Постанова № 18584912, 10.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4140/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача –не з’явився

третьої особи –не з’явилась

першого відповідача –Москаленко Я.М.

другого відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3485 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2011 року у справі №5023/4140/11

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Донецьке вище професійне гірниче училище № 107, м.Донецьк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток. Телеком", м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком", м. Харків

про стягнення 27 057,66 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", в якому просило стягнути з останнього неустойку в розмірі 388,74 грн. за користування майном на користь державного бюджету.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2009 р. здійснено заміну первісного відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Восток. Телеком" (далі –перший відповідач) та залучено в якості другого відповідача по справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком" (далі –другий відповідач).

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. позовні вимоги позивача до першого відповідача задоволено, відносно вимог до другого відповідача –відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р. апеляційні скарги відповідачів задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. скасовано, у задоволенні уточнених позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 5015,43 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р. та рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2010 р. передано за підсудністю до господарського суду Харківської області позовну заяву позивача про стягнення з відповідачів неустойки у розмірі 388,74 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. у задоволенні позовних вимог позивача до першого та другого відповідачів відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Заявою від 29.06.2011 р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з першого відповідача неустойку в розмірі 27057,66 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 липня 2011 року у справі № 5023/4140/11 (суддя Яризько В.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2011 року у справі № 5023/4140/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним, прийнятим в наслідок неповного дослідження обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, зазначає про правомірність своїх позовних вимог по стягненню з відповідачів вищезазначеної суми.

Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надала, надіслала на адресу суду лист з проханням розглянути справу без участі її представника.

Позивач та другий відповідач, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, другого відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні представник першого відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 грудня 2006 року між позивачем (орендодавець) та Донбаською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" (орендар) був укладений договір оренди № 3036/2006, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 13,64 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 57, що знаходиться на балансі вищого професійного училища № 107 м.Донецька (балансоутримувач).

Актом прийому-передачі від 12.12.2006 р. підтверджується факт передачі орендованого майна орендарю (т. 1 а. с. 14).

Відповідно до п. 10.1. договору його укладено строком на 360 днів з 12.12.2006 р. по 07.12.2007 р.

Пунктом 10.6. договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно з п. 5.7. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.7. договору реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на орендоване майно третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Аналізуючи матеріали справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що реорганізація первісного орендаря за договором у ТОВ "Восток. Телеком" не змінює зобов’язань сторін за договором оренди № 3036/2006 від 12.12.2006 р., про що також зазначено у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2010 р. у справі № 16/112пн та від 07.04.2010 р. у справі №16/111 (між тими ж сторонами).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 785 ЦК України та п. 2.4. договору оренди № 3036/2006 від 12.12.2006 р., згідно з якими у разі припинення договору оренди майно повертається орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передачі. У зв’язку з неповерненням орендованого майна після закінчення терміну дії договору, позивач просить стягнути з орендаря неустойку в розмірі 27057,66 грн. за період з 25.12.2008 р. по травень 2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи з системного аналізу положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів зазначає, що пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди, а тому не потребує окремого судового врегулювання.

Як вбачається із матеріалів справи, листом № 06/04-11308 від 19.12.2008 р. позивач повідомляв орендаря про закінчення терміну дії договору 01.12.2008 р. та про те, що він відмовляється від продовження його дії, а також зобов’язував терміново повернути орендоване майно балансоутримувачу по акту приймання-передачі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 19.12.2008 р. (т. 1 а. с. 8), однак до теперішнього часу майно балансоутримувачу не повернуто.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2009 р. у справі №16/112пн між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010р., позовні вимоги позивача задоволено та зобов'язано ТОВ "Восток. Телеком" повернути балансоутримувачу - Вищому професійному училищу № 107 орендоване майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 13,64 кв. м, розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 57, за актом приймання-передачі в місячний термін з дня набрання рішенням чинності. Крім того, даним рішенням встановлений факт припинення дії договору оренди № 3036/2006 від 12.12.2006 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства та обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що в зв’язку з припиненням дії договору оренди №3036/2006 від 12.12.2006 р. та неповерненням орендарем за рішенням суду орендованого майна, позовні вимоги позивача про стягнення з першого відповідача на користь державного бюджету неустойки у розмірі 27057,66 грн. за період користування майном з 25.12.2008 р. по травень 2011 р. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про те, що реорганізація орендаря не є підставою для припинення дії договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірний договір припинився у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно яких строк нарахування неустойки не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Нарахування позивачем неустойки здійснено на підставі положень ст. 785 ЦК України та п. 5.7 договору оренди № 3036/06 від 12.12.2006 р., з яких вбачається, що обов'язки орендаря в орендних правовідносинах не обмежується строком дії договору оренди та існують після його припинення, а саме: обов'язок негайно повернути річ та сплатити неустойку за її несвоєчасне повернення у разі одержання відповідної вимоги орендодавця.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З вищенаведених норм чинного законодавства слід зробити висновок, що стягнення неустойки за ст. 785 ЦК України та неустойки, визначеної у ст. 549 ЦК України мають різну правову природу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

А виходячи з приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України за договором найму неустойка стягується за весь час прострочення повернення майна.

Отже, неустойка стягнення якої передбачено зазначеною нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов’язання щодо повернення об’єкту оренди, а відтак, слід визнати невірним висновок суду першої інстанції про обмеження нарахування неустойки шестимісячним строком.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.01.2011 р. у справі № 40/176 та від 19.05.2011р. у справі № 16/260.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарзі ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та приписах чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та не правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2011 року у справі № 5023/4140/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток. Телеком" (61010, м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 35074228) на користь державного бюджету України (р/р 31117093700002, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька ГУДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686537) 27057,66 грн. неустойки за період з 25.12.2008 р. по травень 2011 р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток. Телеком" (61010, м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 35074228) на користь державного бюджету України (одержувач –УДК в м. Харкові, номер рахунку 31110095700002, код 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача –ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) державне мито в сумі 405,86 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток. Телеком" (61010, м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 35074228) до державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Камишева Л.М.