Ухвала суду № 1855757, 28.05.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 травня2008 рокум.Харків

 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошиної Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюпрокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова  на постанову   господарського суду Харківської області від 10.05.2007 року  по справі№АС-13/497-06

за позовом Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському  районі м Харкова

доПриватного підприємства «Фрегат» м. Харків

     Приватного підприємства «Авангард Інвест Компані» м. Луганськ

про     визнання нечинними господарських зобов’язань –

ВСТАНОВИЛА:

          Прокуратура Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському  районі м. Харкова (надалі по тексту позивач) звернулась  до суду з позовом до Приватного підприємства «Фрегат»  (надалі по тексту перший відповідач) та Приватного підприємства «Авангард Інвест Компані» (надалі по тексту другий відповідач), в якому просила суд на підставі ст..ст.207, 208 ГК України, визнати недійсними господарські зобов'язання за правочином поставки від 14.01.2005р. № 5 у сумі 165088,21 грн., укладеними між що Приватним підприємством „Авангард Інвест Компані" та Приватним підприємством „Фрегат", стягнути з Приватного підприємства „Фрегат" в доход держави вартість отриманого від Приватного підприємства „Авангард Інвест Компані" товару в сумі - 165088,21 грн.

        Постановою господарського суду Харківської області від 10.05.2007 року провадження у справі в частині 2 відповідача ПП «Авангард Інвест Компані» закрито, а в решті позовних вимог – відмовлено.

        Не погодившись з постановою суду першої інстанції прокуратурою Орджонікідзевського  району м.Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п.1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статей 5, 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи. Також позивач зазначає, що несплата  Приватним підприємством «Фрегат» та Приватним підприємством «Авангард Інвест Компані» м. Луганськ  податків та зборів завдасть шкоди державному бюджету України.

             Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП "Фрегат" та ПП " Авангард Інвест Компані", було укладено договір купівлі-продажу № 5 від 14.01.2005 року, згідно умов якого ПП "Фрегат" придбав у ПП " Авангард Інвест Компані"  певний товар.

Справа №22-а-283/08( №22-а-2333/2007)                                    Головуючий 1 інстанції:      Хачатрян В.С.

  Категорія:  47                                                                                      Доповідач: Шевцова Н.В.

На виконання умов договору ПП " Авангард Інвест Компані" було видано на користь ПП "Фрегат" накладні на загальну суму 192388,21 грн., а саме, податкову накладну №135 від 14.01.2005 року, накладну № 154 від 18.02.2005 року. Також, були виписані податкові накладні №135 від 14.01.2005 р. 79566,63 грн. у т.ч. ПДВ -15913,42 грн., № 154 від 18.02.2005 р. на суму 58006,80 грн. у т.ч ПДВ -11601,36 грн.

На підставі зазначений документів, суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням того, що сторони виконали зобов'язання за договором купівлі-продажу № 5 від 14.01.2005 року.

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2005 року припинено державну реєстрацію ПП " Авангард Інвест Компані", але підприємство не було видалено з ЄДРПОУ на момент укладення спірного правочинну та відповідно на момент укладення спірного правочинну було платником податку на додану вартість.

З довідки Головного Управління статистики  у Луганській  області, судом встановлено, що  ПП  "Авангард  Інвест  Компані"  код  33241257  видалено з ЄДРПОУ відповідно до рішення про його ліквідацію від 25.12.2006 р.

У зв’язку із ліквідацією юридичної особи ПП " Авангард Інвест Компані" – відповідача по справі, та видалення цього підприємства з ЄДРПОУ, суд першої інстанції закрив щодо нього провадження по справі.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що на момент здійснення господарських операцій, 2-відповідач не знаходився в Єдиному державному реєстрі (скасовано державну реєстрацію). На момент укладання та виконання оскаржуваного договору 2-відповідач мав цивільну правоздатність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи на підставі вищенаведених фактів в їх сукупності, не встановлено, що у ПП "Авангард Інвест Компані" або ПП «Фрегат», завідомо була мета здійснення угоди всупереч засадам законодавства в сфері підприємницької діяльності та оподаткування.

 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження.

Згідно ч.5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, суд обґрунтовано закрив провадження по справі з підстав, ліквідації другого відповідача, як юридичної особи, що відповідає положенню  п.5 ч.1 ст. 157 КАС України.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для задоволення іншої частини позовних вимог.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач не довів, що другий відповідач не міг сплачувати податки згідно законодавства на період укладення договору з першим відповідачем.

             Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що само по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів ПП "Авангард Інвест Компані", його свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення його державної реєстрації не є підставою для визнання спірної угоди такої, що укладена з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

             Наявність умислу не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання установчих документів однією зі сторін договору недійсними та скасування її реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.

             Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що як на момент укладання угоди ПП "Авангард Інвест Компані" перебувало в Єдиному державному реєстрі (т.1 а.с.52), на час укладання угоди мало свідоцтво платника податку на додану вартість (т.1 а.с.37). 

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду, що господарські зобов'язання, які виникли при виконанні спірної угоди, не підлягають визнанню недійсними згідно ст. 207 ГК України.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом частини першої статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною першою статті 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

            Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

       Згідно 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків , передбачених законом.

      Отже, оскільки позивач подав адміністративний позов до господарського суду лише 26.10.2006р., тобто більше ніж через рік після укладення відповідачами спірної угоди, колегія суддів вважає, що позивачем порушено строки, передбачені ст.250 ГК України щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

             Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

            Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

УХВАЛИЛА:

               Апеляційну скаргу Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському  районі м Харкова– залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від10.05.2007 року  по справі№АС-13/497-06  – без змін.

                   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                 (підпис)                              Ю.М.Філатов

                        Судді:                         (підпис)                                 Н.В. Шевцова

                                                                (підпис)                                       Н.С. Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова