Постанова № 18584788, 03.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. Справа № 5021/953/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Запорожцев В.В.

відповідача –Джепа Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Ерсте банк", м. Київ (вх. №3615С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 21.07.11 р. по справі № 5021/953/2011

за позовом ПАТ "Ерсте банк", м. Київ

до Приватного підприємства "Синтекс", м. Суми

про спонукання до укладення договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "Ерсте банк", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом в якому просить спонукати відповідача - ПП "Синтекс", м. Суми до укладення договору іпотеки, за умовами якого зобов’язати передати будівлю торгово-сервісного комплексу Skoda загальною площею 1254,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 77-1, в забезпечення виконання Приватним підприємством «Синтекс»зобов’язань за укладеним між сторонами кредитним договором № 012-05/1046-1 від 28.07.2008 р.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Соп’яненко О.Ю.) від 21.07.2011 р. по справі № 5021/953/2011 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій, з посиланням на порушення господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що суд при винесенні рішення безпідставно проігнорував його доводи стосовно того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання договором № 012-05/1046-1 від 28.07.2008 р. щодо укладання іпотечного договору, та ухиляється від цього обов’язку.

Крім того, суд, на думку позивача, безпідставно зробив висновок стосовно неоформленості належним чином наданого ним примірника договору іпотеки, зазначаючи що цей примірник він дав виключно як зразок договору іпотеки до укладання якого суд повинен спонукати відповідача.

Також позивач зазначає, що суд безпідставно залишив без задоволення подані ним клопотання про звернення до відповідних органів з приводу отримання інформації про об’єкт, який відповідач зобов’язаний передати в іпотеку та земельну ділянку на якій він розташований.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Також присутній в судовому засіданні представник відповідача просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на відповідність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, матеріалам справи та вимогам Закону.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 28.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк»та приватним підприємством «Синтекс»був укладений кредитний договір № 012-05/1046-1, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти для будівництва автосалону Skoda в м. Суми на перехресті вул. Харківська –вул. Паризької Комуни.

Пунктом 6.12 цього договору встановлено, що після введення об’єкта будівництва в експлуатацію сліід замінити предмет іпотеки, а саме: в забезпечення виконання зобов’язань ПП «Синтекс»перед ВАТ «Ерсте Банк»за кредитом передати в іпотеку збудований автосалон Skoda замість нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81 загальною площею 1284,9 кв .м.

09.04.2010 р. виконавчим комітетом Сумської міської ради Приватному підприємству «Синтекс»видано Свідоцтво про право власності на будівлю торгово-сервісного комплексу «Шкода»площею 1254,4 кв.м. в м. Суми по вул. Харківській, 77-1 та 14.04.2010 р. право власності відповідача зареєстроване у Державному реєстрі прав власності.

При зверненні до господарського суду позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що згідно з п. п. 6.11. та 6.12 укладеного між сторонами кредитного договору відповідач взяв на себе зобов’язання до 01.01.2010 р. ввести об’єкт будівництва –автосалон Skoda в експлуатацію та передати його в іпотеку. Проте, після введення в експлуатацію автосалону Skoda та реєстрації в БТІ 14.04.2010 р. права власності на нього відповідач будь-яких дій, спрямованих безпосередньо на оформлення іпотечного договору не виконав.

З матеріалів справи також вбачається, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову крім іншого виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, що могли б засвідчити факт надсилання в порядку ст. 181 Господарського кодексу України пропозиції укласти іпотечний договір чи надсилання (вручення) відповідачу двох примірників проекту договору іпотеки щодо нерухомого майна автосалону Skoda в м. Суми, вул. Харківська, 77-1; що відповідач повідомляв про готовність укласти договір іпотеки автосалону Skoda та направляв позивачу необхідні для цього документи; що доданий позивачем до позовної заяви проект договору іпотеки, спонукати укласти який він просить відповідача, не оформлений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Оформлення іпотеки відповідно до ст. 18 цього Закону відбувається шляхом укладення між іпотекодавцем та іпотекодержателем іпотечного договору.

