Ухвала суду № 1858920, 17.04.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-1101/08 (№22-а-3510/2007)                                                  Головуючий 1 інстанції:  Яризько В.О.

  Категорія:   40                                                                                                 Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 квітня  2008 рокум. Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –   Шевцової Н.В.

           Суддів                          Бенедик А.П.,Кононенко З.О.  

за участю секретаря  судовго засідання:  Маймуліна А.В.

 представника позивача : Чеховський Д.Ю.                   

представника відповідача:  Літкевич О.В.

представника відповідача:   Рева Д.М.

представника відповідача: Фесенко П.П.

прокурора:  Кріцина Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2007р. по справі № АС-42/285-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю„Магазин № 34 Комінтернівський"

доДержавної податкової інспекції  у Комінтернівському районі м. Харкова   

Головного управління  державного казначейства  України у Харківській області

за участю прокуратури  Харківської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення 1 227 473,71 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

        Товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин № 34 Комінтернівський" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, Головного управління державного казначейства України у Харківській області, в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.03.2004 р. № 001012310/0 та стягнення з державного бюджету заборгованості по податку на додану вартість в сумі 2007637,00 грн. за листопад 2003 року.

      Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2004р. у позові відмовлено повністю.

      Постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області скасовано, позовні вимоги задоволені повністю.

     Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2004р. постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано, рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2004 р. № 001012310/0 на суму 780 163, 23 грн. залишено без змін, в частині відмови в позові про стягнення бюджетної заборгованості 1227473,71 грн. рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд в цій частині.

Рішенням господарського суду від Харківської області від 07.04.2005р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р., позовні вимоги ТОВ Магазин №34 "Комінтернівський" в частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 1227473,71 грн. задоволені.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2007р. рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2005р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляду справи в суді першої інстанції  позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекціїу Комінтернівському районі м. Харкова № 0000491600/0 від 21.05.2007р. та стягнути на користь позивача з держбюджету суму бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за листопад 2003р. у сумі 1227 473,71 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 16.10.2007року позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині відмови у бюджетному відшкодуванні за листопад 2003 року у сумі 1222573, 71 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин № 34 Комінтернівський" бюджетну заборгованості по податку на додану вартість в сумі 1227473,71грн. за листопад 2003 року. В частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині відмови у бюджетному відшкодуванні за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн. позов залишено без розгляду.

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

              В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», п.п.7.7.9, п 7.7 ст.7, п.п 7.4.1. п 7.4 ст. 7 , п.п. 7.1 ,7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

            Прокуратура Харківської області підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова.

            Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

            Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, щоза наслідками господарської діяльності за листопад 2003 року позивачем надано до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій зазначено суму податку на додану вартість, що належить до відшкодування шляхом зарахування на поточний рахунок позивача у розмірі 2007637,00 грн.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена документальна перевірка правильності обчисленні та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за листопад 2003р., про що складений акт перевірки № 187/23-204 від 30.03.2004р.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та виявлено завищення заявленого до відшкодування ПДВ у листопаді 2003р. на 780163,29 грн.

В іншій частині заявленої до відшкодування суми ПДВ, а саме в розмірі 1227473,71 грн., яка є предметом розгляду даної справи, у вказаному акті перевірки порушень не встановлено. Крім того, в акті перевірки зазначено, що після отримання відповідей на запит і встановлення розбіжностей між даними підприємства та отриманими відповідями буде переглянуто податковий кредит підприємства та зроблені заключні висновки.

При проведення зазначеної перевірки встановлено, що основними постачальниками товару позивачу в листопаді 2003р. були: ПП "Адлер", ПП "Аякс-2002", ПП "Діметра", ТОВ "Данфа", ПП "Дар"я", ПП "Дігма", ПП "Іліада-2002", ПП "Оса-2002", ТОВ "Тетра", ПП "Фінанс Інвест", ПП "Еллада-2002".

В ході вказаної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова зроблені запити про проведення зустрічних перевірок з контрагентами позивача.

На запити про проведення зустрічних перевірок ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова отримані відповіді стосовно:

-  ПП "Ілліада-2002" - лист ДПІ у Московському районі м. Харкова №1635/7/23-206 від 21.04.2004 р.;

-  ПП "Дігма" - лист ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №2788/7/23-514 від 23.04.2004р

-   ПП "Деметра" - лист ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №4484/7/23-514 від 15.07.2004р.

- ПФ "Дар’я" - лист ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова№4634/7/23-514 від 21.07.2004р.

Згідно зазначених відповідей по результатам перевірок підтверджено відвантаження на адресу позивача товару, згідно переліку податкових накладних, сума ПДВ по даним податковим накладним включена до податкових зобов'язань кожного підприємства та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2003р.

Інших відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не надано.

Також судом встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова був складений акт № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2003р.

Встановивши зазначені обставини, суд звернув увагу на те, що даний акт перевірки складений більше ніж через три роки після складання попереднього акту перевірки правильності відшкодування сум ПДВ за той же самий період, а саме за листопад 2003р.

В акті перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. встановлено, що в листопаді-грудні 2003р. розрахунки за ТМЦ підприємство позивача з постачальниками проводили шляхом надання векселів, грошові кошти на розрахункові рахунки підприємств-постачальників по зобов'язанням платежу по векселям, виданим за отримані у листопаді, грудні 2003р. ТМЦ не перераховувались.

Також в акті перевірки зазначено, що на підставі отриманих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок встановлено  припинення державної реєстрації ПП "Дігма" 19.04.2005р. № 1480110002004036.

З цієї обставини, ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова зроблено висновок, що у зв'язку із скасуванням державної реєстрації ПП "Дігма" (постачальник товару по 1 та 2 ланцюгу), неможливо встановити факт придбання товару у виробника, а також визначити чи проведено розрахунок грошовими коштами постачальниками у 1 та 2 ланцюгах.

В акті перевірки перераховані документи, які досліджувались перевіряючими при проведенні перевірки за податкові періоди – листопад, грудень 2003 року, а саме: декларації позивача за 9 місяців 2003р., за 2004рік, за 2005 рік, за 2006 рік, за 1 квартал 2007 року.

За наслідками перевірки перевіряючі дійшли до висновку, що позивач відповідно п.1.8 ст.1, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач немає права на отримання відшкодування ПДВ за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн. та за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн. через відсутність надмірної сплати ПДВ до державного бюджету.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000491600/0 від 21.05.2007р., яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2003р. у сумі 1222573,7 грн. та за грудень 2003р. у сумі 1059873,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що 1-відповідачем без достатніх на те підстав складений акт перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р., в частині відмови у бюджетному відшкодуванні за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн. При цьому суд зазначив, що згідно п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги  в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2003р. у сумі 1227473,71 грн. нормативно тадокументально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

             Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції до 25 березня 2005 року), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п 7 4 ст.7 Закону „Про ПДВ” будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів наоплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005 року).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

 В судовому засіданні першим відповідачем по справі не заперечувалось, що до складу податкового кредиту за листопад 2003р. позивачем включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи.

Дані податкові накладні не мають будь-яких недоліків та їх порядок заповнення відповідає порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів вважає хибними доводи ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова щодо порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону „Про ПДВ”, враховуючи, що позивачем правомірно визначений податковий кредит за листопад 2003р. по першій з події - даті отримання податкових накладних.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги перший відповідач посилається на п.1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який визначає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.       

Проте, зазначений пункт дає загальне поняття "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Крім того, п.1.8 ст.1 Закону „Про ПДВ” не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який в редакції у періоді, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення. При цьому підставою для отримання відшкодування, на час виникнення спірних відносин між сторонами, були дані тільки податкової декларації. 

Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України „Про ПДВ” вбачається, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

            Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

             Законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції до 25.03.2005 року) не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахування суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

         Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть відмовляти у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої відмови.

           Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

         З матеріалів справи вбачається, що згідно відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх зобов'язань зобов'язання з ПДВ по податковим накладним, виданим на адресу позивача.

Позивач мав тривалі фінансово-господарські відносини зі своїми постачальниками, а отже оплачував вартість товару не окремо по кожній поставці, а робив перерахування постачальникам певних сум. Отже, відокремити сплату постачальникам вартості товару саме за листопад 2003р. не надається можливим.

Перерахування коштів позивачем за придбаний ним у листопаді 2003 року товар підтверджено платіжними дорученнями, в яких суми на адресу постачальників було перераховано, з врахуванням суми ПДВ.

Крім того, на підтвердження того, що за листопад 2003р. позивачем повністю проведений розрахунок з постачальниками товару в матеріалах справи наявні копії актів звірки взаєморозрахунків, складені з постачальниками в липні 2004 року, з яких вбачається, що розрахунок за відпущену продукцію був зроблений шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Наведені докази спростовують доводи представника першого відповідача щодо здійснення позивачем розрахунків векселями.

При цьому, колегія суддів, звертає увагу на те, що в порушення вимог ст.71 КАС України ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова не надано жодного доказу щодо здійснення позивачем у спірних періодах розрахунків векселями,крім зазначення про це в актах перевірки. Проте, акти перевірок не містять вказівки на номер та дату векселів, що були передані позивачем постачальникам в розрахунок за отриманий товар.

Також, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що в тих випадках, коли позивач за отриманий в листопаді 2003 року товар перераховував оплату в наступних періодах, після листопада 2003р., то в ці періоди позивачем не включались до складу податкового кредиту суми ПДВ, що перераховувались у складі вартості товару, оскільки це було зроблено по першій з події - отримання податкових накладних у листопаді 2003р.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2007 року ДПІ у Комінтернівському районі було проведено перевірку правильності заявленого позивачем ПДВ до відшкодування за листопад, грудень 2003р.

В акті, складеному під час проведення цієї перевірки не зазначено, що перевіряється податковий період, який вже було перевірено 30.03.2004 року.

При цьому, колегія суддів також зауважує, що перевірка 21.05.2007 року була проведена більш ніж через три роки після проведення попередньої перевірки та більше ніж через три роки першим відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, що є порушенням п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто відповідач діяв поза межами норм законодавства.

В акті перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова встановлено, що державну реєстрацію ПП "Дігма" припинено 19.04.2005р. У зв’язку з тим, що ПП "Дігма" (постачальник товару по 1 та 2 ланцюгу) скасовано державну реєстрацію, перевіряючими зроблено висновок про неможливість встановити факт придбання товару у виробника, а також визначити чи проведено розрахунок грошовими коштами постачальниками у 1 та 2 ланцюгах.

           Проте, здійснюючи такі висновки перевіряючими не враховано, що першим відповідачем був отриманий лист ДПІ у Ленінському районі М.Харкова № 2788/7/23-514 від 23.04.2004р. (т.2 а.с. 84-88) щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Дігма" та будь-яких порушень не встановлено. Відвантаження на адресу позивача товару підтверджується товарно-транспортними накладними, ПП "Дігма" позивачеві виписані податкові накладні в листопаді 2003р. на загальну суму 7117353,45 грн., в т.ч. ПДВ- 1188225,57 грн., суми за даним накладним включені до податкових зобов'язань, відображених у книзі обліку продажу товарів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2003р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що решта зустрічних перевірок по іншим фактам взаємовідносин з ПП "Дігма" не були своєчасно проведені саме з вини першого відповідача, оскільки в акті перевірки від 21.05.2007р. зазначено, що припинення державної реєстрації ПП "Дігма" відбулось 19.04.2005р., а зустрічні перевірки постачальників позивача проводились протягом 2004 року, а отже податковим органом несвоєчасно направлені запити щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Дігма", тобто ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова діяла з порушенням п.п. 7.7.5., 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 

Також колегія суддів зазначає що припинення державної реєстрації ПП "Дігма" відбулось в установленому законодавством порядку (зворотнього судом не встановлено та не надано доказів), а отже ПП "Дігма" не мало заборгованості перед бюджетом, в тому числі і зі сплати ПДВ.

При цьому лише сам факт припинення державної реєстрації підприємства, з яким позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини, не свідчить про неправомірність заявлення позивачем сум ПДВ до відшкодування з держбюджету.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо складення першим відповідачемакту перевірки № 1859/16-013/23459824 від 21.05.2007р. та прийняття за висновками цього акту податкового повідомлення-рішення № 0000491600/0 від 21.05.2007р. в частині відмови у бюджетному відшкодуванні за листопад 2003р. у сумі 1222573,71 грн. з порушенням вимог законодавства, а саме п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України „Про ПДВ”.

Згідно п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції до 25.03.2005 року) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

 Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Відповідно до підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону „Про ПДВ”, колегія суддів вважає, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

 При цьому, колегія суддів відхиляє посилання першого відповідача на внутрішні документи, розроблені та затверджені державною податковою службою. Зміст цих документів зводиться до того, що наказами та розпорядженнями Державної податкової адміністрації України (накази “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ” від 12.11.2002 № 538/ДСК, “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами” від 24.04.2003 № 196/ДСК) рекомендується не надавати довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб’єкт, що вимагає відшкодування.

Такі посилання є необґрунтованими, оскільки по-перше, зазначені накази не зареєстровані в Міністерстві юстиції України; по-друге, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але непроведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановленого Законом України „Про ПДВ”.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України “Про податок на додану вартість”.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

             Обов’язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Проте, проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений ЗакономУкраїни „Про ПДВ”термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону„Про ПДВ”.

 Враховуючи, що 30.04.2004 року при проведенні першим відповідачем  документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем за листопад 2003 року по декларації з визначеною сумою до відшкодування ПДВ в розмірі 2007637,00 грн, встановлено завищення цієї суми на 780163,29 грн, тобто фактично підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ розмірі 1227473,71 грн (2007637,00 – 780163,29 = 1227473,71), відшкодування якої є предметом розгляду по справі та приймаючи до уваги, що перевірка, цього ж податкового періоду від 21.05.2007 року, за наслідками якою складено акт від 21.05.2007 року та прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення проведена поза межами зазначених вище норм законодавства, а зустрічні перевірки проводились ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова з порушенням термінів, встановлених Законом України „Про ПДВ” та при підтверджені позивачем правильності формування податкового кредити за листопад 2003 року, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

           Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

                Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

                Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова – залишити без задоволення , а  постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2007р. по справі № АС-42/285-07 – без змін .

             Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                 (підпис)                              Н.В. Шевцова

                        Судді:                         (підпис)                                  А.П.Бенедик

                                                                (підпис)                                    З.О.Кононенко     

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова