Ухвала суду № 1800612, 07.05.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м. Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)

Справа 22-а-3118/08

Категорія – 41Головуючий 1 інстанції – Перцова Т.С.

Доповідач – Ємельянова В.І.

УХВАЛА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

07.05.2008 рокум. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого – судді             Ємельянової В.І.

Суддів                                     Гуцала М.І.

                                                 Філатова Ю.М.

За участю секретаря              Житєньової Н.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від                 21.12.2007 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Надія” до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

07 серпня 2008 року ТОВ “Торговий будинок “Надія” звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому після уточнення позовних вимог просило: визнати недійсним рішення Харківської ОДПІ № 0000332200/0 від 27.07.2007 року про стягнення 179194,58 грн.; зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Акту перевірки № 2072/2200-25612905 від 19.07.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Торговий будинок “Надія” зазначило, що  здійснює зовнішньоекономічну діяльність на підставі зовнішньоекономічного контракту № 2006ТОСМ8С-1С044 від 20.03.2006 року, укладеного з LG Chem Ltd (Південна Корея). На виконання умов вищевказаного контракту ТОВ “Торговий будинок “Надія” здійснило передоплату згідно платіжних доручень іноземній валюті: № 1 від 19.01.2007 року в розмірі 504 000,00 дол. США, № 2 від 14.02.2007 року в розмірі 352 800,00 дол. США,  № 3 від 02.03.2007 року в розмірі 436 050,00 дол. США. Позивач вважає, що товариством не було порушено 90 денного терміну, встановленого для розрахунків в іноземній валюті по імпортним операціям.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція, проти позову заперечувала та зазначила, що нею на підставі п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ “ТБ “Надія” з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2007 року по 08.06.2007 року, про що складено акт від 19.07.2007 року № 2072/2200-25612905. На підставі вказаного акту було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000332200/0 від 27.07.2007 року за порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 року № 185/94-ВР.

Відповідач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено відповідно до діючого законодавства, отже вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000332200/0 від 27.07.2007 року про стягнення 179195,00 грн.

28 грудня 2007 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу на зазначену постанову суду.

В апеляційній скарзі Харківська об'єднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду та прийняти рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ “ТБ „Надія” з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 01.01.2007 року по 08.06.2007 року.

Під час перевірки було встановлено порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, яке полягало в тому, що позивач на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 2006LGСМSС-1С044 від  20.03.2006 року здійснив передоплату нерезиденту згідно платіжних доручень в іноземній валюті: № 1 від 19.01.2007 року 504000,00 дол. США (а.с. 28), № 2 від 14.02.2007 року 352800,00  дол. США (а.с. 29), № 3 від 02.03.2007 року 436050,00 дол. США (а.с. 30) за ПВХ, який на територію України надійшов партіями 23 травня 2007 року, 25 травня 2007 року, 04 червня 2007 року з порушенням 90-денного строку, передбаченого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. За результатом перевірки складено Акт  № 2072/2200-25612905 від 19.07.2007 року (а.с. 7-10).

ТОВ „ТБ „Надія” надало заперечення до акта перевірки №  2072/2200-25612905 від 19.07.2007 року, в яких зазначило, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією встановлено та нараховано стягнення пені в розмірі 179194,58 грн. безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства (а.с.12-13). По платіжному дорученню № 1 від 19.01.2007 року на 20.04.2007 року дебіторська заборгованість склала 214200,00 дол. США, пеня відповідно: 214200,00 дол. США* 0,3%*8 днів=5140,80 дол. США або 25961,04 грн. по курсу НБУ станом на 27.04.2007 року 1 дол. США=5,05 грн. По платіжним дорученням № 2 від 14.02.2007 року та № 3 від 02.03.2007 року строк не порушений.

На підставі зазначеного Акту Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією було прийнято рішення № 0000332200/0 від 27 липня 2007 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 179 195,00 грн. за порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”(а.с. 14).

Судом першої інстанції встановлено, що спір виник із-за різного тлумачення сторонами визначення дати імпорту товарів. Харківська об'єднана державна податкова інспекція вважає датою імпорту - дату оформлення ВМД, а позивач - дату фактичного перетину митного кордону (СМR).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 року № 959 XIIз подальшими змінами, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін “момент перетину товаром митного кордону України” визначено Митним кодексом України. Пункт 2 ст. 1 Митного кодексу України визначає термін “ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі території України”, що означає сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України “переміщення товарів через митний кордон України” визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.

Пунктом. 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено поняття“пропуск через митний кордон України”, яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України, або за межами цієї території з метою, заявленою митниці.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів (фактичне перетинання митного кордону), митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп „Під митним контролем” на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, вантажна митнадекларація є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів. Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а являє собою документ, який є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Відповідно до п.п. 3.2. п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.11.1998 року № 723, штамп „Під митним контролем” має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на СМR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, інвойсах або на документах, що їх замінюють.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перебування під митним контролем товарів неможливо без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відбитком штампа “під митним контролем” з відповідною датою, що засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою імпорту товару є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Порушення резидентами зазначеного строку відповідно до ст.4 вказаного Закону є підставою для нарахування резиденту до сплати пені у розмірі 0,3% від суми недоотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) за кожний день прострочення.

Комерційний інвойс № 20175183 від 02.02.2007 року (а.с. 31) свідчить, що товар перетнув митний кордон України 16.03.2007 року; комерційний інвойс № 20175184 від 09.02.2007 року (а.с. 32) свідчить, що товар перетнув митний кордон України 04.04.2007 року; комерційні інвойси за №№ 20175926 від 15.02.2007 року, 20175927 від 15.02.2007 року (а.с. 33-34) свідчать, що товар перетнув митний кордон України 27.04.2007 року при контрольній даті 20.04.2007 року, то по платіжному дорученню № 1 від 19.01.2007 року на суму 214200,00 доларів США позивачем дійсно допущено порушення 90-денного терміну у 8-м днів, тобто пеня становитиме відповідно: 214200,00 доларів США *0,3%*8 днів = 5140,80 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 27.04.2007 року, де 1 долар США = 5,05 грн., становить 25961,04 грн.

Комерційні інвойси за №№ 20175927 від 15.02.2007 року (а.с. 34), 20175930 від 28.02.2007 року (а.с. 35) підтверджують, що товар перетнув митний кордон України 27.04.2007 року; комерційні інвойси № 20180063 від 09.03.2007 року (а.с. 36) свідчать, що товар перетнув митний кордон України 29.04.2007 року при контрольній даті 15.05.2007 року, то по платіжному дорученню № 2 від 14.02.2007 року позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Комерційні інвойси №№ 20180063 від 09.03.2007 року (а.с. 36), 20180065 від 09.03.2007 року (а.с. 37), 20180101 від 21.03.2007 року (а.с. 38) свідчать, що товар перетнув митний кордон України 29.04.2007 року; комерційний інвойс № 20175931 від 28.02.2007 року (а.с. 39) свідчить, що товар перетнув митний кордон України 10.05.2007 року при контрольній даті 31.05.2007 року, то по платіжному дорученню № 3 від 02.03.2007 року позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Правильним є висновок суду першої інстанції щодо того, що ТОВ “ТБ „Надія” не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону Україні “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” на підставах, які вказані в Акті перевірки №2072/2200-25612905 від 19.07.2007 року, та пеня повинна бути нарахована лише за 8-м днів в розмірі 25961,04 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів проходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Надія” до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

            Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий               (підпис)                 В.І. Ємельянова

          Судді                             (підпис)                 М.І. Гуцал

                                     (підпис)                         Ю.М. Філатов

Повний текст ухвали виготовлений 08.05.2008 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

         Суддя                                   В.І. Ємельянова