Ухвала суду № 1858932, 11.06.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 червня  2008  рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошиної Я.В.

 представника позивача:       Вишневський К.М.

представника відповідача:Сластьоненко С.В,

прокуратури:Кріцина Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від  15.08.2007 року по справі №19/318

за позовом Приватного підприємства  "Ласкава"

 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

          Приватне підприємство "Ласкава" (надалі по тексту позивач) звернувся  до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Полтаві  (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000762305/0 від 17.12.2004 року.

       06.06.2006 року позивачем  надані уточнення до позовної заяви, в якому   просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 08.11.2005 року №0003322301/0.

       Постановою господарського суду Полтавської області від 15.08.2007 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Полтаві №0003322301/0 від 08.11.2005 року.

        Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

           В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п.п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення  справи

           Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

          Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Судом першої інстанції встановлено, що за результатами комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р. ДПІ у м. Полтаві складено акт від 31.10.2005 р. №480/23-1/25160785, в якому визначено порушення позивачем п.п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4., п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за 2005 рік на суму 298176 грн., в т.ч. за січень 2005 р. – 274309 грн., за лютий 2005 р. – 8234 грн. та за березень 2005 р. -15633 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003322301/0 від 08.11.2005 року про завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 298176 грн.

_________________

Справа№22-а-474/08( №22-а-2667/2007)                                           Головуючий 1 інстанції: Тимошенко К.В.

  Категорія:  41                                                                                  Доповідач: Шевцова Н.В.

При дослідженні відповідачем правильності формування складу податкового кредиту Позивача за перевіряємий період відповідачем було встановлено неможливість підтвердження факту сплати до бюджету податку на додану вартість постачальника позивача по четвертому ланцюгу - ПП „Скінг" та по третьому ланцюгу ПП „Юніко".

Судом також встановлено, що відповідно до акту перевірки від 31.10.2005 р. № 480/23-1/25160785 на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення - рішення, постачальником металобрухту на адресу позивача було ПП „Інтерресурс".

На виконання договірних зобов'язань між позивачем та ПП „Інтерресурс" останнім були виписані податкові накладні (т.2 а.с. 12-18). Сума ПДВ в складі вартості товару була сплачена позивачем своєму постачальнику - ПП „Інтерресурс". Лист вих.№174 від 25.07.2007 року. свідчить про відсутність заборгованості ПП „Ласкава" перед ПП „Інтерресурс".

Крім того, згідно довідок відповідача від 30.05.2005 року № 490/23-2/25160785 (т.3 а.с. 50-58) та від 13.05.2005 року №425/23-2/25160785 (т.3 а.с. 123-137) сума ПДВ по податкових накладних, виданих позивачу його постачальником ПП „Інтерресурс" в січні, лютому, березні 2005 року складає 1301052,98 грн., сплачено позивачем ПДВ вказаному постачальнику в цей же період (в січні, лютому, березні 2005 року) 1367250 грн., що відображено в цих же довідках.

При поданні податкових декларацій по ПДВ позивачем було заявлено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 298176 грн. сплаченої при придбанні товару від постачальника - ПП „Інтерресурс".

Судом також встановлено, що від постачальника позивача ПП „Інтерресурс" одержано податкові накладні, належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право підтверджено довідками відповідача (т.3 а.с. 57,132).

Факт придбання товару позивачем встановлений відповідачем судом встановлено з  первинних бухгалтерських документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, в довідці про результати позапланової перевірки ПП „Інтерресурс" питань взаємовідносин з ПП „Ласкава" від 05.05.2005р. №420/23-2/30486304 та довідки від 24.05.2005р. №481/23-2/30486304 (г.1 а.с. 95, 130)

Суд зазначив, що  включена позивачем до податкового кредиту сума ПДВ, щодо якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, підтверджена матеріалами справи, оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування ПДВ, має документальне підтвердження розміру податкового кредиту, тому зменшення відповідачем бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 298176грн., в т.ч. за січень 2005р. - 274309грн., за лютий 2005р. - 8234грн. та за березень 2005р. - 15633грн. є неправомірним.

   Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання відповідача на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентами позивача, суд не оцінив, як суттєві.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивачвиконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

            або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

             Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав  для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

 Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності прийнятого спірного рішення відповідачем не було виконано.

          Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

            Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -   

УХВАЛИЛА:

               Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Полтаві – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від  15.08.2007 року по справі №19/318 – без змін.

                   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст  виготовлено 17.06.2008 року

Головуючий                 (підпис)                              Ю.М.Філатов

                        Судді:                         (підпис)                                 Н.В. Шевцова

                                                                (підпис)                                       Н.С. Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова