Постанова № 18584878, 08.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3897/11

(новий розгляд справи № 16/57-10)

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1., дов. б/н від 22.08.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3343 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року у справі № 5023/3897/11 (новий розгляд справи № 16/57-10)

за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків,

до Приватного підприємства "Золота Нива 1", с. Забавне Ізюмського району Харківської області,

про стягнення 23 124,16 грн.,

встановила:

Державна екологічна інспекція в Харківській області (позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Золота Нива 1" (відповідача) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка була прийнята господарським судом Харківської області до провадження, просила суд стягнути з відповідача на користь бюджету Куньєвської селищної ради Ізюмського району Харківської області, 23124,16 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про відходи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року у справі № 16/57-10 (суддя Жельне С.Ч.) позов було задоволено: стягнуто з Приватного підприємства "Золота Нива 1" на користь бюджету Куньєвської селищної ради Ізюмського району Харківської області шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про відходи в розмірі 23124,24 грн.; стягнуто з Приватного підприємства "Золота Нива 1" в дохід державного бюджету 231,24 грн. державного мита і 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року вказане рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011року у справі № 16/57-10 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року було скасовано, а справу направлено до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справі присвоєно номер 5023/3897/11.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд вказав на те, що судами цих інстанцій не було досліджено обставин правильності застосування позивачем коєфіціенту засмічення 4.0 при визначенні розміру шкоди, а також прийнято рішення стосовно прав та обов"язків Куньєвської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року у справі № 5023/3897/11.(суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено повністю.

Державна екологічна інспекція у Харківській області не погоджується з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм матеріального права. Подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване нею рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивачем виконані всі вимоги Методики та Методичних рекомендацій щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення та забруднення земельних ділянок, зокрема пункти 3.1, 36. цих рекомендацій .

Також вказує на те, що, виходячи з положень пункту 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, Інспекція не повинна відбирати проби шляхового покриття для встановлювання забруднення, оскільки шляхове покриття не є грунтом.

Крім того, зазначає, що, на його думку ,є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок шкоди від засмічення і забруднення здійснено позивачем без наявності довідки про віднесення земельних ділянок, що зазнали засмічення і забруднення до категорій за цільовим призначенням, оскільки, враховуючи вимоги Методичних рекомендацій, Інспекцією був здійснений запит, за результатами котрого отримані відповідні відповіді: лист від 15.09.09 № 5307 від Держкомзема у Ізюмському районі Харківської області, в якому вказано, що вищезазначені земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення;- лист від 15.09.2010 № 6974 щодо надання нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Куньєвській сільській раді, який був наданий до Господарського суду Харківської області.

Також вказує на те, що відповідно до позову, Інспекцією було розраховано дві претензії за засмічення земельної ділянки відходами зернопереробки, зміт з території (претензія № 480) та за забруднення земельної ділянки по вул. Садовій по ДДТ та ГХЦГ (претензія №481).

А тому, на думку позивача, для розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати негативний вплив на ґрунт, оскільки факт наявності сторонніх предметів на земельній ділянці вже є засміченням. До того ж, відповідно до акту відбору проб чітко вказане місце відбору проб - ґрунт, а не тверде асфальтне покриття дороги. Таким чином, результати обстеження та результати досліджень зразків проб ґрунтів є прямим доказом засмічення земельної ділянки відходами зернопереробки, зміт з території та забруднення земельної ділянки по вул. Садовій по ДДТ та ГХЦГ.

Окрім цього, вказує на те, що є необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що неможливо встановити точне місце розливу шкідливої речовини, так як згідно з картою-схемою відбору проб від 31 липня 2009 року та планом схемою земельної ділянки від 31 липня 2009 року, чітко вказане місце та площа розливу невідомої речовини, а саме: розлив трапився по вул. Садовій, 27 площею 2,38 м2.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.10.2011 року на 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2011 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 05.10.2011 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що в порушення пунктів 3.5., 3.5.1., 5.7. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, при визначенні розміру шкоди за засмічення земельної ділянки позивачем безпідставно застосовано коефіцієнт засмічення 4,0, оскільки вимірювання товщини шару відходів не здійснювалось.

Також вуказує на те, що актом обстеження земельної ділянки №04-17-234 від 31.07.2009 р. не зафіксовано товщину шару відходів або об'єм відходів, а із показників, які необхідні для визначення розмірів шкоди, даним актом встановлено лише площу засмічення земельної ділянки (150 х 50 м та 30 х 40 м)..