Згідно з п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 3, ст. 626 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Законом України «Про іпотеку»зокрема передбачено сутність іпотеки, її предмет та умови передачі майна в іпотеку.

Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Крім того, встановлений законом принцип свободи договору (ст. 6, 627 Цивільного кодексу України), крім іншого, включає і вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються.

Згідно з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання виникають зокрема з договорів та інших правочинів.

Дійсно, умовами кредитного договору № 012-05/1046-1 передбачено обов’язок сторін після введення об’єкта будівництва в експлуатацію замінити предмет іпотеки, а саме: в забезпечення виконання зобов’язань ПП «Синтекс»перед ВАТ «Ерсте Банк»за кредитом передати в іпотеку збудований автосалон Skoda замість нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81 загальною площею 1284,9 кв .м.

Проте, ні даним договором, ні будь-яким іншим укладеним між сторонами правочином не передбачено, на яких саме умовах сторони зобов’язалися укласти зазначений іпотечний договір.

Тобто в даному випадку сторонами не було узгоджено всіх істотних умов договору іпотеки, необхідність узгодження яких передбачена законом при укладанні такого типу договору.

Посилання позивача на наданий ним примірник договору іпотеки є безпідставним, оскільки по-перше, він взагалі не містить істотних умов, на яких об’єкт повинно передати в іпотеку, і по-друге, позивач не надав суду жодного доказу того, що сторони після завершення будівництва об’єкта дійсно домовилися про передачу його в іпотеку саме на умовах, вказаних в зазначеному примірнику договору.

Вказаний проект договору іпотеки взагалі не оформлений у відповідності до вимог п. 1 ст. 181 ГК України, що унеможливлює прийняття його в якості належного доказу, а тим більше, спонукання відповідача до укладання договору на умовах запропонованих позивачем в цьому примірнику договору.

Посилання позивача на те, що даний примірник договору іпотеки він надав виключно як зразок, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за таких обставин вважається, що позивач взагалі не надав суду примірника договору, на спонуканні до укладання якого позивач наполягав при поданні позову. Зазначене свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог.

Крім того, статтею 181 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок укладення господарських договорів, передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. При цьому, обидва примірники проекту договору мають бути оформлені ініціатором укладення договору, тобто підписані повноважною посадовою особою та скріплені печаткаю, оскільки частиною 3 цієї статті визначено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірних договору другій стороні у 20-денний строк після одержання договору.

Виходячи з відносин сторін, що існують на час розгляду справи, ініціатором укладення договору іпотеки нерухомого майна має бути саме позивач –ПАТ «Ерсте Банк», який є кредитором за укладеним між сторонами кредитним договором та іпотекодержателем за договором іпотеки, згідно якого в іпотеку банку передано інший об'єкт нерухомості, розтшований за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81.

Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б могли свідчити про надсилання відповідачу пропозиції укласти іпотечний договір чи про надсилання (вручення) відповідачу двох примірників проекту договору об'єкту нерухомості - автосалону Skoda в м. Суми, вул. Харківська, 77-1.

В той же час, самим позивачем надані суду докази (листи ПП «Синтекс»№ 37 від 29.04.2010 р., № 45 від 25.05.2010 р., б/н від 28.03.2011 р.), в яких відповідач повідомляв про готовність укласти договір іпотеки автосалону Skoda та направляв позивачу необхідні для цього документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на будівлю торгово-сервісного комплексу ».

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не заперечує проти укладення договору іпотеки, звертався до позивача з пропозицією укласти такий договір та надавав необхідні для цього документи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а також такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, та вільним тлумаченням окремих положень кредитного договору та закону.

За таких обставин, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову є законними та обґрунтованими, а оскаржуване позивачем рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Посилання позивача на безпідставне залишення судом без задоволення поданих ним клопотань про витребування доказів також є безпідставним оскільки ці клопотання не стосуються предмету спору по даній справі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, позивач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Ерсте банк", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.07.11 р. по справі № 5021/953/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 04.10.2011 р.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Бородіна Л.І.