Постанова № 18584752, 28.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р. Справа № 5023/5050/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 05.08.11р.)

відповідача - ОСОБА_2. (дов. № 1 від 01.02.11р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк", м. Харків (вх. № 3704 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.11 р. у справі № 5023/5050/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтрейд", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк", м. Харків

про стягнення 390055,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Алтрейд”, м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень просив стягнути з відповідача, ПАТ “ВП “Твін-Друк”, м. Харків, 407167,11 грн. заборгованості, в тому числі 318129,15 грн. основного боргу, 29417,48 грн. пені, 44938,28 грн. інфляційних нарахувань та 14682,20 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 10Д від 02.01.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2011 року по справі № 5023/5050/11 (суддя Савченко А.А..) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 318129,15 грн. основного боргу, 29238,83 грн. пені, 44206,00 грн. інфляційних нарахувань, 12756,84 грн. 3% річних, 3750,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 217,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та припинити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що він свої договірні зобовязання за договором поставки № 10 Д від 02 січня 2008 року виконав повністю. Накладні № РН-0000921 від 18.08.2009р., № РН-0000928 від 19.08.2009р., № РН-0000520 від 28.04.2010р. та РН-0000528 від 29.04.2010р по яким між позивачем та відповідачем досі існує борг є окремими правочинами, оскільки в цих видаткових накладних немає прямого чи опосередкованого посилання на договір. При цьому, як вказує заявник скарги, строк виконання зобовязань покупця за зазначеними видатковими накладними не встановлений та відповідної вимоги позивача, ПАТ «ВП «ТВІН Друк», як боржник, не отримував. За таких обставин, вважає відповідач, оскільки зазначені господарські операції, які підтверджуються відповідними накладними, є окремими правочинами і не стосуються договору, то між покупцем та продавцем на цей час відсутній спір по право, в звязку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

В судовому засіданні, представник відповідача, доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати повністю та припинити провадження у справі.

Позивач, ТОВ «Алтрейд», надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2011 року по справі № 5023/5050/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «ВП «ТВІН Друк», залишити без задоволення. При цьому позивач зазначає, що відповідач, стверджуючи, що господарські операції за відповідними накладними є окремими правочинами, не надає жодного доказу їх укладення під час ділового обороту між сторонами у відповідності до ч.1 ст. 181 ГК України, яка передбачає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами.

В судовому засідання представник позивача доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ТОВ “Алтрейд”, м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень просив стягнути з відповідача, ПАТ “ВП “Твін-Друк”, м. Харків, 407167,11 грн. заборгованості, в тому числі 318129,15 грн. основного боргу, 29417,48 грн. пені, 44938,28 грн. інфляційних нарахувань та 14682,20 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 10Д від 02.01.2008 р.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 02.01.2008р. між сторонами укладено договір про поставку товару № 10Д, термін дії якого встановлений сторонами у додатковій угоді № 2 від 15.12.2009р. - до 31.12.2010р.

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач, який є постачальником, зобовязався передати у власність відповідача, покупця, алюмінієву фольгу, асортимент, кількість, ціна, вартість та строки поставки якого визначається в специфікаціях до цього договору та є його невідємними частинами, а відповідач, в свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити переданий позивачем товар. Строк оплати товару визначений у специфікаціях - 30 календарних днів з дати передачі товару.

На виконання взятих на себе зобовязань за договором, позивач, за видатковими накладними №№ РН-0000921 від 18.08.2009р., РН-0000928 від 19.08.2009р., РН-0000520 від 28.04.2010р. та РН-0000528 від 29.04.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 404978,44грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання в частині своєчасної оплати за отриманий товар, розрахувавшись лише частково за видатковою накладною № РН-0000921 від 18.08.2009р. на суму 86849,29грн., внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 318129,15грн..

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем були надані додаткові докази, а саме платіжні доручення № 370 від 02.08.2011р. та № 377 від 03.08.2011р., з яких вбачається, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково погасив заборгованість на суму 10000,00грн., тому в цій частині суд припинив провадження у справі відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, а стягнув з відповідача на користь позивача 308129,15 гривень основного боргу.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтрейд", в частині стягнення 3% річних та інфляційних, суд задовольнив частково, дійшовши висновку про невірність наданих позивачем розрахунків, та здійснивши перерахунок стягнув 44206,00 гривень інфляційних та 12756,84 гривні 3% річних. Також, судом першої інстанції частково задоволені позовні вимоги щодо стягнення пені, через невірний розрахунок, наданий позивачем. Суд стягнув з відповідача 29238,83 гривні. В решті позовних вимог відмовив.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобовязань за договором про поставку товару № 10Д від 02.01.2008 року, позивач, за видатковими накладними №№ РН-0000921 від 18.08.2009р., РН-0000928 від 19.08.2009р., РН-0000520 від 28.04.2010р. та РН-0000528 від 29.04.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 404978,44грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку та не прийняв до уваги заперечення відповідача, що постачання товару за вищевказаними накладними є окремим правочином. Відповідно до зазначених накладних, асортимент та вартість переданого товару, відповідають специфікаціям, які є невідємною частиною договору.

Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Алтрейд»та АТ “ВП “Твін-Друк” за період з 01.01.2008 року 28.02.2011 року (а.с. 56), з якого вбачається, що станом на 28.02.2011 року заборгованість на користь ТОВ «Алтрейд» складає 318129,46 гривень. При цьому вказаний акт звірки відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

Колегія суддів також вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Однак, наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, заборгованість відповідача також підтверджується наданими позивачем належним чином завіреними копіями первинних документів рахунками-фактурою, видатковими накладними, іншими документами (аркуш справи 32-56, том 1), які містять вичерпні відомості про господарські операції між ТОВ «Алтрейд»та ПАТ «ВП «ТВІН-ДРУК», підтверджують їх здійснення, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 308129,15 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Так, відповідач, стверджуючи, що господарські операції за відповідними накладними є окремими правочинами, не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції жодного доказу їх укладення під час ділового обороту між сторонами у відповідності до ч.1 ст. 181 ГК України, яка передбачає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно визначено, що постачання товару за вищевказаними накладними є таким, що здійснено на виконання умов договору № 10Д від 02.01.2008р.

Позивачем також до матеріалів справи надана претензія від 14.04.11р. з вимогою про сплату заборгованості за договором № 10д від 02.01.2008 р. відповідно до накладних №№ РН-0000921 від 18.08.2009р., РН-0000928 від 19.08.2009р., РН-0000520 від 28.04.2010р. та РН-0000528 від 29.04.2010р. та докази її отримання відповідачем (аркуш справи 53,54, том 1).

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем надані додаткові докази, а саме платіжні доручення № 370 від 02.08.2011р. та № 377 від 03.08.2011р., з яких вбачається, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково погасив заборгованість на суму 10000,00грн. Таким чином, відповідач фактично своїми діями визнав заборгованість.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням дійсних обставин справи та оцінюючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню частково.

З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна правова оцінка.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача, позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2011 року по справі № 5023/5050/11 винесено без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "ВП" Твін Друк», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2011 р. у справі № 5023/5050/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 вересня 2011 року