Крім того, зазначає, що в порушення пункту 3.2. Методики відповідачу нараховано шкоду за розміщення на відкритому грунті сторонніх предметів і матеріалів, яке не призвело та не може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а в порушення п.4.10.2., п.5.8.2. Методики розрахунок розміру шкоди за засмічення і забруднення земель здійснено позивачем без наявності довідки про віднесення земельних ділянок, що зазнали засмічення і забруднення, до категорій за цільовим призначенням.

До того ж, в порушення пункту 4.7 та пункту 5.6. Методики розрахунок розміру шкоди за засмічення і забруднення земель здійснено позивачем без наявності довідки про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Також вказує на те, що атом обстеження земельної ділянки №04-17-234 від 31.07.2009 року та актом обстеження засміченої земельної ділянки №04-17-234/1 від 31.07.2009 року не конкретизовано, які саме відходи зернопереробки та будівельне сміття, а також яка саме речовина були виявлені на земельних ділянках. При цьому, позивачем не дотримано обов'язкових вимог, які висуваються до відбору проб грунту.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115820581621, про вручення віпозивачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 31.07.2009 р. Державною екологічною інспекцією в Харківській області було здійснено обстеження території в населеному пункті с. Куньє, Ізюмського району, на підставі листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 30.07.09 року № 10-04-1761, щодо витікання невідомої речовини по вул. Садовій при вивезенні сміття та відходів зернопереробки.

Після обстеження даної території державними інспекторами були складені акт обстеження земельної ділянки від 31.07.09 року № 04-17-234 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 31.07.09 року №04-17-234/1.

Згідно з актом від 31.07.09 року № 04-17-234 на земельній ділянці біля поля ПП “Золота Нива 1” на відстані 1,1 км від житлових будівель с. Куньє на площі 150x50 м та 30x40 м розміщено відходи зернопереробки та будівельного сміття. На підставі даного акту, відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції був складений акт відбору проб грунтів від 31.07.2009 р. № 31-б/к-169-178.

Згідно актом від 31.07.09 року №04-17-234/1 поблизу проїзної частини по вул. Садовій у с. Куньє, напроти буд. 27 виявлено розлив невідомої речовини на площі 2,38 м. (5,95м. х 0,4 м). За результатами відбору проб грунтів Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією було здійснено обстеження зразків проб на наявність пестицидів. Результати даного обстеження встановили забруднення земельних ресурсів в результаті перевищення норм гранично-допустимих концентрацій та фонових значень по дихлордифенилтрихлорметилметану (ДДТ) та гексахлорциклогексану (ГХЦГ).

Відповідно до пункту 2 “Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 № 149, забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

За вказаною Методикою позивачем була розрахована шкода, за забруднення земельних ресурсів (ДЦТ та ГХЦВ), яка становить 0,95 грн. та шкода, за засмічення земельної ділянки відходами зернопереробки і змітом з території, яка становить 23 123,29 грн.

Розрахунки шкоди було направлено позивачем відповідачу разом з претензією № 480 від 12.11.2009 р. та претензією № 481 від 12.11.2009 р., однак шкоду в добровільному поряду відповідачем відшкодовано не було.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про відходи” суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобовязані надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ним діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про охорону земель” власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення. Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України “Про охорону земель”, підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопичення відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до пункту "а" статті 32 Закону України “Про відходи” забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Згідно зі статтею 55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” субєкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до статті 33 Закону України “Про відходи” забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства посадову особі відповідача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 188-5, 82, 79-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Отже, вказані вище обставини свідчать про те, що протиправною діяльністю відповідача державі заподіяно збитки, розмір яких становить 23124,24 грн.

Відповідно до статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно ст. 69 вказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обовязку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми , що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є субєктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Оскільки протиправною діяльністю відповідача - забрудненням довкілля державі заподіяно збиток, розмір якого становить 23124,24 грн., місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, зазначив, що Інспекцією порушені вимоги Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднення і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вд 04.04.2007 № 149 під час здійснення розрахунку шкоди.

Однак, на думку колегії суддів, такий висновк є безпідставним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднення і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31.12.2008 № 685 (надалі Методичні рекомендації), підставою для здійснення розрахунку шкоди, заподіяної державі, зумовленої забрудненням або засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, є матеріали, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

1.акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, у якому зазначено правопорушення;

2.протокол про адміністративне правопорушення;

3.акт відбору проб грунтів;

4.акт обстеження засміченої земельної ділянки;

5.протокол вимірювань показників складу та властивостей проб грунтів.

В даному випадку, Інспекцією були складені наступні матеріали обстеження:

1.акт обстеження земельної ділянки від 31.0.2009 № 04-17-234;

2.протокол про адміністративне правопорушення від 14.10.2009 № 002294 (за ст. 82 КУпАП);

3.акт відбору проб ґрунтів від 31.07.2009 № 31-бп/169-178;

4.акт обстеження засміченої земельної ділянки від 31.07.20009 № 04-17-234/1;

5.протокол вимірювання показників проб на наявність пестицидів від 12.08.2009.

Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій, перед початком проведення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, здійснюється обстеження земельної ділянки на якій вчинено правопорушення (забруднення, засмічення).

Згідно п. 3.6 Методичних рекомендацій, при обстежені земельної ділянки уточняються:

-місцезнаходження ділянки - за межами населеного пункту с. Куньє (зерноток) - засмічення та в межах населеного пункту с. Куньє поблизу будинку № 27 по вул. Садова - забруднення;

-категорія земель - лист Управління Держкомзему у Ізюмському районі Харківської об .асгі від 15.09.2009 № 5307 за місг від І5.09.2С10 Ла 6974,

-площа на якій вчинено правопорушення - 8700 м (засмічення) та 2,38 м2 (забруднення) - акт обстеження засміченої земельної ділянки та акт обстеження земельної ділянки відЗ 1.07.2009;

-цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (лист Управління Держкомзему у Ізюмському районі Харківської області від 15.09.2009 №5307);

-стан ґрунтового покриву.

Отже, на думку колегії суддів, Інспекцією виконані всі вимоги Методики та Методичних рекомендацій щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення та забруднення земельних ділянок.

Також колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відсутні докази відбору проб покриття проїзної частини місця розливу невідомої речовини, зазначаємо наступне.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон* що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Отже, виходячи з положень пункту 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, Інспекція не повинна відбирати проби шляхового покриття для встановлювання забруднення, оскільки шляхове покриття не є грунтом.

Також не є обгрунтованими і висновки суду першої інстанції про те, що розрахунок шкоди від засмічення і забруднення здійснено позивачем без наявності довідки про віднесення земельних ділянок, що зазнали засмічення і забруднення до категорій за цільовим призначенням, оскільки, враховуючи вимоги Методичних рекомендацій, Інспекцією був здійснений запит, за результатами котрого отримані відповідні відповіді: лист від 15.09.09 № 5307 від Держкомзема у Ізюмському районі Харківської області, в якому вказано, що вищезазначені земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення;- лист від 15.09.2010 № 6974 щодо надання нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по Куньєвській сільській раді, який був наданий до господарського суду Харківської області.

Крім того, є безпідставним посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні як на одну з підстав для відмови у позові на відсутність негативного впливу розлитої відповідачем речовини на ґрунт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем повністю було розраховано дві претензії за засмічення земельної ділянки відходами зернопереробки, зміт з території (претензія № 480) та за забруднення земельної ділянки по вул. Садовій по ДДТ та ГХЦГ (претензія №481).

Таким чином, для розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати негативний вплив на ґрунт, оскільки факт наявності сторонніх предметів на земельній ділянці вже є засміченням.

До того ж, відповідно до акту відбору проб чітко вказане місце відбору проб - ґрунт, а не тверде асфальтне покриття дороги.

А отже, результати обстеження та результати досліджень зразків проб ґрунтів є прямим доказом засмічення земельної ділянки відходами зернопереробки, зміт з території та забруднення земельної ділянки по вул. Садовій по ДДТ та ГХЦГ.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011року у даній справі було зазначено про те, що судами попередніх інстанції не повно досліджені обставини, які мають значення для справи, однак при новому розгляді цієї справи місцевим господарським судом це порушення не було усунене, внаслідок чого прийняте необгрунтоване рішення.

До того ж, у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 року у даній справі зазначено про те, що продукти зернопереробки, які знаходились на засміченій відповідачем території, відносяться до відходів, тоді як місцевий господарський суд зазначеного висновку касаційної інстанції не врахував.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 року у справі № 5023/3897/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Золота Нива 1", (64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1 Б, п/р 26007035575502 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33897138) на користь місцевого бюджету Куньєвської селищної ради Ізюмського району Харківської області (р/р 31510921700271, УДК в Ізюмському районі, код ЄДРПОУ 24134350, банк одержувача ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, символ звітності 921 для зарахування по коду бюджетної класицікації 24062100) 23124,16 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про відходи.

Стягнути з Приватного підприємства "Золота Нива 1" (64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1 Б, п/р 26007035575502 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33897138) на користь державного бюджету України 346,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Бондаренко В.П.

Повний текст постанови складено 10.10.2011 року.

Згідно з оригіналом

Секретар Колєснік Н.Ю.

11 10.2011