, а не господарським договором (господарським зобов'язанням).

Наведене переконливо свідчить про те, що, пред'явивши позов про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення господарського зобов'язання посадовими особами податкового органу, позивач обрав невірний спосіб захисту цивільних прав, неправильно визначивши предмет та підстави позову, що також є підставою для відмови в такому позові.

Однак, з метою захисту своїх прав заявник не позбавлений права звернутися з позовом про відшкодування позадоговірної шкоди на підставі ст.1174 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 у справі №5023/3464/11 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Техенергоресурс" без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун