Ухвала суду № 1858934, 26.05.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-1131/08 (№22-а-3544/2007)                                        Головуючий 1 інстанції:  Костенко Л.А.

  Категорія:    40                                                                                                 Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 травня 2008 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю секретаря                                Житєньова Н.М.

представників позивача:       Скляренко О.В., Литюга І.М.,

представника відповідача:     Ануфрієва В.В. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 22.10.2007 року по справі №АС 12/463-07

за позовом Колективного підприємства «Сумська маслосирбаза»

доДержавної податкової інспекції в м. Суми

Відділення Державного казначейства в м. Суми

про  стягнення 12 100 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          Колективне підприємство «Сумська маслосирбаза» (надалі по тексту позивач, КП «Сумська маслосирбаза») звернувся  до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми  (надалі по тексту 1-й відповідач, ДПІ в м. Суми) та  Відділення Державного казначейства в м. Суми (надалі по тексту другий відповідач ВДК в м. Суми) в якому просив суд стягнути з державного бюджету 12 100 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.  

       Постановою господарського суду Сумської області від 22.10.2007 року позов задоволено. Стягнуто з державного бюджету на користь колективного підприємства «Сумська маслосирбаза» 12 100 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

        Не погодившись з постановою суду першої інстанції 1-им відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги 1-й відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови Порядку відшкодування податку на додану вартість, а також Закону України «Про податок на додану вартість».

             Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

         Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції в м.Суми подано податкову декларацію по ПДВ за вересень 2006 року, згідно якої було заявлено до відшкодування ПДВ в розмірі 170 000 грн.

           Відповідно до акту Державної податкової інспекції в м. Суми від 30.11.2006 року № 7472/23-6/00451406 про результати виїзної позапланової перевірки Колективного підприємства «Сумська маслосирбаза» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року   в сумі 170 000 грн. Бюджетне відшкодування ПДВ за вересень 2006 року здійснено частково в сумі 95 703 грн., залишок становить сума ПДВ 12 100 грн., що є предметом    спору.

            Судом також встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Владана» 20 тон цукру по ціні 3125 грн. за тону на загальну суму 75 000 грн., в тому числі ПДВ - 12 500 грн.на підставі товарної накладної від 04.08.2006 року № 28 та податкової накладної № 179 від 04.08.2006 року.

            З метою підтвердження сум податкового кредиту, заявлених КП «Сумська маслосирбаза», сумам податкового зобов'язання продавця та встановлення надмірної сплати податку до Державного бюджету по даним господарським операціям відповідачем було направлено запит для проведення зустрічної перевірки постачальника товару по ланцюгу продажу до виробника в адресу Сумської МДШ № 72918/7/23-610/630 від 21.11.2006р. по ТОВ АФ «Владана», ідентифікаційний код 30811304, загальна сума ПДВ - 12500 грн., відвантажено цукор-пісок в кількості 20 тон по податковій накладній № 179 від 04.08.2006р. на загальну суму 75000,00грн. в т.ч. ПДВ - 1250,00грн., видаткова накладна № 28 від 04.08.2006р. У складі податкового кредиту серпня 2006р. на суму ПДВ - 12500,00 грн.

          Згідно отриманої відповіді підприємство не є виробником. Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ЮВС» (Виконавець) та ТОВ АФ «Владана» (Замовник) було укладено договір від 11.10.2005 року № 119 на переробку цукрових буряків, відповідно до якого Виконавець надає послуги по переробці цукрових буряків, а Замовник приймає та оплачує надані послуги. На виконання умов договору відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.12.2005 року по договору № 119 від 11.10.2005 року здійснена переробка цукрового буряка на давальницьких умовах виконавцем ТОВ "ЮВС" для замовника ТОВ АФ «Владана» за період з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 року на суму 133 522,27 грн., в т. ч. ПДВ 22 253,71 грн.

          ТОВ "ЮВС" видана видаткова накладна № ЮВ-0000326 від 14.03.2006 року на цукор 98,6 тон та податкова накладна від 01.12.2005 року № ЮУ-0002936, номенклатура - послуги по переробці цукрового буряка в кількості 855,912 тон на суму 133 522,27 грн., в т.ч. ПДВ - 22 253,71 грн. ТОВ АФ "Владана". Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені взаємозаліком. В рахунок розрахунків за надані послуги по переробці цукрового буряка ТОВ АФ "Владана" відпустила:

- цукрові буряки в кількості 643,059 т на суму 128 325,03 грн., в т. ч. ПДВ 21 387,5 грн., підтверджено накладною та податковою накладною від 01.12.2006 року № 547;

    - мелясу в кількості 6,869 т на суму 2 472,84 грн., в т.ч. ПДВ - 412,14 грн., акт прийому-передачі від 28.12.2005 року та жом в кількості 151,355 т на суму 2 724,4 грн., в т.ч. ПДВ - 454,07 грн., акт прийому-передачі від 28.12.2005 року, податкова накладна від 28.12.2005 року № 548 на суму 5 197,24 грн., в т.ч. ПДВ -866,21 грн.

   По ланцюгу до виробника направлено запит № 30200/7/23-610/476 від 07.05.07 р., 24.05.07р., 25.05.07р., 12.06.07., 23.07.07 до ДПІ у Печерському районі м. Києва по ТОВ "ЮВС", ЗКПО 21614404, сума ПДВ 22 253,71 грн. Відповідь від ДПІ у Печерському районі м. Києва на даний момент не надходила.

         Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання Відповідача на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентами позивача, суд не оцінив, як суттєві.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивачвиконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

               або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

             Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав  для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

 Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень Відповідачем не було виконано.

          Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

            Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -   

УХВАЛИЛА:

               Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від  22.10.2007 року по справі №АС12/463-07 – без змін.

                   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                 (підпис)                              Ю.М.Філатов

                        Судді:                         (підпис)                                 Н.В. Шевцова

                                                                (підпис)                                       Н.С. Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова