Постанова № 18584872, 07.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5023/5323/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю № 222 від 19.07.2011року,

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю № 1 від 06.12.2009 року.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть-продукт", м. Харків (вх. № 3779 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.11 р. у справі № 5023/5323/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть-продукт", м. Харків

про стягнення 67357,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з фірми "Сіверська сласть - продукт" ТОВ на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 18/02-2009/05, укладеним між сторонами 18.02.2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 67 357,17 грн., з яких 63 271,00 грн. - сума боргу за договором; 2 874,92 грн. - сума пені, нарахована за порушення строків оплати товару; 556,40 грн. - 3% річних, 654,85 грн. - сума інфляційних нарахувань. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, які складаються з державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат за надання правової допомоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. по справі № 5023/5323/11 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть-продукт", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" 63271,00 грн. заборгованості, 2 874,92 грн. пені, 654,85 грн. індексу інфляції, 556,40 грн. 3% річних, 673,57 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 000,00 грн. відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. у даній справі змінити та зменшити суму штрафних санкцій (пені) з 2 874,92 грн. до 665,67 грн. Заявник скарги вказує на те, що він у відзиві на позов у порядку ст. 267 ГК України просив суд першої інстанції у задоволені позовних вимог про стягнення пені у розмірі (2874,92 665,67=2209,25) 2209,25 грн. відмовити в звязку зі спливом строку позовної давності.

Позивач вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в звязку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного..

Як свідчать матеріали справи. 18.02.2009 р. між ТОВ "Завод сучасних харчових технологій" (надалі Поставщик, позивача) та фірмою "Сіверська сласть - продукт" ТОВ (надалі Покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 18/02-2009/05 (надалі - Договір), за яким Постачальник зобовязався систематично поставляти та передавати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати харчову продукцію на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сторони передбачили, що найменування, кількість і ціна продукції визначається у узгодженій на кожну партію продукції специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, ціна продукції узгоджується з Покупцем за 3 дня до відвантаження та зазначається у специфікації на партію продукції.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, загальна сума договору визначається сумою проданої продукції за специфікаціями протягом строку дії даного договору.

Покупець здійснює оплату вартості продукції на умовах відстрочення платежу 7 календарних днів (пункт 2.3. Договору).

Згідно з пунктом 7.1. Договору, даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представники обох сторін та діє до 31.12.2010р. за виключенням випадку, якщо до моменту закінчення дії договору не здійснено кінцевий взаєморозрахунок сторін. У даному випадку дія договору продовжується до кінцевого взаєморозрахунку сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з 23.02.2009 року по 21.06.2009 року було передано у власність відповідачу продукцію на загальну суму 564 124,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

У звязку з невиконанням відповідачем договірних зобовязань позивач 01.03.2011р. звернувся до відповідача з претензією № 60 про стягнення заборгованості в розмірі 63271,00 грн., яка залишилась без відповіді та без задоволення.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 63 271,00 грн., що зокрема, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.05.2011 року, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача 29.06.2011р. до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 63 271,00 грн. - суми боргу за договором; 2 874,92 грн. - суми пені, нарахованої за порушення строків оплати товару; 556,40 грн. - 3% річних, 654,85 грн. - суми інфляційних нарахувань та 6000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийнявши до уваги, що відповідач не надав доказів сплати суми основної заборгованості у розмірі 63 271,00 грн. колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно задоволення вимог позивача в цій частині позову.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 654,85 грн. інфляційних втрат за період з березня 2011р. по травень 2011р. та 556,40 грн. 3% річних за період з 01.03.2011р. по 15.06.2011р. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2874,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, за несвоєчасного виконання своїх зобов'язань, винна сторона сплачує інший стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який нараховується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

У звязку з чим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2874,92 грн. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., оскільки її нарахування підтверджується наданим розрахунком здійсненим в межах позовної давності, ґрунтується на умовах договору та відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 000,00 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив їх без задоволення, оскільки вини є необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні, а апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 4-7, 32, 33, 43, 99 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Сіверська сласть-продукт", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від10.08.2011 року по справі № 5023/5323/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 07.10.2011р.